Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/11110/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11110/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Губської Л.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в частині, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати підпункт 5.16 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 №136 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом від 30.08.2022 №433ад та від 30.09.2022 №113»; - визнати протиправним та скасувати підпункт 6.5.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 №136 «Про результати службового розслідування, призначеного наказом від 30.08.2022 №433ад та від 30.09.2022 №113». Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведеного службового розслідування його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а також до матеріальної. При цьому він стверджує, що його не було ознайомлено з наказом від 08.11.2022 про призначення службового розслідування, а про результати його проведення позивач дізнався від інших військовослужбовців як і про суть виявлених порушень. Позивач стверджує, що належним чином виконував свої службові обов`язки та діяв відповідно до законодавства і складеної обстановки. На думку позивача, його притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності без встановлення необхідних підстав, без дослідження наявності чи відсутності бойового імунітету. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року адміністративний позов - задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що припущення комісії щодо ймовірності втрати зброї, боєприпасів та військового майна другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , вказаної в довідці №1645 від 31.10.2022 у зв`язку з безвідповідальністю позивача не можуть слугувати підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, оскільки такі обставини мають бути чітко встановлені. З наданих відповідачем матеріалів службової перевірки неможливо встановити дату чи період втрати такої зброї та боєприпасів, як і відсутні докази, які б підтверджували найменування та кількість втраченої з вини позивача зброї та боєприпасів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що позивач своїми діями грубо порушив вимоги наказу Міністра оборони України від 29.06.2005 року №359 "Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України", а саме пункт 4 Розділу І Загальні обов`язки Інструкції про організацію і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов`язком командирів структурних підрозділів; відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів відповідають згідно із законодавством України. Також, сторона відповідач зазначає, що зброя та боєприпаси, які були закріплені за 2 авіаційною ескадрилью 24 лютого 2022 року не вся була видана, тобто залишок зброї та боєприпасів, який залишився, були без належного надійного зберігання та охороною. Позивачем не було організовано охорону за місце зберігання такої зброї, внаслідок чого, дана зброя та боєприпаси були втрачені. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - без змін. Крім того, представник позивача просить розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. При цьому представником позивача не доведено необхідності розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 21.07.2008 №132 позивача з 21.07.2008 зараховано до списків особового складу на посаду старшого авіаційного техніка інженерно-авіаційної служби НОМЕР_2 авіаційної ескадрильї. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 01.10.2018 №187 позивач вважається таким, що з 01.10.2018 справи та посаду начальника технічно-експлуатаційної частини інженерно-авіаційної служби 1 авіаційної ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 прийняв. Капітан ОСОБА_2 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 20.06.2008 по теперішній час відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 31.07.2023 №343. У період з 28.06.2022 по 26.08.2022 на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.06.2022 №316ад та наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 02.08.2022 №92 проведено позапланову інвентаризацію стрілецької зброї (ракет, боєприпасів) у ВЧ НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт, в якому зафіксовано, що фактична наявність стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_1 , не відповідає обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння: 12.03.2022 у результаті ракетного удару виникла пожежа на складі ракетно-артилерійського озброєння, внаслідок чого було знищено зброю та боєприпаси, які знаходились на зберіганні та обліковувались у службі ракетно-артилерійського озброєння ВЧ НОМЕР_1 . Номери та типи втраченої та знищеної зброї вказані в інвентаризаційних описах. В 1 авіаційній ескадрильї та 2 авіаційній ескадрильї під час перевірки фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння, комісії не було надано для звірки Книгу обліку наявності та руху військового майна (склад, підрозділ) (додаток №13) до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 «Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України» (зі змінами), що, в свою чергу, унеможливило встановлення фактичної наявності матеріальних засобів. В результаті чого, під час перевірки фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини в підрозділах військової частини на підставі інвентаризаційних описів виявлено нестачу стрілецької зброї, боєприпасів в підрозділах, у тому числі в 2 авіаційній ескадрильї. Перелік зброї, нестачу якої виявлено у 2 ескадрильї, зафіксовано на 3 аркуші акта позапланової інвентаризації. В акті позапланової інвентаризації комісією сформовано наступні висновки: «Фактична наявність стрілецької зброї, боєприпасів та майна, яке рахується за службою ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини не відповідає обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння. Дана розбіжність (нестача та надлишок) у 2022 році могла виникнути внаслідок порушень порядку видачі та закріплення стрілецької зброї та боєприпасів в підрозділах, а також внаслідок несвоєчасного списання з обліку боєприпасів, які були використані під час ведення бойових дій підрозділами протягом лютого-березня». У зв`язку із вказаним комісією запропоновано призначити службове розслідування з метою встановлення причин виникнення завданої шкоди, її розміру, винних осіб, а також притягнення винних осіб до відповідальності. В подальшому, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та на підставі акта позапланової інвентаризації по службі ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2022, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.08.2022 №443ад «Про призначення службового розслідування», наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2022 №113 «Про продовження службового розслідування» призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2022 №443ад», з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, було проведено службове розслідування відносно факту втрат та нестач стрілецької зброї та боєприпасів служби ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 , результати якого зафіксовано в акті службового розслідування по факту страт та нестачі стрілецької зброї та боєприпасів служби ракетно-артилерійського озброєння логістики ВЧ НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт службового розслідування). В акті службового розслідування, комісією, крім відомостей, які були відображені в акті позапланової інвентаризації від 29.08.2022 в частині, що стосується позивача, зазначено, зокрема, що у період з 24.02.2022 по 29.10.2022 існує ймовірність втрати зброї, боєприпасів та військового майна другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , вказаній в довідці №1645 від 31.10.2022 «Нестачі стрілецької зброї, боєприпасів та військового майна, по службі ракетно-артилерійського озброєння логістики в другій авіаційній ескадрильї» у зв`язку з безвідповідальністю військовослужбовців другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , а саме підполковника ОСОБА_3 , підполковника ОСОБА_4 , майора ОСОБА_5 , капітана ОСОБА_6 , капітана ОСОБА_1 . В акті службового розслідування зазначено, що капітан ОСОБА_1 , начальник відділу технічно-експлуатаційної ланки другої авіаційної ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 , при видачі зброї та боєприпасів їх видачу не організував, що проявилося у недбалому ставленні до виконання службових обов`язків, в результаті чого в другій авіаційній ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 була втрачена зброя та боєприпаси. В діях позивача вбачається порушення вимог: - статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; берегти державне майно; - пункту 4 Розділу I Загальні обов`язки Інструкції про організацію і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.08.2005 №933/11213 (зі змінами): забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов`язком командирів структурних підрозділів; відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів відповідають згідно із законодавством України; - частини четвертої статті 425 Кримінального кодексу України, що проявилося у недбалому ставленні до виконання службових обов`язків, в результаті чого в підрозділі була втрачена стрілецька зброя та боєприпаси; - пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальністю військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»: особа несене матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; - частини третьої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальністю військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»: особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України; відповідно до Переліку озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №604, Код згідно з ЄКПП (020:2016) 1005 у десятикратному розмірі уся вогнепальна зброя калібром до 30 мм; приладдя для чищення кулеметів та пістолетів; Код згідно ЄКПП (020:2016) 1305 у десятикратному розмірі усі боєприпаси калібром до 30 мм; (компоненти до них). Відомості щодо пропозицій комісії у витязі з акта службового розслідування відсутні. В подальшому, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 08.11.2022 №136 «Про результати службового розслідування призначеного наказом від 30.08.2022 року №443ад та від 30.09.2022 року №113», яким виходячи із матеріалів службового розслідування, враховуючи роль та місце кожного військовослужбовця, ступінь провини та з метою недопущення подібних випадків в подальшому, згідно пункту 5.16 за неналежне виконання вимог статей 11, 12 ,16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, абзацу 1 та 5 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, внаслідок чого було завдано шкоду державі, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Відповідно до підпункту 6.5.5 означеного наказу позивача притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності у розмірі 77064,81 грн. У вказаному наказі зазначено про те, що в ході службового розслідування була встановлена шкода, нанесена державі, яка підлягає відшкодуванню військовослужбовцями з урахуванням кратності, зокрема друга авіаційна ескадрилья військової частини НОМЕР_1 : Згідно довідки від 28.10.2022 №1626 «Шкода, що підлягає відшкодуванню за нестачу стрілецької зброї та боєприпасів, по службі ракетно-артилерійського озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 », матеріально-відповідальна особа підполковник ОСОБА_4 сума з кратністю 385234,04 грн. Відповідно до аркуша доведення наказу від 08.11.2022 №136 позивач з даним наказом не ознайомлений. Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього наказу в оскаржуваній частині, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Закон України від 24.03.1999 № 548-XIV, яким затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту - Статут внутрішньої служби). Відповідно до статті 1 Статуту внутрішньої служби Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. За правилами статей 5, 6 Статуту внутрішньої служби внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам. Відповідно до положень статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; одержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Згідно з статтею 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Положеннями статті 58 Статуту внутрішньої служби визначено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів. Згідно статті 59 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) зобов`язаний, зокрема знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю. Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал) визначає Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 29.06.2005 № 359 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.2005 за №933/11213 (далі за текстом Інструкція №359). Відповідно до пункту 4 Інструкції №359 забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов`язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини). Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов`язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки. Командири батальйонів, рот, взводів та прирівняні до них особи (далі - командири підрозділів) повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї стрілецької зброї та боєприпасів особового складу. Заступники командирів військових частин з озброєння, начальники служб ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), начальники складів (сховищ) РАО (далі - відповідальні службові особи) повинні забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, а також щорічної інвентаризації стрілецької зброї та боєприпасів. Командири військових частин та відповідальні службові особи, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання стрілецької зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати стрілецької зброї та боєприпасів, відповідають згідно із законодавством України. Отже, на командирів, у тому числі і на командирів військових частин, покладено обов`язок забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів військових частин, за невиконання якого настає відповідальність згідно із законодавством України. Як передбачено статтях 26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. Крім того, правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 (далі за текстом Положення №300), згідно з підпунктом 3.1.3 якого командир військової частини (з`єднання) несе особисту відповідальність, зокрема, за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів. При виявленні втрат, нестач, навмисного пошкодження військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань він має право вживати у встановленому законом порядку заходів щодо відшкодування завданих державі збитків, а у випадках скоєння злочинів - порушувати кримінальну справу та проводити дізнання. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі по тексту - Дисциплінарний статут). У відповідності до положень статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Згідно із статтею 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання. При цьому, в розрізі положень статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту серед іншого визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, а саме: догана. В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб`єктові у сфері протидії корупції. У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі по тексту - Порядок №608). Згідно з пунктом 7 Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Таким чином, передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування. Розділом VIII Порядку №608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди. Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду. До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі по тексту - Закон № 160-IX). Згідно з підпунктами 3-5 частини першої статті 1 Закону № 160-ІХ командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано. Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX). Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX). Згідно з положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди. Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 160-IX командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX). Системний аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків: - по-перше, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі, внаслідок протиправної поведінки у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків та встановленням причинного зв`язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов`язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди; - по-друге, під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність; - по-третє, Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності. Разом з цим, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №333/7160/17. Отже, резюмуючи викладене у своїй сукупності, судом першої інстанції вірно відмічено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності. Як встановлено судом першої інстанції, в акті службового розслідування, комісією, крім відомостей, які були відображені в акті позапланової інвентаризації від 29.08.2022 в частині, що стосується позивача, зазначено, зокрема, що у період з 24.02.2022 по 29.10.2022 існує ймовірність втрати зброї, боєприпасів та військового майна другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , вказаній в довідці №1645 від 31.10.2022 «Нестачі стрілецької зброї, боєприпасів та військового майна, по службі ракетно-артилерійського озброєння логістики в другій авіаційній ескадрильї» у зв`язку з безвідповідальністю військовослужбовців другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , а саме підполковника ОСОБА_3 , підполковника ОСОБА_4 , майора ОСОБА_5 , капітана ОСОБА_6 , капітана ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що припущення комісії щодо ймовірності втрати зброї, боєприпасів та військового майна другої авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_1 , вказаної в довідці №1645 від 31.10.2022 у зв`язку з безвідповідальністю позивача не можуть слугувати підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, оскільки такі обставини мають бути чітко встановлені. Однак, з наданих відповідачем матеріалів службової перевірки неможливо встановити дату чи період втрати такої зброї та боєприпасів, як і відсутні докази, які б підтверджували найменування та кількість втраченої з вини позивача зброї та боєприпасів. Щодо посилань відповідача на наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.12.2021 №787ад «Про організацію служби військ і бойового навчання на 2022 навчальний рік», введений в дію 01.01.2022, пунктом 35.1 якого визначено список осіб, відповідальних за порядок, розміщення, збереження і цілісність зброї та боєприпасів, а також облік, видачу в підрозділи та отримання зброї та боєприпасів на складі стрілецької зброї (додаток 21). У додатку 21 до означеного наказу у 2 авіаційній ескадрильї відповідальними визначено 5 військовослужбовців, серед яких у тому числі позивач. Відповідно до пункту 71 наказу від 24.12.2021 №787ад наказ довести до особового складу в частині, що його стосується. Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалося доведення, зокрема, до позивача наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.12.2021 №787ад «Про організацію служби військ і бойового навчання на 2022 навчальний рік» в частині визначення його однією з осіб, відповідальних за порядок, розміщення, збереження і цілісність зброї та боєприпасів, а також облік, видачу в підрозділи та отримання зброї та боєприпасів на складі стрілецької зброї. Не надано відповідні докази і до суду апеляційної інстанції. Як вбачається з пояснень позивача від 04.10.2022, відібраних у ході проведення службового розслідування, 24.02.2022 приблизно о 4:00 год він прибув на стоянку

2. О 5:20 під час масованого ракетного удару по території ВЧ поступила команда від капітана ОСОБА_7 , який на той час виконував обов`язки командира 2 авіаційної ескадрильї, на вскриття кімнати зберігання зброї та перенесення її до ЗКП (№205 укриття), після чого позивач дав вказівку ЧСП на вскриття кімнати зберігання зброї та переміщення її до ЗКП. Наказ на видачу зброї позивачу ніхто не давав та у видачі зброї не приймав участі. Позивач займався виставленням охорони на стоянці 2АЕ, а в подальшому прийомом літаків та підготовкою до наступного вильоту. Чому сталася нестача зброї та боєприпасів відповісти не може, місцезнаходження втраченої зброї та боєприпасів йому теж невідоме. З пояснень капітана ОСОБА_6 , т.в.о. начальника штабу 2 авіаційної ескадрильї, від 24.10.2022 вбачається, що 24.02.2022 під вибухи ворожих ракет на території ВЧ НОМЕР_1 та загрозою захоплення території ВЧ ворожим десантом особисто разом прийняли рішення видавати зброю та особисто видавали зброю, боєприпаси особовому складу 2 авіаційної ескадрильї. Наказу від вищих командирів щодо видачі зброї та боєприпасів не було. Капітан ОСОБА_6 та капітан ОСОБА_1 були старшими по посаді серед особового складу 2 авіаційної ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 , наказали черговому стоянки лейтенанту ОСОБА_8 відчинити кімнату зберігання зброї та боєприпасів 2 авіаційної ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 . Після вскриття означеної кімнати капітан ОСОБА_6 та капітан ОСОБА_1 разом організовували та видавали зброю та боєприпаси особовому складу, їм надавали допомогу 2 лейтенанти з інженерно-технічного складу 2 авіаційної ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 . Зброю та боєприпаси видавали в умовах темряви, світломаскування, під світло ліхтариків, старались видавати швидко та якісно. 24.02.2022 книга зброї та боєприпасів у 2 авіаційній ескадрильї була та зараз є в наявності. 24.02.2022 орієнтовно о 05:30 год. Почали записувати до книги зброю та боєприпаси, але не всю у зв`язку з тим, що почалась атака ворожого десанту та було темно, але потім усі записи відновили. 24.02.2022 капітан ОСОБА_6 та капітан ОСОБА_1 організовували у 2 авіаційній ескадрильї видачу зброї та боєприпасів. Старшим по посаді від льотного складу був капітан ОСОБА_6 та від технічного складу капітан ОСОБА_1 . З пояснень ОСОБА_9 від 06.10.2022 вбачається, що 23.02.2022 він заступив на чергування стоянки підрозділу 2 авіаційної ескадрильї. Помічником чергового підрозділу з ним на чергування заступив молодший сержант ОСОБА_10 . Кімнату для зберігання зброї та боєприпасів прийняли без зауважень, зачиненою та опечатаною. 23.02.2022 за наказом ОСОБА_1 відкрив кімнату для зберігання зброї та боєприпасів. Після закінчення перерахування зброї та боєприпасів кімната була зачинена та опечатана, прийнята під охорону. У поясненнях від 04.10.2022 ОСОБА_9 зазначив також, що ОСОБА_1 близько 04:20 год 24.02.2022 після масованого ракетного обстрілу віддав йому усний наказ на відкриття кімнати для зберігання зброї та боєприпасів. ОСОБА_1 прийняв у ОСОБА_9 кімнату для зберігання зброї та боєприпасів, яка була зачинена та опечатана. Прийом-передача кімнати для зберігання зброї та боєприпасів відбувся без письмового оформлення у журналі. Під час прийому-передачі кімнати для зберігання зброї та боєприпасів поряд були присутні капітан ОСОБА_5 , майор ОСОБА_11 , старший лейтенант ОСОБА_12 . ОСОБА_9 спостерігав як ОСОБА_1 з військовослужбовцями, які йому допомагали перенести зачинені та цілі ящики зі зброєю та боєприпасами зі складу до укриття №205, де у подальшому ОСОБА_9 отримав зброю та боєприпаси. Факт віддання наказу про відкриття кімнати зберігання зброї та боєприпасів ОСОБА_1 підтверджується також поясненнями ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 04.10.2022 та не заперечується самим позивачем, а тому в силу положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню. В акті службового розслідування зазначено, що капітан ОСОБА_1 , начальник відділу технічно-експлуатаційної ланки другої авіаційної ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 , при видачі зброї та боєприпасів їх видачу не організував, що проявилося у недбалому ставленні до виконання службових обов`язків, в результаті чого в другій авіаційній ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 була втрачена зброя та боєприпаси. Водночас, колегія суддів звертає свою увагу на пояснення позивача, що видача зброї у 2 авіаційній ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 відбувалась у бойовій обстановці і незалежно від того, чи приймав він участь у цьому, порушення військової дисципліни під час організації озброєння особового складу та інших осіб не було, оскільки внаслідок вчинення таких дій було захищено військовий аеродром у м. Василькові, а зброя та боєприпаси видавались військовослужбовцям, які перебували на території військової частини для захисту військового об`єкта. Крім того, позивачем наголошено, що у спірний період він виконував покладені на нього функціональні обов`язки за посадою т.в.о. заступника командира 2 авіаційної ескадрильї з інженерно-авіаційної служби - начальника інженерно-авіаційної служби, про що зазначено у наданих ним поясненнях від 04.10.2022, до яких не входила організація видачі зброї та боєприпасів. Тобто, виходячи з наданих позивачем пояснень та наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивач, не заперечуючи та не спростовуючи видачу зброї у 2 авіаційній ескадрильї ВЧ НОМЕР_1 після початку повномасштабного наступу російської федерації на Україну 24.02.2022, стверджує про відсутність порушення військової дисципліни з огляду на вчинення таких дій у бойовій обстановці, внаслідок чого було захищено військовий об`єкт. Також позивач посилається на бойовий імунітет та вчинення таких дій внаслідок крайньої необхідності. Водночас в акті службового розслідування не міститься жодних посилань на встановлення під час його проведення умов, передбачених частиною третьою статті 3 Закону № 160-IX для притягнення позивача до матеріальної відповідальності, не встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність, які визначені частиною першою статті 9 Закону № 160-IX. Також колегія суддів вважає, що службовим розслідуванням не встановлено наявність причинного зв`язку між поведінкою позивача і настанням шкоди, вина позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності. Відповідачем також не доведено необхідність застосування саме такого виду матеріальної відповідальності, як підвищена матеріальна відповідальність. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що службовим розслідуванням не установлено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів про заподіяння позивачем державі шкоди, у зв`язку із чим він має нести повну матеріальну відповідальність. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2124-IX (набрав чинності 21.03.2022) встановлено правовий захист військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» та закріплення в загальній частині Кримінального кодексу інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати бойової техніки чи іншого військового майна. Бойовий імунітет - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Окреслений закон надає бойовий імунітет, звільнення від підвищеної матеріальної відповідальності за втрату зброї, боєприпасів та спеціальних засобів. Водночас, при прийнятті оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відповідачем наведені норми не враховувалися, при службовому розслідуванні обставини наявності/відсутності бойового імунітету у позивача не перевірялися. Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. В описовій частині акта службового розслідування не міститься обґрунтування причинного зв`язку між неправомірними діями позивача та подією, що трапилась, причин та умов, що сприяли правопорушенню, не наведено мотиви відхилення пояснень позивача щодо того, що він не приймав участі у видачі зброї та боєприпасів та займався виставленням охорони на стоянці 2АЕ, а в подальшому прийомом літаків та підготовкою до наступного вильоту. Крім того, в акті службового розслідування відповідачем не встановлено відповідальну особу за збереження майна протягом періоду з 24.02.2022 по дату виявлення нестачі зброї та боєприпасів. Судом наголошено, в акті службового розслідування зафіксовано, що згідно акта №292 від 20.04.2022 «Позапланової інвентаризації стрілецької зброї (ракет, боєприпасів), проведеної у військовій частини НОМЕР_1 в період з 30 березня по 20 квітня 2022 року станом на 20 квітня 2022 року» було встановлено, що фактична наявність стрілецької зброї, боєприпасів та майна, які рахуються за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння не відповідає. Тобто, станом на 20.04.2022 було виявлено невідповідність фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, які рахуються за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 обліковим даним служби ракетно-артилерійського озброєння. У той же, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем законодавчо передбачених дій за наслідками виявлення невідповідності фактичної наявності стрілецької зброї, боєприпасів та майна, які рахуються за службою ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 , як то призначення службового розслідування по факту втрат та нестач зброї та боєприпасів. Отже, фактично комісія під час проведення службового розслідування не встановила не тільки часовий проміжок виникнення порушення, а й не встановила відповідальних осіб за такі порушення (нестача, втрата боєприпасів), які мали місце раніше. За таких обставин, комісією не встановлено всі обставини, що мають значення для повного та об`єктивного проведення службового розслідування та, як наслідок, неповно досліджено підстави та умови, необхідні для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Колегія суддів звертає увагу, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №817/1318/17. Водночас, як в оскаржуваній частині наказі, так і в акті службового розслідування мотивувальна частина відносно позивача зводиться виключно до цитування зазначених вище положень Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України без наведення обставин, на яких гуртуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень з посиланням на відповідні докази. Однак, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 813/1021/17, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі 813/2250/17. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Жодного спростування інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено. З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 30 липня 2024 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Л.В. Губська Є.І. Мєзєнцев