Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/24617/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24617/23 пров. № А/857/13465/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 460/24617/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, місце ухвалення судового рішення м. Рівне Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїДорошенко Н.О. дата складання повного тексту рішення23 квітня 2024 року ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд: визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; зобов`язати відповідача прийняти рішення, за яким надати позивачу відстрочку від мобілізації на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки ця вимога є похідною позовною вимогою. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 460/24617/23 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що жодним нормативно-правовим актом України не визначено переліку документів, які мають надаватися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, тому він отримав та надав документи, які підтверджують факт необхідності постійного догляду, а саме висновки ЛКК. Системний аналіз абз. 10 ч. 1 ст. 23 означеного Закону дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовозобов`язані, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду, зокрема, за хворою матір`ю, що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я, є самостійною підставою для отримання відстрочки від мобілізації. Зауважує, що він також підтвердив відповідачу той факт, що інші особи, які могли б здійснювати догляд за його матір`ю, відсутні, оскільки його батько та брат померли більше п`ятнадцяти років тому, що стверджено копіями свідоцтв про смерть. Чинне законодавство не містить обв`язку щодо перебування особи, що здійснює догляд, на обліку в управлінні соціального захисту для здійснення не на професійній основі догляду за особою, яка потребує постійного догляду. В наданому відповідачу Акті зафіксовано факт його догляду за матір`ю. Окрім цього, зазначає, що він з матір`ю має одне прізвище, його по-батькові співпадає з іменем маминого чоловіка, що зазначений в паспорті матері - тобто його батька, тому свідоцтво про його народження не подавалось, оскільки це не визначено законодавством. Враховуючи наведене, апелянт вважає дії відповідача незаконними, оскільки відповідач зобов`язаний був прийняти рішення та надати позивачу відстрочку від мобілізації на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись до відповідача із заявою від 01.09.2023 про надання відстрочки від призову під час мобілізації, не підтвердив належними й допустимими доказами ні факту родинних зв`язків з особою, яка потребує постійного догляду, ні факту особистого здійснення постійного догляду за такою особою. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій вказав, що він здійснює постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка залишилась одна, потребує постійного догляду. Долучив копії свідоцтв про смерть свого батька та брата. Також зазначив, що потреба в постійному догляду підтверджується висновками ЛКК № 293 від 04.08.2023 та № 314 від 22.08.2023. Факт здійснення ним постійного догляду підтверджується актом про встановлення факту здійснення догляду Рівненської міської територіальної громади від 28.08.2023. Керуючись ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", просив надати йому документи про відстрочку від призову (а.с. 6). Зазначені в заяві копії документів були надані відповідачу разом із заявою від 01.09.2023. ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 08.09.2023 № 4/6387 за результатами розгляду заяви від 01.09.2023 повідомив позивача по відсутність підстав для надання відстрочки, оскільки ним не надано жодних відомостей та підтверджуючих документів про те, що він підпадає під визначену Законом України "Про соціальні послуги" категорію осіб-надавачів послуг; також не надано документів, які підтверджують родинний зв`язок із ОСОБА_2 ; долучено Акт встановлення факту здійснення догляду від 07.07.2023 для перетинання кордону, однак питання перетинання державного кордону не належить до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 15-16). Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із частинами 3, 4, 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і до сьогодні. При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Згідно статті 1 Закону №3543-XII, встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. У відповідності до частин 5 та 6 статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації. Згідно з абзацом 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду. З аналізу вищезазначених норм Закону №3543-XII слідує, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення. З матеріалів справи видно, що позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ як особа, зайнята постійним доглядом за своєю матір`ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. Абзацом 12 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що особою має бути дотримано дві обставини для відстрочки від призову під час мобілізації за вказаною підставою, а саме: 1) особа, зайнята постійним доглядом за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду; 2) у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Як убачається з матеріалів справи, у заяві про наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації, ОСОБА_1 вказував на те, що має матір, яка потребує постійного догляду. На підтвердження вказаних обставин, позивачем, окрім іншого, були надані Висновок ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний» Рівненської міської ради від 04.08.2023 за № 293 (форма № 080-4/о), засвідчений печаткою ЛКК, який містить висновок про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживає у АДРЕСА_1 , має наявні порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Зазначений висновок виданий згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» від 09.03.2021 № 407, тобто у визначений законодавством спосіб для осіб відповідної категорії, що мають незворотні порушення стану здоров`я (а.с.12). Крім того, висновок ЛКК від 22.08.2023 № 314, який також надавався відповідачу містить перелік хвороб через які матір позивача не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися, а також потребує постійного стороннього догляду (а.с.13). Додатково в підтвердження того факту, що матір позивача є важко хворою людиною свідчить також консультаційний висновок спеціаліста КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради від 02.08.2023 року (а.с.17). Також, позивач підтвердив той факт, що інші особи, які могли б здійснювати догляд за його матір`ю, відсутні, оскільки його батько та брат померли більше п`ятнадцяти років тому, що підтверджено копіями свідоцтв про смерть. Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано документів, які підтверджують родинний зв`язок із ОСОБА_2 , то останній долучив до матеріалів справи свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , яке видано 07 жовтня 2023 року, та підтверджує, що позивач є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, вказане свідоцтво не подавалося відповідачу разом із заявою, оскільки подача такого документа не була передбачена законодавством, а відтак позивач не міг знати про необхідність подання вказаного документа до заяви. Щодо вимоги відповідача про необхідність перебування позивача на обліку в органах соціального захисту, то колегія суддів зазначає, що абзац 10 частини 1 статті 23 Закону № 3543 не ставить отримання відстрочки від мобілізації у залежність від якихось інших обставин, окрім як наявність медичного висновку щодо хворої особи, в тому числі не містить обов`язку щодо перебування особи, що здійснює догляд, на обліку в управлінні соціального захисту для здійснення не на професійній основі догляду за особою, яка потребує постійного догляду. При цьому, Акт встановлення факту здійснення догляду від 28.08.2023 наданий позивачем відповідачу містить відомості щодо того, що комісією створеною Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради зафіксовано факт здійснення ним догляду за його матір`ю ОСОБА_2 (а.с.14). Крім того, позивач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування, органів соціального захисту, на урядову гарячу лінію щодо постановки його на облік в органи соціального захисту, як надавача соціальних послуг, однак, зі слів позивача, його було поінформовано, що оскільки дохід його родини перевищує мінімум, передбачений ч.7 ст.13 Закону України «Про соціальні послуги», компенсаційні виплати йому не передбачені, а відповідно відсутні підстави для постанови його на облік. Враховуючи наведене вище на переконання колегії суддів, вказані вище документи підтверджували право ОСОБА_1 на отримання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку з чим мали бути враховані відповідачем під час розгляду заяви про відстрочку. За таких обставин, колегія суддів робить висновок про невідповідність оскаржуваної відмови про надання відстрочки критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання її протиправною. Разом з цим, позовні вимоги в частині зобов`язання позивачу надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки прийняття рішень про відстрочку від призову, є дискреційними повноваженнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які зобов`язані перевіряти наявність усіх підстав для відстрочки, передбачених статтею 23 Закону № 3543-ХІІ, і у суду відсутні повноваження втручатись у цю дискрецію. Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до Закону № 3633-IX від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», статтю 23 Закону України № 3543-ХІІ, яка врегульовує питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, викладено в новій редакції, яка змінила підстави і процедуру надання відстрочки. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, з метою всебічного та повного захисту прав позивача про захист яких поданий позов, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. Оскільки позов задоволено частково, відтак відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача підлягає стягнення половина суми сплаченого судового збору у судах першої та апеляційної інстанції, а саме 1342 грн (1073,60+1610,40/2). Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 460/24617/23 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 01.09.2023 та прийняти рішення за результатами її розгляду з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом апеляційної інстанції про яке невідкладно повідомити ОСОБА_1 . В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір в розмірі 1342 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос