Постанова 4808 № 344/6179/20

Справа № 344/6179/20 Провадження № 22-ц/4808/849/20 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В. за участю секретаря Капущак С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рибак Мар`яни Михайлівни на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену суддею Пастернак І.А. 18 травня 2020 року в м. Івано-Франківську, у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сапіжак І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, в с т а н о в и в: У травні 2020 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сапіжак І.І. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Подання мотивовано тим, що 20.07.2016 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №51712126 з виконання виконавчого листа №341/940/13-ц, виданого Галицьким районним судом 12.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості в сумі 3101064,41 грн., яка складається з заборгованості по кредиту - 2559500,00 грн., заборгованості по відсотках - 459338,92 грн., пені - 82225,49 грн. В ході проведення виконавчих дій виконавцем 20.07.2016 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми боргу, 27.09.2016 року постанову про розшук майна боржника, якою оголошено розшук належних боржнику транспортних засобів, 06.03.2019 року - постанову про арешт коштів боржника, а 13.03.2019 року - постанову про арешт його транспортних засобів. Також під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 одержує доходи в ТОВ «Захід-Транс-Сервіс», однак кошти на виконання рішення суду не сплачує. На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 09.04.2020 року повідомлено, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України. Станом на даний час рішення суду боржником не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. З огляду на наведене просить подання задовольнити. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2020 року подання задоволено. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань за виконавчим листом №341/940/13-ц, виданим Галицьким районним судом 12.07.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості в сумі 3101064,41 грн., в тому числі заборгованості по кредиту - 2559500,00 грн., заборгованості по відсотках - 459338,92 грн., пені - 82225,49 грн. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокат Рибак М.М. подала апеляційну скаргу. Вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою на підставі неповного з`ясування та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. На її думку твердження державного виконавця про те, що рішення суду на сьогоднішній день не виконане, а будь-яких дій, спрямованих на його виконання, боржником не здійснено не відповідає дійсності. Зазначає, що ОСОБА_1 є поручителем за Кредитним договором №56 від 17.05.2010 року, на підставі якого винесено рішення про стягнення з нього боргу; основним боржником є ТОВ «ВАД». Підтвердженням того, що ОСОБА_1 як директор ТОВ «ВАД» вчиняв дії, спрямовані на виконання рішення суду та погашення боргу перед стягувачем, є роздруківки із сайту «СЕТАМ» з продажу лотів №394330 та №270032, які були передані в іпотеку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. Зокрема, ОСОБА_1 виступав зберігачем майна та забезпечував ознайомлення з ним покупців, що призвело до продажу такого майна за ціною 132608,90 грн. та 975750,00 грн. Вказує і на те, що боржник, на майно та кошти якого накладено арешт, не може вживати заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. На рахунку боржника у АТ КБ «ПриватБанк» наявні кошти, однак виконавець не вживає дій щодо їх стягнення, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, державному виконавцю було відомо, що боржник отримує пенсію, отже наявна можливість звернути стягнення на пенсійні виплати, однак виконавець виніс постанову про таке стягнення вже після направлення подання про обмеження виїзду боржника. Що стосується посилань виконавця на одержання ОСОБА_1 доходів у ТОВ «Захід-Транс-Сервіс» і несплату їх на виконання рішення суду, то зазначає, що згідно відповіді ТОВ «Захід-Транс-Сервіс» від 22.06.2020 року на адвокатський запит від 19.06.2020 року до бухгалтерії ТОВ «Захід-Транс-Сервіс» постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 не надходила. Посилаючись на п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», на висновки, викладені ВСУ при проведенні аналізу судової практики від 1 лютого 2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а також на ч. 2 ст. 10 ЦПК України, вважає, що державним виконавцем не надано суду доказів, які б свідчили, що ним вчинено усі можливі заходи до виконання судових рішень і такі рішення не виконані внаслідок ухилення боржника від виконання зобов`язань. Також вказує, що подання державного виконавця не відповідає вимогам розділу ХІІІ «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, оскільки у ньому не вказано дати народження, реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника та обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх обов`язків. З огляду на наведене вважає, що державним виконавцем не вчинено всіх дій для виконання рішення суду та не наведено обґрунтування наявності фактів ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань. Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2020 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання. Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що скаржником порушувались вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо надання ним достовірних даних про свої доходи та майно, декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами. Вважає, що хоча скаржник і виступив зберігачем майна, протоколи проведення електронних торгів жодним чином не підтверджують те, що він забезпечував ознайомлення покупців із майном, і що саме ці дії призвели до його продажу. Що стосується наявності коштів на рахунку АТ КБ «ПриватБанк», то вказує, що згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 баланс складає 8815,85 грн., що є неспівмірним із сумою заборгованості за виконавчим документом. Вважає, що право державного виконавця звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України не ставиться в залежність від можливості звернути стягнення на заробітну плату або пенсійні виплати боржника. Вказує, що ОСОБА_1 до цього часу не надав державному виконавцю відомостей про місцезнаходження його транспортних засобів. Крім того, ОСОБА_1 являється кінцевим бенефіціаром та керівником трьох юридичних осіб: ТОВ «ЗАХІД-ГАЗІНВЕСТ», ТОВ «ВАД» та ПП «ВЕ-СТА» і, вочевидь, отримує дивіденди і заробітну плату, а тому має кошти і можливості для погашення заборгованості. Крім того, після видачі виконавчого листа та під час відкритого виконавчого провадження боржник зробив внесок до статутного фонду ТОВ «ЗАХІД-ГАЗІНВЕСТ» у розмірі 1000000,00 грн., хоча міг вказані кошти спрямувати на погашення заборгованості. Щодо посилань на ненадходження постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 до бухгалтерії ТОВ «Захід-Транс-Сервіс», то зазначає, що даний факт не обмежує боржника у праві самостійно виконувати рішення суду без обов`язкового примусового стягнення на заробітну плату. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду без змін. В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сапіжак І.І. та представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до пункту тридцять першого частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2013 року Галицьким районним судом було видано виконавчий лист №341/940/13-ц на виконання рішення Галицького районного суду від 29.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості в сумі 3101064,41 грн., в тому числі заборгованості по кредиту - 2559500,00 грн., заборгованості по відсотках - 459338,92 грн., пені - 82225,49 грн. (а.с. 4), а заявою №109-43/43-42 від 18.07.2016 року ПАТ «Промінвестбанк» його направлено на виконання у відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 3). 20.07.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сапіжака І.І. відкрито виконавче провадження по виконанню вищевказаного виконавчого листа (а.с. 6). Цього ж дня державним виконавцем також було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 3101064,41 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми боргу (а.с. 8). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №64102409 від 22.07.2016 року за боржником права власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с. 9). Відповідно до відповіді Територіального сервісного центру 2642 регіонального сервісного центру МВС України в Івано-Франківській області №34/97-2311 від 02.06.2016 року за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: MAN 18.410, 2001 р.в., білий, № шас. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; SCHMITZ S01, 1998 р.в., червоний, № шас. НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; BILKOM ВТ S11, 1973 р.в., білий, № шас. НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ; ИЖ 2715 1985 р.в., синій, № дв. НОМЕР_7 , № шас. НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_9 . 27.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме вищевказаних транспортних засобів (а.с. 13). Згідно копій відповідей Міськрайонного управління Держгеокадастру у Надвірнянському районі та м. Яремче №35-28-0.3-148/2-17 від 19.04.2017 року, Управління Держпраці в Івано-Франківській області №07-21/15-10/2193 від 28.03.2017 року, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №0-9-0.2-5599/0/2-18 від 19.09.2018 року відомості щодо зареєстрованих прав на земельні ділянки на території Івано-Франківській області за ОСОБА_1 відсутні; великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, за ним не зареєстровані (а.с. 14, 15, 17). Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №158703303 від 06.03.2019 року за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно не зареєстровано (а.с. 18). 06.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт грошових коштів боржника, що містяться на всіх рахунках в банках (а.с. 20). Згідно копії відповіді АТ «Райффайзен Банк Аваль» №81-15-8/25973-БТ від 11.03.2019 року залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 недостатній для виконання даної постанови (а.с. 22). 13.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт транспортних засобів боржника (а.с. 21). На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 09.04.2020 року повідомлено, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України (а.с. 23). Постановляючи ухвалу про задоволення подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сапіжака І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, а обмеження його у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню судового рішення. Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті дев`ятому частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частин першої, третьої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Пунктом п`ятим частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень, встановлених частиною третьою статті 12 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, державний виконавець посилався на ухилення останнього від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем вживаються передбачені чинним законодавством заходи примусового виконання рішення у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, стороною апелянта не подано до суду доказів поважних причин невиконання ОСОБА_1 зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Що стосується посилань апелянта на те, що ОСОБА_1 виступав зберігачем іпотечного майна та забезпечував ознайомлення покупців з майном, що призвело до його продажу, як на доказ того, що останній не ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, то слід зазначити наступне. Згідно роздруківок із сайту ДП «СЕТАМ» 16.04.2018 року було реалізовано іпотечне майно нежитлові приміщення загальною площею 1486,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 975750,00 грн., а 03.01.2020 року іпотечне майно комплекс будівель загальною площею 952,7 кв.м. із земельною ділянкою площею 1,1546 га за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною 1326008,90 грн. (а.с. 50-63). Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ» №2874/17-18-20 від 21.04.2020 року 15.05.2020 року на 09:00 год. було призначено реалізацію предмету іпотеки нежитлової будівлі магазин-офіс загальною площею 432,6 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0423 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 49). Однак, як встановлено судом, вказані торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів щодо реалізації арештованого майна. Реалізоване майно належало на праві власності ПП «ВЕ-СТА» та ТОВ «ВАД» і його продаж було здійснено в межах інших виконавчих проваджень (ВП №40122195 та ВП №46120527) (а.с. 55-65). При цьому в даному випадку підставою для відкриття виконавчого провадження є рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованості за кредитним договором (ВП №51712126), а не звернення стягнення на іпотечне майно, яким забезпечувалось виконання зобов`язань за цим кредитним договором. Крім того, вказане не свідчить про здійснення боржником активних дій, спрямованих на погашення заборгованості. Щодо тверджень апелянта про те, що згідно відповіді ТОВ «Захід-Транс-Сервіс від 19.06.2020 року на адвокатський запит ОСОБА_2 до ТОВ «Захід-Транс-Сервіс» не надходило постанови про стягнення із заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 47, 48), а постанова про звернення стягнення на доходи (пенсію) боржника винесена вже після направлення подання про обмеження виїзду, слід зазначити таке. Так, відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно частин п`ятої, шостої, восьмої статті 48 цього ж Закону, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Згідно статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертаються у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, та інші доходи. При цьому з матеріалів справи вбачається, що постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника винесено та направлено в Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області до виконання 16.04.2020 року, а поданням про обмеження виїзду боржника державний виконавець надіслав до суду 15.05.2020 року (а.с. 26, 69-70). З приводу зазначеного в апеляційній скарзі про те, що державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти боржника, то суд зазначає, що згідно копії відповіді АТ «Райффайзен Банк Аваль» №81-15-8/25973-БТ від 11.03.2019 року залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 недостатній для виконання даної постанови (а.с. 22), а згідно копій довідок АТ КБ «ПриватБанк» від 17.06.2020 року сума коштів на рахунках ОСОБА_1 становить 8815,85 грн. та 2803,19 грн. (а.с. 66-68). Не приймає колегія суддів і посилання апелянта на невідповідність подання державного виконавця вимогам розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, зокрема змістом самого подання. Більше того, слід звернути увагу на те, що з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 володіє корпоративними правами трьох юридичних осіб, являється їх керівником, а саме: корпоративними правами в розмірі 1000000,0 грн. ТОВ «ЗАХІД-ГАЗІНВЕСТ», згідно витягу з ЄДРЮФОП з 30.09.2015 року; корпоративними правами в розмірі 30000,0 грн. у ТОВ «ВАД» з 27.01.2011 року, та володіє корпоративними правами в розмірі 30000,0 грн. в ПП «ВЕ-СТА» з 11.05.2013 року. Відповідно до положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою діяльністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки. (статті 12, 14 вказаного Закону). Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата закінчення формування статутного капіталу ТОВ «ЗАХІД-ГАЗІНВЕСТ» - 01.10.2016 року, а той факт, що ОСОБА_1 вніс до його статутного капіталу 1000000,00 грн., свідчить про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження, у боржника були наявні кошти для виконання зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням, про те він ухилився від його виконання. Здійснення виконавцем заходів примусового виконання рішення відбувається у примусовому порядку і не може безспірно свідчити про добросовісність виконання боржником зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, а тому подання державного виконавця про обмеження його у праві виїзду за межі України є обґрунтованими, відповідають вищевказаним нормам права та встановленим обставинам справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування ухвали, і висновків суду не спростовують, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Рибак Мар`яни Михайлівни залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 18 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 20 серпня 2020 року.