Постанова 4807 № 332/7316/23

Дата документу 23.07.2024 Справа № 332/7316/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 332/7316/23 Головуючий у І інстанції: Ретинська Ю.І. Провадження № 22-ц/807/1292/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., секретар: Камалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка Олександра Володимировича на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка Олександра Володимировича до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги (гонорар) та стягнення коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шелудько О.О. звернувся до суду з позовом до С(Ф)Г «Ай-Петрі» про стягнення винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги (гонорар) та стягнення коштів, необхідних для покриття витрат, пов`язаних з виконанням доручення. У квітні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка О.В. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення його позову, шляхом накладення арешту на належне на праві власності Селянському (фермерському) господарству «Ай-Петрі» рухоме майно, в тому числі на (транспортний засіб) марки Hyundaі, моделі SANATA FE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN / номер шасі: НОМЕР_2 , колір білий, рік виробництва 2017. В обґрунтування заяви зазначав, що відповідач намагався незаконно передати належне йому на праві власності вказане майно ФОП ОСОБА_2 за мировою угодою, яка двічі не затверджена господарським судом Запорізької області та Центральним апеляційним господарським судом. Заявник вказував, що обраний захід забезпечення позову є належним і співмірним заявленим позовним вимогам, його застосування не порушить права власника щодо користування майном і не обмежить прав та охоронюваних інтересів інших осіб Натомість незастосування заходів забезпечення позову може призвести до невиконання судового рішення у справі. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинами справи, просить ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року скасувати та прийняти нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи своєї заяви, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка О.В. зазначає, що оскаржувана ухвала є не обґрунтованою, адже суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заяви та наданим стороною позивача доказам. Натомість як відповідач не заперечував проти задоволення заяви, не доводив факту неспівмірності заявленого заходу забезпечення позову з позовними вимогами, що є його процесуальним правом. Суд першої інстанції не врахував, що можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися рухомим майном і не тільки тим, що зазначене в заяві, що знаходиться у його власності, є беззаперечною, і ця обставина в майбутньому утруднить виконання судового рішення. У своєму відзиві на апеляційну скаргу С(Ф)Г «Ай-Петрі» заперечує проти її доводів. Зазначає, що суд першої інстанції надав правильну оцінку обґрунтованості доводів заявника та вказав на не співмірність накладення арешту на рухоме майно, вартість якого перевищує суму заявлених позовних вимог. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка О.В. залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 152-154). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову належним чином не обґрунтована, заявник не довів наявності ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У пп.1,2 ч.1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Крім того, при забезпечені позову мають бути враховані та взяті до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову про накладення арешту на майно, що належить відповідачу, не співвідноситься з предметом позову, а отже не існує конкретного зв`язку між арештом майна і предметом позовної вимоги. Колегія суддів погоджується з таким висновком. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. У постанові від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17 Верховний Суд вказав, що в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Посилання скаржника в апеляційній скарзі про здійснення відповідачем всіх дій, направлених на реалізацію нерухомого майна задля уникнення відповідальності та унеможливлення в подальшому виконання рішення, колегія судді не бере до уваги, оскільки вони не підтверджені достатніми доказами. Натомість, під час вирішення питання про забезпечення позову, суд першої інстанції дослідив постанову про зняття майна з розшуку від 02.04.2024 у виконавчому провадженні № 74466035, відкритому на підставі наказу Господарського суду Запорізької області № 908/3044/23 від 12.03.2024 про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 збитки в розмірі 945201,04 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 14178,02 грн. Із постанови також вбачається, що автотранспортний засіб Hyundaі, моделі SANATA FE було описано та арештовано приватним виконавцем, що унеможливлює його продаж відповідачем. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку, та не можуть бути підставою для її скасування. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка О.В. слід залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року в цій справі залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гретченка Олександра Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 травня 2024 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 02 серпня 2024 року. Головуючий: Судді: