Постанова 4876 № 904/3135/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.08.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3135/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 (суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст якої підписаний 15.05.2024) у справі №904/3135/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсо Інвест", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення здійснення оплати за товар у загальному розміру 148 075,89 грн. ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсо Інвест" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення 3% річних у розмірі 40 198,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107 877,53 грн. за прострочення здійснення оплати за товар за договором №477/2020 від 22.06.2020. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням Відповідачем свого грошового зобов`язання, встановленого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі у справі №904/3205/22 від 08.02.2023, яке змінено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та викладено абзац другий його резолютивної частини у наступній редакції:" Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсо Інвест" 5 478 603,12 грн. основного боргу, 56 400,32 грн. річних, 520 963,05 грн. індексу інфляції, 50045,06грн. судового збору", які набрали законної сили 07.06.2023. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсо Інвест" 3% річних у розмірі 40 198,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 107 877,53 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що: - позовні вимоги обґрунтовуються позивачем посиланням на порушення відповідачем умов договору № 477/2020 від 22.06.2020 в частині несвоєчасної оплати за товар, поставлений згідно Додатку №20 від 06.01.2022 до Договору № 477/2020 від 22.06.2020, по наступним видатковим накладним, а саме: №№ 296, 299, 303, 304, 305, 306,

307. На підтвердження позовних вимог, позивач посилається на обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 у справі № 904/3205/22, яке змінене Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 904/3205/22. Вищезазначене рішення суду виконано 15.06.2023, що підтверджується платіжними дорученнями №38588 від 15.06.2023 на суму 5 448 603,12 грн., № 38589 від 15.06.2023 на суму 30 000,00грн. та №38590 від 15.06.2023 на суму 627 408,43 грн. З наведеного у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат вбачається, що прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становило менше місяця, зокрема: за видатковими накладними № 299, № 305, №303, №304, №306, №307 прострочення менше місяця мало місце в грудні 2022; за видатковою накладною № 296 прострочення менше місяця мало місце в лютому 2023. Відповідно, стягнення інфляційних втрат за ці періоди є необґрунтованими, адже таке стягнення суперечить природі інфляційних втрат. Позивач правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 05.06.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/3135/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 10.06.2024 матеріали справи №904/3135/23 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 у справі №904/3135/23; розглянути апеляційної скарги ухвалено здійснити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 22.06.2020 між Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (надалі - ПрАТ "ДМЗ", покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсо Інвест" (надалі - ТОВ "Арсо Інвест", постачальник, позивач) укладено договір №477/2020 (надалі договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах. Відповідно до п.2.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Згідно з п.2.2 договору базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору. Пунктом 2.3 договору передбачено, що на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактури 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п.201.10 ст.201 ПК України; інші документи, перераховані в специфікації (додатку). Ці документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в п.1.2 договору. Відповідно до п.2.5 договору постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну на суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у постачальника, у строк, встановлений п.201.10 ст.201 ПК України; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на всю суму збільшення вартості (кількості) товару у строк, встановлений п.201.10 ст.201 ПК України. Згідно із п.3.1 договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п.1.2 цього договору. Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками). Відповідно до п.4.3 договору у випадку, коли документи, зазначені в п.2.3 цього договору, не надані постачальником у встановлені в п.2.3. договору строки або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п.2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому, строк оплати, вказаний у п.4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у п.2.3 договору, оформлених належним чином. Також, у даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем. Якщо податкова накладна не зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений в п.2.5 договору строк або реєстрація податкової накладної була зупинена контролюючим органом, то відлік строку оплати, узгоджений сторонами відповідно до п.4.1 договору, починається з дати реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем. Пунктом 8.6 договору передбачено, що у разі, якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або не вжив заходів (оскарження в судовому порядку рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) для її реєстрації після зупинення реєстрації такої податкової накладної контролюючим органом протягом 365 днів з дати виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого товару, податкова накладна по яким не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, оплата покупцем, за дані товари здійснюється після сплати постачальником штрафу, зазначеному в цьому пункті. У разі, якщо постачальник зареєстрував податкову накладну, що містить помилки в коді товару згідно з УКТ ЗЕД, та відповідно, що є підставою для позбавлення права покупця для віднесення сум податку до податкового кредиту, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого товару, податкова накладна по яким була зареєстрована з помилкою в коді товару згідно з УКТ ЗЕД. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена в верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (п.13.5 договору в редакції додаткової угоди №6 від 15.11.2021р.). 06.01.2022 сторонами підписано додаток №20 до договору №477/2020 від 22.06.2020 специфікацію на поставку товару за договором, відповідно до якої сторони погодили, що оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: оплата протягом 20 календарних днів від дати поставки товару. На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 5 668 391,52 грн., що підтверджується видатковими накладними Зі свого боку ПрАТ ДМЗ припустився порушень здійснення оплати за отриману вапнякову продукцію, що змусило ТОВ АРСО ІНВЕСТ звернутися за захистом свого порушеного права до Господарського суду Дніпропетровської області. Так, Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 у справі №904/3205/22 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсо Інвест" 5 478 603,12 грн. - основного боргу, 56 400,32 грн. - річних, 520 963,05 грн. - індексу інфляції, 90 839,50 грн. - судового збору. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 у справі №904/3205/22 змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини у наступній редакції:" Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. З, код 05393056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсо Інвест" (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, Будинок 14, офіс 16/43, код 42993937) 5 478 603,12 грн. основного боргу, 56 400,32 грн. річних, 520 963,05 грн. індексу інфляції, 50045,06грн. судового збору". Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України). У справі №904/3205/22 при винесенні рішення Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що податкові накладні за поставками товару за видатковими накладними №№299, 303, 304, 305, 306, 307 ТОВ АРСО ІНВЕСТ зареєстрував лише 15.11.2022, а відповідно строк оплати у ПрАТ ДМЗ настав 05.12.2022, а за видатковою накладною №296 лише 30.01.2023, строк оплати настав 19.02.2023. Відповідно, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення здійснення оплати за товар, що був поставлений за видатковими накладними №№299, 303, 304, 305, 306, 307, 296 при розгляді справи №904/3205/22 не здійснювалось. ТОВ АРСО ІНВЕСТ вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми нарахованих 3 % річних у сумі 40 198,36 грн та інфляційних витрат у сумі 107 877,53 грн за прострочення здійснення оплати за товар, що був поставлений за видатковими накладними №№299, 303, 304, 305, 306, 307 , 296 є законними та обґрунтованим, оскільки зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання, за яким Відповідач припустився прострочення виконання. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд керувався законністю, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача та зазначив, що оскільки судове рішення у справі №904/3205/22 про стягнення з боржника коштів виконано не вчасно, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання; нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 107 877,53 грн. та трьох процентів річних у розмірі 40 198,36 грн. є правомірним. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Щодо досліджуваної справи, відповідач порушив умови договору щодо строку оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 107 877,53 грн. та трьох процентів річних у розмірі 40 198,36 грн. Колегією суддів здійснено перевірку нарахованих відповідачем інфляційних втрат за загальний період з 16.11.2022 по 14.06.2023 у сумі 107 877,53 грн. та та трьох процентів річних за загальний період з 16.11.2022 по 14.06.2023 у розмірі 40 198,36 грн. та визнано вказані нарахування арифметично правильними, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині правильно задоволені господарським судом Апеляційним судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що з наведеного у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат, який був визнаний судом правильним, вбачається, що прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становило менше місяця. Так, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Судове рішення у справі №904/3205/22 про стягнення з боржника коштів виконано не вчасно (15.06.2023), отже кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Враховуючи наведене, господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 107 877,53 грн. та 3 % річних 3 у сумі 40 198,36 грн. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами. Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення. З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 у справі №904/3135/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 у справі № 904/3135/23 - залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.08.2024. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков