Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/23831/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/23831/23 пров. № А/857/4786/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Носа С. П., суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.; розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 460/23831/23 (головуючий суддя Борискін С.А., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 24.01.2024) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 10 жовтня 2023 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою, що за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою, що за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Матір позивача є особою, яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджено відповідною довідкою лікарсько-консультативної комісії. З огляду на наявність зазначених обставин, позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, додавши усі необхідні документи. Проте, відповідач протиправно не прийняв жодного рішення, відповіді не надав. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність вiйськової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 01.08.2023 за сiмейними обставинами. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01.08.2023 разом з доданими до нього документами про звільнення з військової служби за абзацом 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про вiйськовий обов`язок i вiйськову службу», як військовослужбовця, який проходить вiйськову службу за призовом під час мобiлiзацiї під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 , подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. В даному випадку, для підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за своєю матір`ю, позивач повинен був надати командуванню військової частини НОМЕР_1 висновок медико-соціальної експертної комісії. З огляду на зазначене, поданий позивачем до суду разом з копією рапорту про звільнення висновок (заключення) ЛКК №205 від 03.07.2023 не може вважатися документом підтверджуючим підставу для його звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації. Також апелянт вказує що позивач не звертався до нього в рапортом по команді, натомість направив його на електронну пошту. Позивачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Також вказано, що апеляційна скарга підписана неналежною особою, адже до неї долучено непідписаний проект витягу з наказу про призначення ОСОБА_2 командиром військової частини НОМЕР_1 . З цього приводу слід зазначити, що згідно пункту 2 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС, яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС). Оголошення надруковане у газеті «Голос України» № 168 (7668) від 04 вересня 2021 року та на сайті Судова влада України, підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 05 жовтня 2021 року. Відповідно до пунктів 24 - 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду. Таким чином, апелянт долучає до скарги додатки які не потребують фізичного підписання. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю позивача. Згідно з заключенням ЛКК №205, виданим комунальним некомерційним підприємством «Степанська районна лікарня» 03.07.2023 №697, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду довічно і не здатна до самообслуговування. Догляд має надавати син ОСОБА_1 . 01.08.2023 позивач, через уповноваженого адвоката, надіслав на електронну адресу Міністерства оборони України для передачі відповідачу за належністю, рапорт про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про вiйськовий обов`язок i вiйськову службу» (догляд за хворою матір`ю). До даного рапорту були долучені наступні документи: 1) копія, належним чином посвідчена, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , 2) копія, належним чином посвiдчена, вiйськового квитка ОСОБА_4 , 3) копія, належним чином посвідчена, заключення ЛКК № НОМЕР_2 НКП «Степанська районна лікарня»; 4) довідка від 12.07.2023 №301; 5) копія, належним чином посвiдчена, паспорта ОСОБА_3 , 6) копія, належним чином посвiдчена, паспорта ОСОБА_1 ; 7) копія, належним чином посвідчена, посвідчення № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ОСОБА_3 ; 8) копія, належним чином посвідчена, свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; 9) копія, належним чином посвідчена, витягу з Державного реєстру акті цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_5 ; 10) копія, належним чином посвiдчена, свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; 11) копії, належним чином посвідчена, договору, свідоцтва адвоката та ордеру (оригінал). Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) обумовлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Згідно з п.14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України. Згідно абз.4 п.241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин. З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. В свою чергу за результатом розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби приймається відповідне рішення. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Встановлено, що 01.08.2023 позивач, через уповноваженого адвоката, надіслав на електронну адресу Міністерства оборони України для передачі відповідачу за належністю, рапорт про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про вiйськовий обов`язок i вiйськову службу» (догляд за хворою матір`ю). Позивач зазначав про неодноразові звернення до відповідача із аналогічними рапортами, однак такі не приймались. Тобто, позивач усіма доступними для нього способами повідомляв керівництво про намір звільнитись з військової служби. У справі є власноручно підписаний рапорт позивача, адресований відповідачу. При цьому, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту. Поряд з цим, з досліджених у справі доказів встановлено, що рапорт позивача разом з доданими до нього документами по суті поставленого позивачем питання розглянуто не було і жодного рішення відповідачем не прийнято. Колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Щодо твердження апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, слід зазначити, що в даному випадку строк для розгляду рапорту розпочинається з моменту реєстрації документа у військовій частині, до якої він надійшов. Строк звернення до суду в даному випадку нерозривно пов`язаний з розглядом (нерозглядом) рапорту позивача. Однак, в даному випадку апелянт не вказує дати реєстрації рапорту позивача, а отже і твердження про пропуск строку звернення до суду з позовною заявою є не обгрунтованим. Таким чином, відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №460/23831/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук