Постанова Київський апеляційний суд № 756/16501/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 756/16501/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12204/2024 Головуючий у суді першої інстанції: Жук М.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Желепа О.В., Мазурик О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року, встановив: у грудні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти сплачені за договором про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів в сумі 63 670 гривень, інфляційні втрати в сумі 11 811,73 гривень та три відсотки річних в сумі 3 181,76 гривню, стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 гривень. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача грошові кошти за договором 61 870 гривень, 11 477,80 гривень інфляційних втрат, 3 086,72 гривень - три відсотки річних, 3 000 гривень витрат на правничу допомогу, а всього - 79 434,52 гривні. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» також подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач просив залишити її без задоволення. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що 28 грудня 2021 року між сторонами укладений Договір №1254Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одно плідна вагітність) пакет «Стандарт», згідно якого ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» прийняло на себе зобов`язання надати їй медичні послуги з ведення пологів за певну плату. Оскільки на виконання умов договору сплачено повну вартість послуги у розмірі 63 670 гривень, проте послугу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не надано, кошти сплачені за договором не повернуті, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» 63 670 гривень грошового зобов`язання, 11 811,73 гривень інфляційних втрат та 3 181,76 гривні трьох процентів річних. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача грошові кошти за договором 61 870 гривень, 11 477,80 гривень інфляційних втрат, 3 086,72 гривень - три відсотки річних, 3 000 гривень витрат на правничу допомогу, а всього - 79 434,52 гривні. В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» був розірваний у встановленому договором порядку, проте ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» в узгоджений договором строк одержані грошові кошти не повернуло. Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошового зобов`язання за відрахуванням сплаченого страхового внеску. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення позивачу сплачених коштів, а тому у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено договір №1254Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Стандарт» відповідно до умов якого ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кваліфіковану медичну допомогу в межах цього договору, а пацієнт зобов`язується оплатити вартість медичної допомоги, що надається відповідно до умов договору. 28 грудня 2021 року між позивачем та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі агента ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003461, відповідно до умов якого позивач застрахувала свої майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані із життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, на випадок настання страхових випадків, передбачених договором, сума страхового платежу - 1 800 гривень. Відповідно до п. 8.1, 8.4 договору №1254Р/12/2021 вартість послуг, наданих за цим договором, становить 63 670 гривень та сплачується пацієнтом одноразово у формі 100% передплати в день підписання договору. Згідно п. 3.1. договору медичний заклад зобов`язаний надати якісну і кваліфіковану медичну допомогу. Пунктом 11.2 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання із врахуванням вимог п. 8.4 договору і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Відповідно до п. 10.1 договору, він може бути достроково припинений у разі, якщо неможливість виконати договір медичним закладом виникла з вини пацієнта (пацієнт провів пологи в іншому лікувальному закладі або місці). В такому випадку пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги. Згідно з рахунком-фактури № 69466 від 28 грудня 2021 року вартість послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Стандарт» (Програма 1), без ПДВ (1)» із врахуванням знижки становить 28 037 гривень, вартість послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Стандарт» (Програма 1), без ПДВ (2)» із врахуванням знижки становить 28 037 гривень, вартість послуги «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Стандарт» (Програма 1), з ПДВ» із врахуванням знижки становить 5 796 гривень, а також вартість послуги «Страховий платіж «Безпечні пологи розширена» Програма 1» становить 1 800 гривень. Оплата даних послуг підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.2399199300.1 від 29 грудня 2021 року, зі зазначеним призначенням «Оплата згідно рах.-факт. № 69466 від 28 грудня 2021 року, ОСОБА_1 » та не заперечувалося ТОВ «Пологовий будинок «Лелека». ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 березня 2022 року Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 05 квітня 2022 року ОСОБА_1 було надіслано вимогу до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про повернення сплачених грошових коштів за договором. 25 квітня 2022 року ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» надіслало відповідь на електронну адресу позивача, про прийняття запиту на розірвання договору. При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідач посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що введення воєнного стану в Україні стало обставиною непереборної сили для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», що унеможливило виконання ним своїх обов`язків. Вказував, що будівля пологового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , була пошкоджена внаслідок обстрілів та активних бойових дій. За таких обставин відповідач вважає, що він звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, що є підставою для відмови у позові. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Підставою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є наявність її вини у формі умислу або необережності (ст.614 ЦК України). Положеннями ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі ж положення містить ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», який поширює свою дію на спірні правовідносини. У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Тобто, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Згідно ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, в тому числі: введення карантину, встановленого КМ України, нетривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади. Встановлено, що наявність обставин непереборної сили, зокрема воєнних дій за фактом агресії російської федерації підтверджена листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, який надав відповідач до суду першої інстанції. Окрім того, факт агресії російської федерації проти України є загальновідомим і не потребує доведення. Проте, відповідно до приписів ст. 617 ЦК України, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє відповідача від виконання обумовленого договором зобов`язання щодо повернення грошових коштів внаслідок не надання медичних послуг за договором, а лише може бути підставою для його звільнення від передбаченої законом чи договором відповідальності за його невиконання, зокрема сплати неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди тощо, що і було вірно враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення вимог позивачки. З наведеного слідує, що за приписами статті 617 ЦК України, особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22). У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Відповідач, вказуючи на те, що з 06 березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через введення воєнного стану на території України, надання пологовим будинком медичної допомоги пораненим військовослужбовцям, територіальній обороні, мирним жителям, породіллі, обстріли будівлі пологового будинку, не мотивує та не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку саме з повернення позивачу коштів за договором. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та обґрунтовано стягнув з відповідача грошові кошти у розмірі 61 870 гривень. Доводи апеляційної скарги про те, що грошові кошти за Договором про надання медичних послуг з ведення пологів було сплачено не позивачем, а її чоловіком ОСОБА_4 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, є неспроможними та не можуть бути підставою для відмови у позові. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір відповідачем було укладено з ОСОБА_1 , а оплата вартості послуг за договором її чоловіком не суперечить умовам договору. Так, відповідно до п. 1.2 Договору №1254Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одно плідна вагітність) пакет «Стандарт» визначено, що платником є пацієнт або самостійно визначена пацієнтом фізична чи юридична особа, що на підставі попередніх домовленостей із пацієнтом приймає на себе зобов`язання з оплати послуг медичного закладу, які надаються пацієнту відповідно до умов цього договору. Грошові кошти ОСОБА_4 було сплачено саме на виконання договору, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем, а тому підстави вважати, що права позивача в даному випадку не порушені, відсутні. Також безпідставними є посилання відповідача на невірне визначення судом дати початку прострочення виконання зобов`язання, зокрема посилання на те, що з листа від 25 квітня 2022 року не вбачається що саме було направлено позивачем та відповідно отримано відповідачем, що свідчить про недоведеність вручення йому вимоги про розірвання договору. Так, при зверненні до суду з позовом позивач просив про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних з 05 травня 2022 року, тоді як сам відповідач у своїй апеляційній скарзі вказував про те, що договір є припиненим 10 березня 2022 року у зв`язку з проведенням пологів в іншому лікувальному закладі. Встановивши, що ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не повернуло позивачу за її вимогою сплачені кошти за договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 3 086,72 гривень та інфляційних втрат в сумі 11 477,80 гривень на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного обрахунку судом трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду в цій частині, посилається на те, що положення ст. 617 ЦК України звільняють його від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК України. Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки з огляду на правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 10 березня 2023 року у справі №922/1093/22 та від 14 червня 2022 року у справі №922/2394/21, про які згадувалося вище, та враховуючи встановлені судом обставини відповідачем не доведено, що внаслідок війни для нього мали місце форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виплату 3% річних та інфляційних втрат через прострочення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів. Поряд з цим не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Сімейко А.М., викладені ним у своїй апеляційній скарзі, щодо стягнення з відповідача суми страхового платежу в розмірі 1 800 грн. Представник позивача при зверненні з апеляційною скаргою посилався на те, що на підставі рахунку відповідача від 28 грудня 2021 року № 69466, який включав у себе і страховий платіж, кошти в загальній сумі 63 670 гривень єдиним платежем за квитанцією № 0.0.2399199300.1 від 29 грудня 2021 року були перераховані на рахунок відповідача. Зазначав, що на рахунок страхової компанії грошові кошти позивачем не сплачувались, а тому вони підлягають поверненню саме відповідачем ТОВ «Пологовий будинок «Лелека». Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору № 1254Р/12/2021 про надання медичної допомоги з ведення пологів пакет «Стандарт». Було визначено, що вартість медичної допомоги становить 63 670 гривень та сплачується пацієнтом одноразово у формі 100 % передплати в день підписання договору. 28 грудня 2021 року ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» було виставлено позивачу рахунок-фактуру №69466 на суму 63 670 грн., з яких 28 037 гривень - за послугу «Родопоміч через природні родові шляхи при одноплодовій вагітності, палата «Стандарт» (Програма 1), без ПДВ (1)» із врахуванням знижки 8%; 28 037 гривень - за послугу «Родопоміч через природні родові шляхи при одно плодовій вагітності, палата «Стандарт» (Програма 1), без ПДВ (2)» із врахуванням знижки 8%, 5 796 гривень - за послугу «Родопоміч через природні родові шляхи при одно плодовій вагітності, палата «Стандарт» (Програма 1), з ПДВ» із врахуванням знижки 8%, а також 1 800 гривень - за послугу «Страховий платіж «Безпечні пологи розширена» Програма 1». ОСОБА_4 було сплачено вартість послуг з надання медичної допомоги та ведення пологів відповідно до умов договору у розмірі 63 670 гривень. Дана вартість складається із: основної суми договору ведення - вартість із 8% знижкою складає 61 870 гривень; страхового платежу «Безпечні пологи розширена», Програма 1 - вартість 1 800 гривень. 28 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі агента ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» було укладено договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003461 від 28 грудня 2021 року, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 застрахувалась на випадок настання страхових випадків, та сплатила суму у розмірі 1 800 гривень на користь страховика. Як вбачається з договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003461 від 28 грудня 2021 року, вказаний договір було укладено між страховиком - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 . Посадова особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», а саме: старший реєстратор медичного центру ОСОБА_5 в даному договорі виступає агентом, а не надавачем послуг. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 є страхувальником та вигодонабувачем, а сума 1 800 гривень - страховим платежем за програмою - укладання договору на пологи з 22 тижня вагітності, вагітність одноплідна (не екстракорпоральне запліднення). Статтею 997 ЦК України визначено, що договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених законом (ст. 998 ЦК України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством. Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) - плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов`язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»). Порядок і підстави припинення договору страхування визначені у ст. 105 Закону України «Про страхування». Дія договору страхування припиняється та договір втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: 1) закінчення строку дії договору страхування; 2) виконання страховиком зобов`язань перед страхувальником у повному обсязі; 3) несплати страхувальником чергової частини страхової премії у встановлений договором строк (у разі сплати страхової премії частинами). При цьому договір страхування вважається достроково припиненим з дня, наступного за встановленим у договорі страхування днем сплати чергової частини страхової премії, якщо інше не передбачено умовами договору; 4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи (крім випадків, передбачених статтею 100 цього Закону); 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 6) набрання законної сили рішенням суду про визнання договору страхування недійсним; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України та договором страхування. Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами такого договору. В даному випадку позивач не звертався до страховика з вимогою про припинення договору страхування. Крім того, страховик ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не є учасником даної справи. Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав вірну правову оцінку вказаним обставинам та доказам та прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 800 гривень, так як вказана сума сплачена, як страховий платіж за договором добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003461 від 28 грудня 2021 року, укладеним між страховиком - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та страхувальником ОСОБА_1 . Вимог про розірвання вказаного договору та стягнення сплачених за ним грошових коштів позивач не заявляла. Договір страхування було укладено позивачем з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» через страхового агента - відповідача, а тому самі по собі посилання на те, що грошові кошти в сумі 1 800 грн. були сплачені на користь ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», не можуть бути підставою для стягнення вказаних коштів з відповідача. Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню і вимоги апеляційної скарги представника позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нараховану на суму страхового платежу в розмірі 1 800 грн. Також у своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі меншому, ніж було заявлено, оскільки вартість наданих адвокатом послуг є фіксованою. Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. З наданих суду першої інстанції документів встановлено, що між адвокатом Сімейком А.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 01 квітня 2023 року, за умовами якого адвокат зобов`язується надавати правову (професійну правничу) допомогу клієнту, а саме: проводити в інтересах та від імені клієнта всі необхідні дії, пов`язані зі стягненням на її користь грошових коштів за попереднім договором № 1254Р/12/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, укладеного 28 грудня 2021 року з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та визначений розмір гонорару адвоката - 10 000 гривень. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо). Відповідно до змісту позовної заяви, позивач просила стягнути з відповідача кошти у розмірі 63 670 гривень грошового зобов`язання, 11 811,73 гривень інфляційних втрат та 3 181,76 гривні трьох процентів річних, дана справа не є складною, а тому висновок суду першої інстанції про зменшення витрат позивача на правову допомогу з 10 000 гривень до 3 000 гривень колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки він є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом позивачу послуг, пропорційним до задоволених вимог та предмета спору з урахуванням ціни позову. У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23). Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді