Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 352/129/14-ц

Справа № 352/129/14-ц Провадження № 22-ц/4808/860/24 Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Томин О. О., Фединяка В. Д., секретаря Кузів А. В., за участю представника апелянта адвоката Голуба Г. С., представника ВДВС Кузика І. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голуб Григорій Степанович, на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2024 року в складі судді Струтинського Р. Р., постановлену у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якої складено 02 травня 2024 року, у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, в с т а н о в и в: Короткий зміст заяви У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Заяву мотивовано тим, що на виконанні у Івано-Франківському відділі ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 45640625 з виконання виконавчого листа № 352/129/14-ц від 28 травня 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 790 134 грн, 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики в розмірі 40 653,90 грн, 3 654 грн судового збору, всього 834 441,90 грн. Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 року до нього застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. 12 червня 2023 року постановою заступника начальника відділу Івано-Франківського відділу ДВС звернуто стягнення на його доходи, а саме здійснюється відрахування в розмірі 20% щомісяця на погашення заборгованості. На погашення заборгованості у вказаному виконавчому провадженні з його доходів стягнуто 73 130 грн. Вважає, що з урахуванням того, що він на даний час мобілізований, проходить військову службу, з його доходів здійснюються відрахування на виконання рішення Тисменицького районного суду, застосоване до нього тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України не є виправдане, та таке, що порушує його право на свободу пересування. У зв`язку з цим ОСОБА_2 просив скасувати заходи забезпечення примусового виконання рішення суду шляхом скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Ухвалою Тисменицького районного суду від 30 квітня 2024 року заяву задоволено. Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , застосоване ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 року за поданням Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в межах виконавчого провадження № 45640625 з виконання виконавчого листа, виданого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області 28 травня 2014 року в справі № 352/129/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 790 134 грн, 3 % річних від простроченої суми боргу за договором позики в розмірі 40 653,90 грн і 3 654 грн судового збору, а всього разом 834 441,90 грн. Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що боржником ОСОБА_2 виконується рішення суду в справі №352/129/14-ц, заявник не має спрямованих дій на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стягнуті із боржника у примусовому порядку кошти становлять мізерний відсоток з боргу, який згідно із розписки становить 50 000 євро. Висновок суду про те, що заявник не має спрямованих дій на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні не відповідають дійсності та суперечать показам ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що не збирається у добровільному порядку виконувати рішення, оскільки не визнає борг. А тому вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є актуальним та відповідає ситуації та правовій нормі, на підставі якої таке обмеження застосовано. Крім того, відповідно до положень статті 441 ЦПК України та статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України встановлюється на строк до повного виконання судового рішення. Також вказує, що за загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що заявник будучи військовослужбовцем, позбавлений права перетину державного кордону, то діюче обмеження не порушує право заявника на свободу пересування на території України. Позиція інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду від 30 квітня 2024 року без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заяви (клопотання) учасників справи У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задоволити. Вважає, що в спірному випадку немає добровільного виконання рішення суду, що є визначальним при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду. Крім того, просить звернути увагу, що у судовому засіданні суду першої інстанції, заявник стверджував, що не збирається погашати борг добровільно. Представник ВДВС щодо задоволення апеляційної скарги не заперечив, суду пояснив, що тривалий час боржник не виконував рішення суду. ДВС самостійно було встановлено після накладення арешту на майно та рахунки, що боржник має місце роботи та виніс постанову про звернення стягнення на зарплату. ОСОБА_2 жодного разу не повідомив про наявність заробітку чи доходів. Вважає, що має місце ухилення від виконання рішення суду. Заявник у судове засідання не з`явився, у зв`язку з перебуванням на службі, просив розглядати справу у його відсутність. Фактичні обставини справи Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 790 134 грн, 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 40 653,90 грн, 3 654 грн судового збору, а всього 834 441,90 грн. На виконання вказаного рішення 28 травня 2014 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання. Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 року за поданням Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу. Постановою заступника начальника відділу Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничного Б. Я. від 12 червня 2023 року в рамках виконавчого провадження № 45640625 з примусового виконання виконавчого листа №352/129/14-ц від 28 травня 2014 року, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 . Судом першої інстанції з`ясовано, що з боржника стягнуто в примусовому порядку близько 119 000 грн. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 441 ЦК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (частина третя статті 441 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до частин п`ятої сьомої статті 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Згідно з частиною восьмою статті 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Отже, за змістом частини п`ятої та восьмої статті 441 ЦПК України підставою для скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Як на підставу скасування застосованих судом заходів, заявник посилався на порушення його прав на свободу пересування та неможливість виїзду за межі держави. Що таким заходом порушуються норми статті 2 Протоколу 4 Конвенції з прав людини та підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Разом з тим, за змістом наведеної норми статті 441 ЦПК України, підставою для скасування обмежень у праві виїзду може бути вмотивована заява боржника, тобто заява, яка б містила інформацію щодо зміни обставин, які стали підставою для таких обмежень. Ухвала про обмеження у праві виїзду винесена у 2018 році та набрала законної сили. Її законність перевірялася в апеляційному порядку. Тому посилання на неправомірність вжитих заходів, в даному випадку, не може бути предметом дослідження, оскільки підстави повторно перевіряти її правомірність відсутні. Щодо врахування в цьому випадку обставини щодо мобілізації заявника та часткового погашення боргу, слід зазначити наступне. Встановлено, що ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2018 року на підставі подання Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області боржнику ОСОБА_2 були встановлені тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу. Примусове виконання рішення здійснюється з 2014 року. В процесі виконання було встановлено відсутність рухомого та нерухомого майна, на яке можливо накласти стягнення. Протягом тривалого проміжку часу будь-яких добровільних дій на погашення боргу ОСОБА_2 не вчинялося, хоча останньому було відомо про виконавче провадження, що не спростовано заявником в ході розгляду справи. 12 червня 2023 року заступником начальника відділу Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пшеничним Б. Я. в рамках виконавчого провадження № 45640625 з примусового виконання виконавчого листа № 352/129/14-ц від 28 травня 2014 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено для виконання до 6 управління Департаменту військової контрозвідки Служби Безпеки України. У судовому засіданні представник Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підтвердив, що на сьогодні дійсно борг частково погашається у відсотковому відношенні із заробітку боржника та стягнуто близько 145 000 грн. Однак таке стягнення здійснюється внаслідок примусових заходів виконавчої служби, боржник не виконав жодної вимоги державного виконавця та не повідомив про наявність доходу , як свого обов`язку згідно зі статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження». В даному випадку, факт часткового погашення боргу в силу примусових заходів виконавця, не можна вважати достатньою підставою для скасування обмежень. Посилання ОСОБА_2 на неможливість взяти участь у навчаннях за кордоном як військовослужбовцем, не підтверджено жодними доказами. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для скасування заходів обмеження у праві виїзду за межі країни ОСОБА_2 , тому ухвалу слід скасувати, а в задоволенні заяви відмовити. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голуб Григорій Степанович задоволити. Ухвалу Тисменицького районного суду від 30 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року. Суддя-доповідач Л. В. Василишин Судді: О.О. Томин В.Д. Фединяк