Постанова 4854 № 420/967/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/967/21 Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції: 21.05.2024 року; Суддя І інстанції: Свида Л.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Яковлєва О.В. За участю: секретаря Потомського А.Ю. представника апелянта Свентицького І.С. представника позивача Бориченко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 22.01.2021 року ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»; зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат у період служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 3-1 «Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, п. 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414, додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Зобов`язав Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 у період його служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до п. 3-1 «Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, п. 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414, додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку). Проаналізувавши положення Закону України «Про прокуратуру» від 04.10.2014 року №1697-VII, постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ та Закону України «Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють питання виплат грошового забезпечення, у тому числі надбавок, інших доплат, суд першої інстанції виходив з того, що заробітна плата прокурора регулюється спеціальним законом про прокуратуру, не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, та має складатись з посадового окладу, премій та надбавок, у тому числі вислуги років та інших виплат, передбачених законодавством. Суд першої інстанції визначив, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні приписів Основного Закону України, визначається виключно законом, а тому у спірний період не підлягають застосуванню положення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, якими врегульовано питання виплати заробітної плати прокурора на підставі актів Кабінету Міністрів України, і які за своїм змістом суперечать ч. 2 ст. 131-1 Конституції України. З огляду на те, що є підтвердженою протиправність бездіяльності органу прокуратури щодо нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення позивача відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року змінено в його мотивувальній частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд виходив з того, що визначений розмір посадового окладу прокурора є встановленою Законом України «Про прокуратуру» гарантією, виплата якого регулюється вказаним Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-IX положення частини 1 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» змін не зазнали. Отже, виплата прокурору посадового окладу у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року, суперечить законодавству про прокуратуру. Відповідно, виплата прокурору посадового окладу не може бути пов`язана із фактом його переведення до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Визначення у частині 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, означає введення етапу запровадження збільшення розміру посадового окладу прокурора, який пов`язаний із прийняттям рішенням Генерального прокурора про початок роботи Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що у період з 26.03.2020 року по 10.09.2020 року до порядку нарахування позивачу посадового окладу підлягали застосування виключно положення частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Водночас, з огляду на те, що наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414, опублікованим в газеті Верховної Ради України «Голос України» 09.09.2020 року, днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020 року, апеляційний суд зауважив, що у спірний період виплата позивачу посадового окладу підлягала у розмірі, передбаченому частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме виходячи з 12 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Також, слід враховувати, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року виправлено описку в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №420/967/21, зазначивши помилково пропущене в резолютивній частині посилання на статтю 81 Закону України «Про прокуратуру» при зобов`язанні Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1 . Відповідні виправлення на підставі ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року внесено і у виконавчий лист №420/967/21 від 19.07.2021 року. У цій справі за заявою ОСОБА_1 , поданою 23.05.2023 року, встановлено судовий контроль за виконанням рішення в порядку статті 382 КАС України. Зокрема, 16.04.2024 року (згідно штемпелю на конверті) Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону подано суду першої інстанції Звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №420/967/21. У Звіті відповідач повідомив суду про проведення перерахунку та здійснення позивачу виплати грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат прокурору відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_1 за період з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», Постанов Кабінету Міністрів України №1090, №704, №414. Внаслідок проведеного перерахунку, на користь позивача, з урахуванням раніше виплачених сум та утримання обов`язкових платежів, виплачено грошове забезпечення (заробітну плату) на загальну суму 59077,25 грн. На підтвердження фактичної виплати відповідачем представлено додані до Звіту платіжні інструкції від 28 лютого 2024 року №137 на суму 59077,25 грн., №138 на суму 1100,82 грн., №139 на суму 13209,82 грн. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року відмовлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21. Встановлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21. Повторно встановлюючи відповідачу строк для подання звіту про виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при проведенні перерахунку та виплати грошового забезпечення (заробітної плати) позивачу за судовим рішенням у справі №420/967/21 невірно розраховано посадовий оклад, а саме без урахування коефіцієнту 1,2, як наслідок неправильно визначено розміри щомісячної надбавки за вислугу років та компенсації у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, які розраховуються у відсотках у тому числі до посадового окладу. Також, суд зазначив, що відповідно до довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 22.02.2021 року №21/37 позивач в період з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року отримував, крім іншого, надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (70%), яка не була врахована у перерахунку на виконання рішення заробітної плати. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про прийняття звіту про виконання рішення. Обґрунтовуючи доводи на вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статті 382 КАС України та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що правовий інститут контролю за виконанням рішення підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту не виконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача. Акцентуючи увагу на тому, що судовим рішенням, яке набрало законної сили у цій адміністративній справі, чітко визначено, який розмір посадового окладу підлягає застосуванню під час проведення розрахунку заробітної плати позивача та на підставі якої норми Закону Україну «Про прокуратуру», а також виконанні відповідачем покладеного судом обов`язку і підтвердженні факту виконання рішення належними доказами, апелянт наполягає на помилковості висновків суду про необхідність продовження судового контролю за виконанням рішення. На переконання апелянта, помилковість висновків суду призводить до вирішення правовідносин, які не були спірними (оспорюваними) у цій справі, що суперечить основним засадам та не відповідає завданню судового контролю в адміністративній справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Заперечуючи проти задоволення вимог апелянта, позивач зазначає, що саме по собі проведення виплати перерахованої заробітної плати не свідчить про поновлення прав позивача. Необхідно встановлювати належність виконання судового рішення як одного із основних критеріїв ефективності судового захисту. В контексті наведеного, додає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано враховано, що позивач працював на посаді прокурора військової прокуратури, яка у спірному періоді мала статус регіональної прокуратури, а тому при визначенні посадового окладу її працівників мав застосовуватись коефіцієнт 1,2, як це передбачено у частині 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частинами 2, 3 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Згідно із частиною 7 цієї статті сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме невиконання рішення суду. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України. Встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб`єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом саме на стадії судового контролю за виконанням рішення. Виходячи з обставин справи, а також вирішених правовідносин у цій справі, апеляційний суд враховує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, з урахуванням ухвали від 26 серпня 2021 року, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) у період його служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вказав, що заробітна плата прокурора регулюється законом про прокуратуру, не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, та має складатись з посадового окладу, премій та надбавок, у тому числі вислуги років та інших виплат, передбачених законодавством. У спірних правовідносинах судом, серед іншого, застосовано положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 04.10.2014 року №1697-VII, якими, зокрема, визначено, що посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суд зазначив про неможливість застосування до спірних правовідносин положень абзацу 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 року №113-ІХ, адже за позивачем (прокурором) зберігається відповідний правовий статус та обсяг покладених обов`язків, який він мав до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня його звільнення або переведення до обласної прокуратури. Проте, за спірний період позивачу неправомірно нараховано грошове забезпечення (заробітну плату), взявши за основу передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 розмір місячного посадового окладу в сумі 5730 грн., а не визначений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що виплата прокурору посадового окладу у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року, суперечить закону про прокуратуру та у період з 26.03.2020 року по 10.09.2020 року до порядку нарахування позивачу посадового окладу підлягали застосування виключно положення частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Разом з цим, змінюючи рішення суду в мотивувальній частині, апеляційний суд вказав на те, що визначення у частині 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» на підставі Закону України від 19.09.2019 року №113-IX посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, означає введення етапу запровадження збільшення розміру посадового окладу прокурора, який пов`язаний із прийняттям рішенням Генерального прокурора про початок роботи Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Оскільки днем початку роботи обласних прокуратур на підставі наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 року №414 визначено 11.09.2020 року, апеляційний суд вказав на помилковість не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що у спірний період виплата позивачу посадового окладу підлягала у розмірі, передбаченому частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме виходячи з 12 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Отже, у цій справі в судовому порядку підтверджено право позивача на виплату у спірному періоді посадового окладу у розмірі, передбаченому частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме виходячи з 12 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Підтверджуючи виконання рішення суду, яке набрало законної сили у цій адміністративній справі, відповідач надав суду письмовий перерахунок грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1 за рішенням у справі №420/967/21. Згідно вказаного перерахунку, позивачу за період з 26.03.2020 року по 10.09.2020 року нараховано: посадовий оклад за період з 26.03.2020 року по 31.03.2020 року у розмірі 4882,06 грн.; за квітень 2020 року - 25224,00 грн.; за травень 2020 року - 25224,00 грн.; за червень 2020 року - 25224,00 грн.; за липень 2020 року - 25224,00 грн.; за серпень 2020 року - 25224,00 грн.; за період з 01.09.2020 року - 10.09.2020 року - 8408,00 грн.; оклад за військовим званням позивача (старший лейтенант юстиції) (додаток 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку)) за період з 26.03.2020 року по 31.03.2020 року у розмірі 232,26 грн.; за квітень 2020 року - 1200,00 грн.; за травень 2020 року - 1200,00 грн.; за червень 2020 року - 1200,00 грн.; за липень 2020 року - 1200,00 грн.; за серпень 2020 року - 1200,00 грн.; за період з 01.09.2020 року - 10.09.2020 року - 400,00 грн. надбавку за вислугу років (пункт 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090, додаток 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704) за період з 26.03.2020 року по 31.03.2020 року (30% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) у розмірі 1464,62 грн.; за квітень 2020 року (30% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) - 7567,20 грн.; за травень 2020 року (30%, а з 07.05.2020 року - 35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) - 8584,30 грн.; за червень 2020 року (35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) - 8828,40 грн.; за липень 2020 року (35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) - 8828,40 грн.; за серпень 2020 року (35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) - 8828,40 грн.; за період з 01.09.2020 року по 10.09.2020 року (35% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) - 2942,80 грн.; надбавку за таємність (пункт 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414) за період з 26.03.2020 року по 31.03.2020 року (15%) у розмірі 732,31 грн.; за квітень 2020 року (10%) - 2522,40 грн. У перерахунку також наведено розмір нарахованої позивачу у спірному періоді заробітної плати (до ухвалення рішення суду у цій справі) у сумі 122953,26 грн.; розмір нарахованої позивачу у спірному періоді заробітної плати (за рішенням суду у цій справі) у сумі 196341,15 грн. В підсумку, з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої заробітної плати, до виплати позивачу заробітна плата склала у розмірі 73387,89 грн.; з урахуванням утримання податків і зборів у сумі 59077,25 грн. Фактична виплата перерахованої заробітної плати відповідачем підтверджується платіжними інструкціями від 28 лютого 2024 року №137 на суму 59077,25 грн. (заробітна плата), №138 на суму 1100,82 грн. (військовий збір), №139 на суму 13209,82 грн. (ПДФО) та не заперечується позивачем. Згідно вказаного перерахунку, для визначення позивачу заробітної плати за період з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року за основу відповідачем взято посадовий оклад 25224,00 грн., розрахований з 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено на 01 січня 2020 року у сумі 2102 грн. Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд враховує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили у цій справі, підтверджено право позивача на виплату в оспорюваному періоді посадового окладу у розмірі, передбаченому частиною 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме виходячи з 12 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Питання стосовно застосування іншої (додаткової) розрахункової величини, у тому числі, коефіцієнту 1,2 до посадового окладу прокурора (передбаченого частиною 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру») судовим рішенням у цій справі не вирішувалось. Як вже неодноразово зазначалось, рішення у цій справі набрало законної сили, є чинним, в установленому процесуальним законодавством не змінене та не скасоване судом вищої інстанції, а тому підлягає виконанню сторонами, у тому числі відповідачем, у повній відповідності до покладеного судом обов`язку. Перевіряючи представлені відповідачем матеріали та докази, апеляційний суд встановив, що, визначаючи позивачу заробітну плату за оспорюваний період, відповідач керувався положеннями частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та висновками суду у цій справі про необхідність розраховувати позивачу заробітку плату, виходячи з 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на відповідний календарний рік. Тобто, відповідач діяв з дотриманням висновків судового рішення, яке набрало законної сили у цій справі, та покладеного на нього судом зобов`язання. Не ігноруючи визначене судом зобов`язання, відповідачем на виконання судового рішення, яке набрало законної сили у цій справі, також здійснено перерахунок, з огляду на розрахунок посадового окладу відповідно до частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру», і додаткових видів заробітної плати (грошового забезпечення): щомісячної надбавки за вислугу років (відповідно до Порядку від 09.12.2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704); надбавки за таємність (відповідно до Положення від 15.06.1994 року №414); окладу за військовим званням (старший лейтенант юстиції) (відповідно до додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704). Вищенаведеними доказами відповідач підтвердив вчинення дій у повній відповідності до висновків суду у цій справі. Інших зобов`язань, як вже зазначалось, у тому числі стосовно виплати позивачу заробітної плати з урахуванням додаткового коефцієнту, індексації грошового забезпечення, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, компенсації за дні невикористаних щорічних основних та додаткових відпусток, на відповідача покладено не було. Перевірка проведення цих виплат виходить за межі спірних правовідносин і, відповідно, предмету судового контролю за виконанням рішення у цій справі. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем підтверджено фактичне виконання рішення суду у цій адміністративній справі, представлені докази свідчать про виконання відповідачем зобов`язання у повній відповідності до висновків суду, колегія суддів вважає за необхідне прийняти від відповідача звіт про виконання судового рішення. З огляду на те, що висновки суду не відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким прийняти звіт Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про виконання рішення в адміністративній справі №420/967/21. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2024 року. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій О.В. Яковлєв