Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/4310/22

ПОСТАНОВА Іменем України 02 серпня 2024 року м. Кропивницький справа № 398/4310/22 провадження № 22-ц/4809/55/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник адвокат Дворник Олександр Вікторович, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Подоляк Я. М.) від 14.03.2023, ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог 06.12.2022 ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позов обгрунтовано тим, що згідно з заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.04.2016 у справі 398/579/16-ц з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дочки малолітньої ОСОБА_3 з у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.02.2016 і до досягнення дочки повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Допущено до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. 28.12.2016 державним виконавцем Онуфріївського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження № 53004462 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа, який видав суд. Відповідач нерегулярно і не в повному обсязі сплачував аліменти на дочку через що станом на 01.09.2022 утворилась заборгованість у розмірі 132120,49 грн, що підтверджується довідкою-розрахнком державного виконавця від 13.10.2022. За підрахунками позивачки пеня за несвоєчасну сплату аліментів за період з 19.02.2016 по 01.09.2022 складає 64640,60 грн, які вона просить стягнути з відповідача на свою користь. 2.Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.03.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів стягнутих заочним рішенням Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області від 25.04.2016 № 398/579/16-ц за період з 19.02.2016 по 01.09.2022 у розмірі 64640,60 грн. У порядку розподілу судових витрат суд стягнув з ОСОБА_2 на користь держави 992,40 грн судового збору. Рішення мотивовано тим, що відповідач був обізнаний з судовим рішенням про стягнення аліментів та з власної вини допустив заборгованість по їх сплаті, отже у позивачки, як одержувача, аліментів виникло право на стягнення з відповідача пені як відповідальності за прострочення сплати аліментів. Розмір неустойки, яку просить стягнути позивач, є меншим за 100 відсотків заборгованості. 3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги 20.06.2023 позивач у справі ОСОБА_2 , від імені якого діє представник адвокат Дворник Олександр Вікторович, подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.03.2023 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вини відповідача у виникненні заборгованості по аліментах немає так, як виконавче провадження на підставі виданого судом виконавчого листа відкрито лише 21.03.2019. У період з червня місяця 2016 року по жовтень 2018 року він не мав офіційного місця роботи та за усною домовленістю з відповідачкою сплачував їй аліменти на утримання дитини банківськими переказами, однак доказів їх здійснення у нього не збереглося. Суд не дав належної оцінки тому, що з 2018 року позивач був працевлаштований на ПАТ «Кременчуцький вагонний завод», а тому несплата аліментів за деякі місяці сталася з вини бухгалтерії підприємства, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах від 28.12.2022. Апелянт вважає, що відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментах є доведеною, що виключає підстави покладення на нього відповідальності, передбаченої ст. 196 СК України. 4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Позивач у справі ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу в якому виклала свої заперечення проти доводів і вимог апелянта, зокрема, вона відкинула твердження відповідача про отримання від нього особисто переказів на сплату аліментів. Вона вважає, жодних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач не надав. Висловилася на підтримку рішення суду першої інстанції, яке вона вважає законним і обґрунтованим. 5.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини Заочним Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.04.2016 у справі № 398/579/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.02.2016 і до досягнення дитиною повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5). 23.09.2016 на підставі цього заочного рішення суду Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області видав виконавчий лист по справі № 398/579/16-ц, який перебуває на виконанні в Онуфріївському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, виконавче провадження № 53204462. 11.09.2018 постановою державного виконавця встановлено тимчасове обмеження щодо ОСОБА_2 в праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом № 398/579/16-ц від 23.09.2016 (а. с. 7). Крім того, 11.09.2018 іншою постановою державного виконавця встановлено тимчасове обмеження щодо ОСОБА_2 в праві користуванні вогнепальною, мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом № 398/579/16-ц від 23.09.2016 (а. с. 9). 21.03.2019 постановою державного виконавця встановлено тимчасове обмеження щодо ОСОБА_2 в праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчим листом № 398/579/16-ц від 23.09.2016 (а. с. 8). 22.07.2022 постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунку накладення арешту та звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_2 (а. с. 10). Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від 13.10.2022 № 10301, виданої державним виконавцем М. Курило у ВП № 53204462, заборгованість по аліментним платежам станом на 01.10.2022 ОСОБА_2 становить 129 028,42 грн (а. с. 11). Згідно з розрахунком пені за прострочення сплати аліментів за період з 19.02.2016 по 01.09.2022, наданого позивачем, її розмір становить 64640,60 грн (а. с. 12-16). 6.Позиція апеляційного суду. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню. 7.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення 7.1. Застосовні норми права та їх джерела Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України, Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У п. 9 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України). Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів, передбачених ст. 181 СК України, виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 вказав, зокрема, про таке: «Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів». У постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16-ц сформульовано висновок: «в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки […] Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника». У постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 372/3260/20 сформульовано висновок: «Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо)[…] Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів». 7.2.Оцінка аргументів сторін та висновків суду першої інстанції У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції правильно встановив, що заочним Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.04.2016 у справі № 398/579/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.02.2016 і до досягнення дитиною повноліття, 28.12.2022. 23.09.2016 на підставі цього заочного рішення суду видав виконавчий лист. З наявних у справі постанов державного виконавця Онуфріївського РВ ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області Курило М. В. (а. с. 7 9) вбачається, що виконавче провадження з виконання виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області виконавчого листа у справі № 398/579/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 було відкрите 28.12.2016. Тобто, факт відкриття виконавчого провадження у 2016 році підтверджений належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Натомість твердження апелянта про те, що виконавче провадження було відкрите лише 21.03.2019 не підтверджене жодним доказом, тобто є голослівним. Ба більше, зі змісту відзиву на позовну заяву (а. с. 37) та змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач був обізнаний про заочне рішення про стягнення з нього аліментів не пізніше ніж у червні 2016 року, оскільки він пояснював, що тоді досяг усної домовленості з позивачкою про переказ аліментів на банківський рахунок позивачки. Отже, твердження апелянта про те, що виконавче провадження про стягнення аліментів було відкрите 21.03.2019 суперечить доказам у справі. Апелянт у відзиві на позов та в апеляційній скрзі стверджує, що з червня 2016 року по жовтень 2018 року він сплачував аліменти на дитину особисто, надсилаючи позивачці грошові перекази, а далі аліменти вираховувалися з нього за місцем роботи ПАТ «Кременчуцький вагонний завод». Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Докази у справі мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, передбаченим ст. 77 - 80 ЦПК України. Визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Суд першої інстанції правильно і повно оцінив наявні у справі докази, обґрунтовано вказав на недоведеність відповідачем фактів сплати ним аліментів на утримання дитини грошовими переказами у період з червня 2016 року по жовтень 2018 року, адже матеріали справи щодо цього не містять жодного доказу, а позивачка ці обставини не визнала. Аргумент відповідача про те, що докази (квитанції про перекази коштів) ним були втрачені місцевий суд правильно до уваги не взяв так, як саме по собі таке твердження не звільняє відповідача від обов`язку доказування. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу позивачка резонно вказала, що відповідач міг отримати такі докази, якщо такі існують, звернувшись до фінансової установи, яка виконала такі перекази. Стосовно твердження апелянта про нерегулярне, з вини бухгалтерії ПАТ «Кременчуцький вагонний завод», утримання аліментів із його заробітної плати, то відповідні докази у справі також відсутні (відсутні будь-які докази трудових відносин між відповідачем й ПАТ «Кременчуцький вагонний завод», докази затримки у виплаті йому заробітної плати чи затримки у переказі утриманих аліментів їх отримувачу). Довідка-розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 53204462 станом на 19.02.2023, виконана державним виконавцем М. Курило (а. с. 38), на яку посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, не містить відомостей про роботу відповідача, а також про джерело нерегулярного надходження коштів на погашення його заборгованості по аліментах. Сама по собі довідка-розрахунок, у якій відображено періодичну сплату аліментів ОСОБА_2 , не дає підстав вважати, що несплата в окремі місяці відбувалася з об`єктивних причин, за які відповідач відповідальності не несе, зокрема через затримку виплати заробітної плати чи несвоєчасне перерахування аліментів третіми особами. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не спростував презумпцію його вини у виникненні простроченої заборгованості по аліментах. У зв`язку з цим місцевий суд ухвалив обґрунтоване і законне рішення про стягнення з відповідача пені, передбаченої ст. 196 СК України. Рішення суду в частині правильності розрахунку суми пені (розміру прострочено заборгованості, періодів прострочення, розміру ставки пені, правильності виконання математичних підрахунків) відповідачем не оскаржується. Підстав вважати, що суд при обрахуванні розміру пені допустив порушення норм матеріального права немає. 8.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. 9.Про судові витрати Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, то відповідно підстав для перерозподілу судових витрат, пов`язаний з розглядом справи в суді першої інстанції, а також присудження відповідачу компенсації за понесені нм судові витрати у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник адвокат Дворник Олександр Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.03.2023 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. М. Єгорова О. І. Чельник