Постанова 4803 № 203/1703/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6505/24 Справа № 203/1703/24 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024року про повернення заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення права, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна, в якому виклала вимоги про: визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 15 вересня 2023року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., предметом якого є відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 30,3 кв.м, житловою площею 17,0 кв.м; відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,3 кв.м, житловою площею 17,0 кв.м. У травні 2024року ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,3 кв.м, житловою площею 17,0 кв.м, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 15 вересня 2023року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. Заява обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2021року у цивільній справі № 203/6023/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Центральної районної ради міста Дніпро, про визначення місця проживання дитини, первісний позов про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 грудня 2016року, і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання дитини відмовлено. 17 травня 2023року Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 71810810 з примусового виконання вказаного судового рішення про стягнення аліментів. Позивачка вважала, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 71810810, в тому числі і з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів в сумі 283 714,74 грн, відповідачем ОСОБА_2 свідомо і умисно вчинено дії спрямовані на унеможливлення примусового виконання судового рішення, а саме ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 вересня 2023року, на підставі якого ним відчужено належну йому квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 . Тобто, такий договір був укладений з метою уникнення виконання судового рішення про стягнення аліментів та унеможливлення виконання рішення суду за рахунок належного боржникові майна. Повернення права власності на квартиру ОСОБА_2 дозволить виконати рішення суду про стягнення з нього аліментів, в тому числі і за рахунок продажу зазначеної квартири. Наразі відповідач ОСОБА_3 , як власник нерухомого майна, має можливість розпорядитись квартирою на власний розсуд, що призведе до необхідності вжиття позивачкою додаткових заходів для відновлення свого порушеного права. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі частини десятої статті 153 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклала вимогу про скасування ухвали та постановлення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що правові підстави для повернення заяви про забезпечення позову відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивачки, просив її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява не містить належного обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову та обґрунтування заходів забезпечення позову. Крім того, суд вважав, що у даній справі забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є неналежним видом забезпечення позову. Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі Конвенція). Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина десята статті 153 ЦПК України). Зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вбачається, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 15 вересня 2023року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В. та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення ОСОБА_2 права власності на вказану квартиру. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявниця зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Отже, необхідність забезпечення позову заявником обґрунтована. Так, згідно з частинами третьою, четвертою статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Таким чином, заява містила достатню інформацію щодо предмета забезпечення, як того вимагає стаття 151 ЦПК України, а тому питання щодо недостатності інформації могло бути вирішене судом шляхом виклику заявника для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Висновок суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 у своїй заяві не обґрунтувала, яким чином невжиття запропонованих нею заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, стосується вже розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по суті і не може бути зроблений на стадії вирішення питання про її прийняття. Інші, наведені в оскаржуваній ухвалі суду в якості підстав для повернення заяви про забезпечення позову мотиви, недостатність обґрунтування тощо, є оцінкою обґрунтованості та законності поставленого перед судом питання, що вирішується судом вже при розгляді заяви про забезпечення позову по суті, що свідчить про порушення судом процесуального порядку розгляду цієї заяви. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, оскільки подана нею заява відповідає вимогам статті 151 ЦПК України. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції формалізовано підійшов до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам частини першої статті 151 ЦПК України. Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За викладених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024року про повернення заяви про забезпечення позову скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024року про повернення заяви про забезпечення позову скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 30 липня 2024року. Судді: