Постанова 4857 № 380/9362/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9362/24 пров. № А/857/14106/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів: Бруновської Н.В., Глушка І.В. з участю секретаря судового засідання Слободян І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду, яка прийнята суддею Мартинюком В.Я. в місті Львові в порядку письмового провадження у справі № 380/9362/24 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області про скасування рішень, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд: - визнати дії відповідача щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору № 48693927, поновлення виконавчих дій № 61229925 незаконними; - зобов`язати відповідача скасувати постанови про стягнення виконавчого збору № 48693927, поновлення виконавчих дій № 61229925 в сумі 38654,34 грн., а стягнуті кошти повернути на рахунок Товариства. 06.05.2024 Львівський окружний адміністративний суд залишив позов без руху для подання, зокрема заяви про поновлення строку звернення до суду. 13.05.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому позивач вказав, що постанову про стягнення виконавчого збору не отримав, а постанову про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року отримав 18.04.2024 року. 20 травня 2024 року суддя Львівського окружного адміністративного суду прийняв ухвалу про відкриття позовного провадження. 30 травня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою позовну заяву залишив без розгляду. Приймаючи цю ухвалу, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду без поважних причин. Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу та прийняти постанову, якою справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору не надходила на адресу позивача, а у листі відповідача від 12.02.2024 року не згадується, ні номер виконавчого провадження, ні дата прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Що стосується постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925, то позивач зазначив, що отримав її 18.04.2024 року, а позов про її скасування подав 01.05.2024 року, через часті повітряні тривоги на території Львівської області. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України, позовну заяву, у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Апеляційний суд встановив, що позивач оскаржив дії відповідача щодо прийняття постанов про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 року у виконавчому провадженні № 48693927 та постанову про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925. Що стосується дій відповідача щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 року у виконавчому провадженні № 48693927, то апеляційний суд зазначає наступне. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. Частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Зважаючи на те, що виконавче провадження № 48693927, щодо виконання вимог податкового органу про сплату боргу було закінчене, на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», 30.01.2020 року відповідач прийняв постанову про стягнення з позивача, як боржника, виконавчого збору. Отже, дії щодо прийняття вказаної вище постанови відповідач вчинив 30.10.2020 року. У справі немає даних про те коли позивач дізнався про те, що відповідач прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2020 року, однак, є інформація, що позивач повинен був дізнатися про факт прийняття цієї постанови із листа відповідача від 12.02.2024 року № 2757, який він отримав 14.02.2024 року (а.с. 10), оскільки, в цьому листі йде мова про те, що постанова про стягнення виконавчого збору виведена в окреме провадження і відповідач просить позивача оплатити виконавчий збір. Отже, позивач мав право оскаржити до суду дії відповідача щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 року у виконавчому провадженні № 48693927 до 25.02.2024 року. Водночас, звернувшись до суду з позовом 01.05.2024 року позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду про оскарження дій відповідача, щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 року, з моменту, коли позивач повинен був дізнатися про дії відповідача щодо прийняття цієї постанови. Що стосується оскарження дій відповідача щодо прийняття постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925, то апеляційний суд зазначає наступне. Апеляційний суд встановив, що відповідач 16.04.2024 року прийняв постанову про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 року, які були зупинені на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 року у справі № 914/4160/24. Отже, дії щодо прийняття вказаної вище постанови відповідач вчинив 16.04.2024 року. Апеляційний суд встановив те, що позивач дізнався про те, що відповідач прийняв постанову про поновлення виконавчих дій 18.04.2024 року, коли отримав її, про що позивач зазначає у заяві від 13.05.2024 року, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.06.2024 року. Отже, позивач мав право оскаржити до суду дії відповідача щодо прийняття постанови у про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925 до 29.04.2024 року. Водночас, звернувшись до суду з позовом 01.05.2024 року позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду про оскарження дій відповідача щодо прийняття постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що оскарження рішення суб`єкта владних повноважень є самостійним способом захисту порушеного права. Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача скасувати постанови про стягнення виконавчого збору № 48693927, та постанови про поновлення виконавчих дій № 61229925 в сумі 38654,34 грн., а стягнуті кошти повернути на рахунок Товариства, то апеляційний суд зазначає наступне. Із матеріалів справи видно, що 14.02.2024 року позивач отримав листа відповідача від 12.02.2024 року № 2757 у якому відповідач повідомив, що постанова про стягнення виконавчого збору виведена в окреме провадження і відповідач просить позивача оплатити виконавчий збір. Отже, позивач повинен був дізнатися про прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2022 року - 14.02.2024 року. Тому, позивач мав право оскаржити до суду постанову про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 року у виконавчому провадженні № 48693927 до 25.02.2024 року. Водночас, звернувшись до суду з позовом 01.05.2024 року позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду про оскарження цієї постанови, з моменту, коли позивач повинен був дізнатися про цю постанову. Що стосується постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925, то апеляційний суд звертає увагу на те, що у заяві від 13.05.2024 року, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.06.2024 року, позивач стверджує, що отримав цю постанову 18.04.2024 року. Отже, позивач мав право оскаржити постанову про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925 до 29.04.2024 року. Водночас, звернувшись до суду з позовом 01.05.2024 року позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду про оскарження постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 року у виконавчому провадженні № 61229925, з моменту її отримання. Щодо повернення стягнутих коштів на рахунок товариства, то апеляційний суд звертає увагу на те що вказана вимога є похідною від попередніх та не може самостійно розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Тому апеляційний суд вважає, що позовні вимоги зводяться до визнання дій та рішень відповідача протиправними. Що стосується причин поважності пропуску цього строку, то апеляційний суд зазначає що позивач не навів поважних причин пропуску строку, оскільки, позивач не надав доказів про час оголошення сигналу повітряної тривоги на території перебування позивача, та тривалості загрози ракетного удару, у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою, а також який вплив мали оголошення сигналу повітряної тривоги та загроза ракетного удару на можливість подання позивачем позову в межах строку звернення до суду. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням строку звернення та не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про залишення позову без розгляду. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 380/9362/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська І. В. Глушко Повний текст постанови складений 30.07.2024 року