Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/2817/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" липня 2024 р. Справа№ 911/2817/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Владимиренко С.В. Демидової А.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2024 (повний текст рішення складено 13.05.2024) у справі № 911/2817/23 (суддя Третьякова О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" про стягнення 144 966,06 грн В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" про стягнення 144966,06 грн, з яких 70145,20 грн основного боргу, 14029,04 грн штрафу, 12770,14 грн пені, 28897,50 грн 28% річних та 19124,18 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товарів від 21.01.2022 № РЕ/К1/0011/22 в частині проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі №911/2817/23 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" 70145 грн 20 коп. основного боргу, 14029 грн 04 коп. штрафу, 12770 грн 14 коп. пені, 28897 грн 50 коп. 28% річних, 17874 грн 41 коп. інфляційних втрат та 2660 грн 86 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" в частині стягнення 1249,77 грн інфляційних втрат відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що наданими позивачем доказами доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару. При цьому судом не взято до уваги посилання відповідача на неможливість у встановлений договором строк виконати свої грошові зобов`язання за укладеним договором внаслідок збройної агресії РФ та введення на території України воєнного стану за відсутності доказів наявності безпосереднього причинного зв`язку між цими подіями. Також, суд дійшов висновку, що правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не обґрунтовані та не доведені. Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/2817/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення 14029, 04 грн штрафу, 12770, 14 пені, 28897, 50 грн 28 % річних як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 551, 625 ЦК України, ст. 233 ГК України, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій та процентів річних на 50 %. При цьому скаржник посилається на те, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірним з розміром збитків позивача, фінансовий стан відповідача є вкрай складним, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та 3 % річних. Позиції інших учасників справи Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, зазначаючи при цьому, що у зв`язку із невиконання контрагентами, зокрема, відповідачем своїх договірних зобов`язань, він опинився у складному фінансовому становищі. Під час вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки суду слід виходити з інтересів обох сторін спору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Нікобудінвест" на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі № 911/2817/23, розгляд якої постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин. Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки товарів від 21.01.2022 № РЕ/К1/0011/22, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" останнє взяло на себе зобов`язання постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, для використання у господарській діяльності, а покупець - приймати цей "товар" та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1 договору). В п.п. 1.2, 1.3 договору вказано, що асортимент "товару", його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому "Накладні"). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних, які мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами , вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід`ємною частиною. Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору умови та строк поставки кожної окремої партії товару узгоджуються сторонами у момент формування заявки. Покупець подає заявку на поставку товару у письмовій формі або за допомогою факсимільного зв`язку чи засобів електронного зв`язку. За положеннями п.4.1 договору форма оплати: передоплата в розмірі відсотків від загальної вартості партії "товару", що поставляється. Решта суми протягом 30 календарних днів від дати отримання "товару" уповноваженою особою "покупця". Згідно з п. п. 5.1, 5.4 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Сплата пені, штрафу не звільняє сторони від виконання зобов`язання а натурі. Пунктами п. 5.2, 5.3 договору встановлено, що у випадку порушення строків, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а за прострочення оплати поставленого товару понад 30 днів, покупець сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. За положеннями п.5.6 договору спеціальна позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів річних, втрат від інфляції) встановлюється в три роки. Відповідно до п.6.1 договору під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли після підписання договору в результаті непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи, але не обмежуючись, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війна або військові дії, введення режимів надзвичайного чи воєнного стану, планові чи аварійні відключення тепло-, водо-, заго-, електропостачання, а також рішення органів держави та місцевого самоврядування, що унеможливлюють виконання сторонами умов даного договору. Термін виконання зобов`язань відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини (п.6.2 договору). В п.6.3 договору визначено, що достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України. Термін дії повідомлення між сторонами про такі обставини 10 днів з моменту їх виникнення. Строк дії договору - з дати його підписання і до 31 грудня 2022, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.7.1 договору). На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 70145,20 грн, що підтверджується видатковими накладними від 25.01.2022 №КЛ000000115 на суму 16004,00 грн, від 08.02.2022 №КЛ000000283 на суму 12204,00 грн, від 11.02.2022 №КЛ000000345 на суму 34177,20 грн, від 18.02.2022 №КЛ000000453 на суму 7760,00 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Відповідач в свою чергу, свої зобов`язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач звертався до ньогоз претензією від 04.07.2023 №177, в якій вимагав сплатити наявний у відповідача борг за договором не пізніше 10.07.2023. Залешення зазначеної претензії без відповіді і задоволення і стало підставою для звернення ТОВ "Ферозіт" з позовом у даній справі. У відзиві на позовну заяву відповідач наявну суму боргу за поставлений позивачем товар в заявленому до стягнення розмірі не заперечував. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається. Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем факт отримання товару та наявність заборгованості з його оплати в заявленому до стягнення розмірі, а відтак, правомірним є задоволення позову в цій частині. Також позивач просив стягнути з відповідача 14029,04 грн штрафу відповідно до п. 5.3 договору, 12770,14 грн пені згідно з п. 5.2 договору, 28897,50 грн 28% річних, визначених п. 5.5 договору та 19124,18 грн інфляційних втрат. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у повному обсязі належним чином. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконане в цей строк. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За положеннями ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідач за послався на Форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні"). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан. ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. За наведеною правовою позицією лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про Торгово-промислові палати в Україні"). Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17). Як обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, відповідачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією проти України та невиконанням ним своїх зобов`язань з оплати поставленого товару. До того ж, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, як це передбачено в п. 6.3 договору. В частині клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд апеляційної інстанції зважає на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20. У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду від 18.03.2020 у постанові у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався скрутне фінансове становище (збитки за 2022 рік склали 15562114,00 грн, збитки за 9 місяців 2023 склали 1418317,14 грн), на підтвердження чого до матеріалів справи додано податкову декларацію відповідача за 2022 рік, фінансову звітність малого підприємства за 2022 рік та оборотно-сальдову відомстіть по його рахунку за 9 місяців 2023 року. Крім того, заявляючи вказане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та процентів річних, відповідач зазначив, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій та процентів річних є надімірним та значно перевищує розмір основного боргу відповідача. Як вірно зазначено місцевим господарським судом, у даному випадку прострочення оплати мало місце тривалий проміжок часу та від передбаченої договором кінцевої дати виконання грошового зобов`язання пройшло більше півтора року, До того ж, судом обґрунтовано враховано, що відповідач жодним чином не вживав заходів щодо урегулювання наявної у нього заборгованості, матеріали справи не містять також жодних доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів до погашення спірної заборгованості з 2022 року. При цьому, як вірно встановлено судом, надані відповідачем податкова декларація та фінансова звітність малого підприємства не можуть бути безумовним доказом неможливості виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, а тим більше доказом наявності виключності даного випадку, з яким пов`язана можливість зменшення судом заявлених до стягнення сум штрафних санкцій та відсотків річних. Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в даному випадку обґрунтовано враховано наведені вище обставини з метою дотримання розумного балансу інтересів сторін та обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікобудінвест" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 13.05.2024 у справі №911/2817/23 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді С.В. Владимиренко А.М. Демидова