Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/654/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2024 р. Справа № 480/654/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, повний текст складено 10.06.24 по справі № 480/654/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення та бездіяльності протиправними ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить: визнати протиправними та такими, що порушують права гарантовані статтею 17 Конституції України та статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2012-ХІІ, рішення та бездіяльність об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 та членів його сім`ї матеріальну шкоду завдану незаконним рішенням та бездіяльністю об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі компенсації за належне до отримання жиле приміщення встановленому постановою Кабінету міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 728 "Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян". Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення та бездіяльності протиправними. Визнано протиправною бездіяльність об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповідомлення ОСОБА_1 як такого, в якого настала черга на отримання жилого приміщення в 2021 році, про його право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір. Визнано протиправною бездіяльність житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 року про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення. Зобов`язано житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути звернення ОСОБА_1 до голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 року про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення та прийняти рішення щодо виплати грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 не відповідає обставинам справи та не сприяє подальшому поновленню порушених прав. Позивач просить стягнути завдану матеріальну шкоду заподіяну протиправними діями відповідача в розмірі встановленому постановою Кабінету міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 728 "Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян" та скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 480/654/24, прийняти нове рішення яким, задовільнити позовні вимоги в повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_2 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 480/654/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач наголошує, що в період з 06.05.2021 по 07.02.2022 ОСОБА_1 не перебував у списку громадян, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень. Також, приймаючи рішення від 10.06.2024 за результатом розгляду справи № 480/654/24, судом першої інстанції не було враховано, що станом на час вирішення спору, у зв`язку з переведенням для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 був знятий з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, в ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокольне рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.09.2022 № 4), а тому об`єднана житлова комісія останнього позбавлена можливості вирішити витання за зверненням (рапортом) позивача від 15.02.2022 вих. № 2/3/69 про надання грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення (особова справа була направлена за новим місцем служби). Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди, відповідач зазначає, що обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування посилається на КАС України, Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 № 380, Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 728, правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 17.11.2022 по справі № 120/3806/19-а, від 24.02.2023 по справі № 120/3823/19-а та від 05.04.2023 по справі № 127/1069/22, від 20.01.2021 по справі № 197/1330/14-ц та на Цивільний Кодекс України. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. ОСОБА_1 надіслав заяву до суду, вважає доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 помилковими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування посилається на ст. 17 Конституції України та ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2012-ХІІ. Просить задовільнити його апеляційну скаргу в повному обсязі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т. ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції , доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить дійсну військову службу та має вислугу на військовій службі більше 20 років та перебував на квартирній черзі в Сумському гарнізоні для отримання житла від Міністерства оборони України в загальній черзі з 29.07.1996 року, з 28.03.2005 року у першочерговій черзі як учасник бойових дій. Житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення, оформлене протоколом №6 від 06 травня 2021 року, про зняття позивача та членів його родини з квартирного обліку на отримання житла для постійного проживання. Перенесено у черзі підполковника ОСОБА_1 і членів його сім`ї на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_2 в загальну чергу з 10 червня 2020 року та зараховано до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею). Позивач, вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду. Зокрема, Зарічний районний суд міста Суми рішенням від 11 жовтня 2021 року в справі № 591/3849/21, яке набрало законної сили 10.01.2022р., визнав незаконним та скасував рішення об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від № 6 від 06 травня 2021 року, в частині перенесення ОСОБА_1 у черзі на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 по місту Ромни в загальну чергу з 10 червня 2020 року, та зарахування до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями. Зобов`язав об`єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік для отримання житла для постійного проживання із збереженням дати зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання в загальній черзі з 29.07.1996 року, з 28.03.2005 у першочерговій черзі. 15.12.2021р. ОСОБА_1 направив голові об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою приєднання до квартирної справи відповідних документів: витягу з послужного списку; довідки про склад сімї, довідки про перебування на військовій службі, копії паспорту ОСОБА_1 , копії паспорту ОСОБА_2 , копії паспорту ОСОБА_3 , копії карток платника податків, копії свідоцтва про народження дітей; копії свідоцтва про одруження; копії довідок про реєстрацію місця проживання; копії інформації про кількість зареєстрованих осіб; копії довідок про забезпечення житлом з кожного місця служби; копії довідок з БТІ про відсутність житла з кожного місця реєстрації; інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, копії документів що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з кожного місця реєстрації. Після набрання чинності рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 11 жовтня 2021 року в справі № 591/3849/21 позивач звертався до голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 року про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення, але така компенсація не виплачувалася. 24.07.2022 позивач через урядовий контактний центр Міністерства оборони України подав звернення № КА-14324045 до Міністерства оборони України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, в якому просив на виконання п. 1 ст. 12 Закону № 2011-ХІІ та наказу МОУ № 380 від 31.07.2018 забезпечити надання йому житлового приміщення для постійного проживання або грошової компенсації замість належного для отримання житла. Листом від 12.08.2022 № 502/7/2/1/129 ТВО командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » повідомив ОСОБА_1 , що питання надання йому та членам його сім`ї житлового приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення буде розглянуто після надходження такого житла до розподілу в гарнізоні або виділення бюджетних асигнувань на виплату грошової компенсації. Згідно з відомостями Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми Міністерства оборони України від 18.09.2023 № 1483, наданої на запит ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.09.2022 № 12/1299, у 2022-2023 роках кошти на виплату грошової компенсації за належне для отримання житло військовослужбовцям Збройних Сил України не виділялися. Постійного житла для розподілу у гарнізонах, що входять до зони відповідальності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми, не надходило. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 182 від 31.08.2022 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_8 та всіх видів забезпечення, а також знято з квартирної черги в Сумському гарнізоні внаслідок переміщення до іншої військової частини. Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання йому та членам його сім`ї жилого приміщення для постійного проживання або грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення, звернувся з данним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, досягнувши вислуги на військовій службі 20 років, відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", набув право на отримання житлового приміщення для постійного проживання або за його бажанням грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, за час проходження служби позивач житлове приміщення для постійного проживання не отримував, а також не використав право на безоплатну приватизацію житла, в 2021 році він перший перебував в черзі на отримання житла або компенсації за належне до отримання жилого приміщення і мав би реалізувати гарантовані державою права за умови його не зняття з квартирного обліку саме при розподілі між військовослужбовцями коштів. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не неповідомлення позивача як такого, в якого настала черга на отримання жилого приміщення в 2021 році, про його право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір. Суд першої інстанції відмітив, що саме внаслідок такого неповідомлення, що суперечить п.10 Порядку №728, ОСОБА_1 не подав рапорт щодо отримання компенсації та в подальшому втратив можливість отримати житлове приміщення для постійного проживання або грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення. Для відновлення порушених прав позивача суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправної бездіяльності житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 до її голови з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 року про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення, а також зобов`язання житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути звернення позивача до голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 року (т.1,а.с.112) про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення та прийняти рішення щодо виплати грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону №2011). Механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться в військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлено Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 (далі - Порядок № 728, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). Наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380). Ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей) (пункт 1 розділу І Інструкції №380). Пунктом 4 розділу І Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. З метою здійснення контролю за організацією забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями згідно із п.п. 9, 10 Розділу II Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 (далі - Інструкції), Наказом Міністерства оборони України утворюється комісія з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Комісія з контролю), серед основних завдань якої є контроль за правильністю призначення виплат військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. Відповідно до п.11 Розділу II Інструкції Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення, зокрема щодо погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про виплату військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. У разі непогодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом, який підписується членами комісії, що були присутні на засіданні житлової комісії, та затверджується головою Комісії з контролю. Водночас згідно з вимогами п.8 Розділу VIII Інструкції за результатами розгляду Списків осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій частині Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про погодження виплати грошової компенсації або відмову в погодженні виплати грошової компенсації із зазначенням причини такої відмови. Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом. Відповідно до п.9 Розділу VIII Інструкції ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Списки виплати грошової компенсації в Збройних Силах України та після затвердження Міністром оборони України направляє їх до військових частин, військових комісаріатів та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району для оформлення документів на перерахування коштів військовослужбовцям на їх особистий рахунок у банківській установі. Розділом VІІ Інструкції №380 врегульовано порядок виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення. Так, пунктом 2 вказаного розділу Інструкції №380 встановлено, що визначення і надання розміру грошової компенсації здійснюються відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728 (далі - Порядок визначення розміру і надання грошової компенсації). Згідно з п.11 Порядку № 728 для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) військовослужбовця та членів його сім`ї; копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством. Відповідно до п.12, 13 Порядку №728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні. Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальними органами, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, керівнику розвідувального органу, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку. Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, розвідувальні органи, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку надає компенсацію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи, що має право на її отримання, відкритий у банку, статутний капітал якого становить не менш як 10 млрд. гривень та в якому держава прямо та/або опосередковано володіє не менш як 75 відсотками статутного капіталу та/або голосів та до якого протягом останнього року Національний банк не застосовував заходів впливу у вигляді розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій з високим ступенем ризику та призначення тимчасової адміністрації, за умови, що операції з відкриття, ведення і закриття зазначеного рахунка здійснюються безоплатно, проценти на залишок коштів на такому рахунку не нараховуються. Відповідно до ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів. Статтею 7 Бюджетного кодексу України закріплені принципи бюджетної системи України зокрема обґрунтованості - розрахунок витрат бюджету здійснюється відповідно до затверджених методик та правил. Згідно з положень розділу VIII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 № 380 (далі - Інструкція №380) на підставі аналізу кількісного обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов у Збройних Силах України, ГКЕУ за пропозиціями КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів під час планування видатків на наступний бюджетний період визначає щорічну потребу в коштах для виплати грошової компенсації. Протягом І кварталу після затвердження кошторису Міноборони ГКЕУ готує проект розподілу видатків між військовими частинами, військовими комісаріатами та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, який подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків). Після затвердження розподілу видатків ГКЕУ доводить обсяги виділених лімітів на виплату грошової компенсації на відповідний рік до військових частин, військових комісаріатів та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів для організації відповідної роботи щодо виплати грошової компенсації. Пунктом 4 розділу VIII Інструкції №380 визначено, що житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) інформують листом з повідомленням військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання житлових приміщень, про їх право на отримання грошової компенсації, її орієнтовний розмір та перелік документів, необхідних для її отримання, або надають таке повідомлення особисто під підпис. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , військовослужбовець Збройних Сил України, був зарахований на облік для забезпечення житлом для постійного проживання в загальній черзі з 29.07.1996 року, з 28.03.2005 у першочерговій черзі. Рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленим протоколом №6 від 06 травня 2021 року, позивача та членів його родини було знято з квартирного обліку на отримання житла для постійного проживання, а також перенесено у черзі підполковника ОСОБА_1 і членів його сім`ї на квартирний облік при ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_2 в загальну чергу з 10 червня 2020 року та зараховано до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею). Зарічний районний суд міста Суми рішенням від 11 жовтня 2021 року в справі № 591/3849/21, яке набрало законної сили 10.01.2022р., скасував рішення житлової комісії №6 від 06 травня 2021 року в частині перенесення ОСОБА_1 у черзі на квартирному обліку при ІНФОРМАЦІЯ_3 по місту Ромни в загальну чергу з 10 червня 2020 року та зарахування до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями. Зобов`язав об`єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік для отримання житла для постійного проживання із збереженням дати зарахування на облік для забезпечення житлом для постійного проживання в загальній черзі з 29.07.1996 року, з 28.03.2005 у першочерговій черзі. Тобто, позивача та членів його сім`ї було протиправно знято з квартирного обліку на отримання житла для постійного проживання, а також перенесено у черзі, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому посилання представника відповідача на те, що у період з 06.05.2021р. (дата зняття ОСОБА_1 з обліку незаконним та протиправним рішенням житлової комісії №6 від 06.05.2021р.) до 07.02.2022р. (дата відновлення його та членів його сім`ї на квартирному обліку та включення до списків осіб, які користуються правом першочергового отримання житла, згідно з рішенням №1 від 07.02.2022р. на виконання рішення Зарічного районного суду міста Суми від 11.10.2021 року в справі № 591/3849/21), позивач не перебував у списку громадян, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, адже він був знятий з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та виключений із списків громадян, що мають право на першочергове отримання жилих приміщень, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки всупереч законодавству його як військовослужбовця зняли з квартирного обліку саме в той час, коли настала черга позивача реалізувати гарантовані Конституцією та законодавством України права після понад ніж 20 років перебування на квартирному обліку. Зокрема, позивач, досягнувши вислуги на військовій службі 20 років, відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", набув право на отримання житлового приміщення для постійного проживання або за його бажанням грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. За час проходження служби позивач житлове приміщення для постійного проживання не отримував, а також не використав право на безоплатну приватизацію житла, що вбачається із долучених до квартирної справи ОСОБА_1 довідок, згідно з якими житловим приміщеннями за час служби не забезпечувався; довідок з БТІ про відсутність житла з кожного місця реєстрації; інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, в якому відсутні відомості про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно у вигляді будинку або квартири; копій документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з кожного місця реєстрації. Наданий позивачем 15.12.2021р. голові об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою приєднання до квартирної справи перелік документів відповідає переліку документів, вказаних у п.11 Порядку №728, необхідних для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру. Таким чином, відповідач мав проінформувати листом з повідомленням ОСОБА_1 та членів його сім`ї про те, що настала черга на отримання житлових приміщень, про їх право на отримання грошової компенсації, її орієнтовний розмір та перелік документів, необхідних для її отримання, або надати таке повідомлення особисто під підпис. Однак, саме внаслідок такого неповідомлення, що суперечить п.10 Порядку №728, ОСОБА_1 вчасно не подав рапорт щодо отримання компенсації та в подальшому втратив можливість отримати житлове приміщення для постійного проживання або грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення. Відповідно до Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей за бажанням можуть особисто звернутися до житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про отримання грошової компенсації та отримати інформацію про орієнтовний розмір компенсації і перелік документів, необхідних для її отримання. Як підтверджено матеріалами справи, позивач 15.02.2022 за вих.2/3/69 звертався до голови об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з листом, в якому зазначив про надсилання оновлених документів на приєднання до квартирної справи 15.12.2021 за вих. 2/2/358 та просив надати інформацію про орієнтовний розмір компенсації та документів, необхідних для її отримання, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що відповіді за результатом розгляду звернення були втрачені під час переміщення документації у зв`язку з вторгненням Російської Федерації на територію України. Також, відповідач зазначає, що згідно відомостей Квартирно-експлуатаційноного відділу м. Суми Міністерства оборони України від 18.09.2023 № 1483 наданої на запит ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.09.2022 № 12/1299, у 2022-2023 роках кошти на виплату грошової компенсації за належне для отримання житло військовослужбовцям ЗСУ не виділялись. Щодо посилань представника відповідача на те, що згідно з відомостями Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми Міністерства оборони України від 18.09.2023 № 1483, наданих на запит ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.09.2022 № 12/1299, у 2022-2023 роках кошти на виплату грошової компенсації за належне для отримання житло військовослужбовцям Збройних Сил України не виділялися (т.1, а.с.73), колегія суддів зазначає наступне. ОСОБА_1 та членів його сім`ї було протиправно знято з квартирного обліку на отримання житла для постійного проживання, а також перенесено у черзі в 2021 році, коли рішенням заступника Міністра оборони України від 20.03.2021 № 4044/з та листом начальника Центрального управління інженерно- інфраструктурного забезпечення Командування Сил Логістики Збройних Сил України (далі - ЦУІІЗ КСЛ ЗСУ) від 24.03.2021 р. № 370/2/2784 було доведено орієнтовний ліміт коштів на виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення військовослужбовцям ЗС України та особам, звільненим з військової служби в запас або відставку та на КЕВ м. Суми виділено кошти в сумі 2 000 000 млн. грн. Всього по КЕВ м. Суми станом на 01.01.2021 року обліковувалась 391 сім`я військовослужбовців. За списками першочергового забезпечення житлом - 298 осіб, за списками позачергового забезпечення житлом - 57 осіб. Спільним рішенням начальника КЕВ м. Суми та начальників гарнізонів, які знаходяться у сфері відповідальності КЕВ м. Суми з метою ефективного використання коштів та у зв`язку з відмовою Глухівського гарнізону від коштів на користь інших гарнізонів за умови, що потреба Глухівського гарнізону буде врахована при надходженні додаткового фінансового ресурсу, перерозподілити кошти у розмірі 86 956,52 грн на інші гарнізони наступним чином: Сумський гарнізон - 1 333 156 грн; Охтирський гарнізон - 398 333 грн; Конотопський гарнізон - 189 918 грн. Таким чином, у 2021 році грошову компенсацію отримали три родини військовослужбовців, що перебувають на квартирному обліку, на загальну суму 1 768 928,55 грн., що вбачається із відповідей КЕВ м. Суми від 10.04.2024р. та від 03.06.2024р. на запит суду (т.1, а.с.99, т.2, а.с.27-29). Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007). У рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Вказана правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 у справі № 820/660/17. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. При цьому, згідно з Витягом зі списку осіб, які перебувають у черзі на першочергове одержання житлових приміщень у Сумському, Охтирському та Конотопському гарнізонах станом на 01.01.2021р. (т.1. а.с.114, т.2,а.с.30-31), ОСОБА_1 , який має вислугу 26 років, перебуває під номером №1 в Сумському гарнізоні у загальній черзі, зарахований на квартирний облік 29.07.1996р., та під номером №2 у першочерговій черзі, дата внесення у списки на пільгових засадах 28.03.2005р. Порядком №1081 передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Під час судового розгляду справи таких обставин не встановлено, тож твердження представника відповідача про неможливість забезпечення позивача житловою площею, як підстава відмови у наданні йому грошової компенсації, є незаконною з огляду на протиправне перенесення ОСОБА_1 у квартирній черзі, що підтверджено рішенням суду від 11.10.2021 року в справі № 591/3849/21, яке набрало законної сили. Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що в 2021 році позивач перший перебував в черзі на отримання житла або компенсації за належне до отримання жилого приміщення і мав би реалізувати гарантовані державою права за умови його не зняття з квартирного обліку саме при розподілі між військовослужбовцями коштів, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності об`єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо неповідомлення позивача як такого, в якого настала черга на отримання жилого приміщення в 2021 році, про його право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір підлягають задоволенню. Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом вказаної правової норми адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про погодження виплати грошової компенсації у належній сумі. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Разом з тим суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Водночас адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері. Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав (постанова Верховного Суду від 21.07.2020 року по справі №823/176/17). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64). Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12). Як наслідок, для відновлення порушених прав позивача колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправної бездіяльності житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 до її голови з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 року про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення та зобов`язання житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути звернення позивача до голови житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з листом вих. 2/3/69 від 15.02.2022 року (т.1,а.с.112) про надання грошової компенсації за належне до отримання житлове приміщення та прийняти рішення щодо виплати грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом першої інстанції у рішенні. За наведених обставин та особливостей правового регулювання, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, водночас порушень норм матеріального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено. Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29). Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи відповідача, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Щодо вимоги зазначеної в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , а саме «стягнення коштів» може бути застосовано лише у випадку точного розрахунку розміру матеріальної шкоди, що відсутній у цьому випадку, оскільки остаточний розмір компенсації за належне до отримання жиле приміщення повинен бути визначений саме житловою комісією, а не судом, що вбачається зі змісту п.11 Порядку №728. Щодо вимоги ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. Такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду. Так, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі. Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19: …клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі у разі існування ризику його невиконання. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 480/654/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий