Постанова Київський апеляційний суд № 759/23455/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2024 року м. Київ Справа № 759/23455/23 Провадження № 22-ц/824/9077/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Холодіної Надії Володимирівни на рішення Святошинського районного суд ум. Києва від 25 січня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 21 січня 2022 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи останнього укладено електронний договір № 5416819 про надання споживчого кредиту у розмірі 25 000,00 грн строком до 05 лютого 2022 року на умовах, затверджених наказом товариства від 05 січня 2022 року № 19-ОД. 05 лютого 2022 року відповідачка свої зобов?язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору не уклала, у зв?язку із чим на підставі пункту 4.3 кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів. 18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 18.04/23-ф, за умовами останній набув права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Станом на час звернення до суду заборгованість відповідачки по кредитному договору не сплачена і складає 25 000,грн - тіло кредиту та 19 000,00 нараховані проценти, а всього - 44 000,00 грн. ТОВ «ФК «Фінтарст Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу в розмірі 44 000,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 876,00 грн і 3 % річних в розмірі 2 032,44 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за електронним договором від 21 січня 2022 року № 5416819 у розмірі 44 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 876,00 грн, 3 % річних у розмірі 2 032,44 грн, витрати на оплату судового збору в сумі 2 684,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн, а всього - 61 592,44 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , будучи обізнаною з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно з договорами факторингу. Оскільки відповідно до умов договору строк його дії було продовжено, а тому позивачем обґрунтовано нараховано відсотки за користування кредитними коштами. Відповідачка до закінчення строку кредитування зобов`язана була сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування у зв`язку з порушенням ним взятих на себе зобов`язань, повинна нести відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України. Оскільки відповідачка не повернула заборгованість за кредитним договором, позивачем було нараховано інфляційні втрати відповідно до розрахунку в розмірі 7 876,00 грн за період з травня 2022 року по червень 2023 року і 3 % річних з травня 2022 року по червень 2023 року у розмірі 2 032,44 грн згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які суд також стягнув. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягнув з відповідачки на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. 06 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - Ходіна Н. В. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування 3 % річних і інфляційних витрат в період дії військового стану заборонено. Позивач не надав доказів вчинення відповідачкою дій щодо укладення кредитного договору. Немає доказів того, що електронний підпис належить саме відповідачці. Також вказує, що відсотки нараховані позивачем поза межами дії кредитного договору, який закінчився 05 лютого 2022 року. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ходіної Н. В. передано судді-доповідачу. Листом Київського апеляційного суду від 07 березня 2024 року витребувано з Святошинського районного суду м. Києва матеріали справи № 759/23455/23. 11 квітня 2024 року матеріали справи № 759/26455/23 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року задоволено та поновлено його. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Заявнику необхідно було доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. 01 травня 2024 року на виконання вимог ухвали суду, заявник надав докази доплати судового збору в розмірі, визначеному судом. Ухвалою Київського апеляційного суд увід 07 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Холодіної Н. В. на рішення Святошинського районного суд ум. Києва від 25 січня 2024 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. 24 травня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суд ум. Києва від 25 січня 2024 року - без змін. Відзив мотивований тим, що укладений між сторонами кредитний договір повністю відповідає вимогам законодавства України. Заборгованість розрахована відповідно до умов договору, строк дії якого було пролонговано. 28 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - Ходіна Н. В. подала до Київського апеляційного суду відповідь на відзив, у якому просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Аргументи відповіді на відзив є аналогічними аргументам, наведеним в апеляційній скарзі. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У частинах першій-третій статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві та відповіді на відзив, колегія суддів дійшла наступного висновку. Встановлено, що 21 січня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 5416819 про надання споживчого кредиту у розмірі 25 000,00 грн строком на 15 днів, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М157993. Згідно з пунктом 1.4. строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору. Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до пункту 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація, відповідно до пункту 4.3 договору. Відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка 1,425 % в день застосовується якщо споживач в межах строку, визначеного в пункті 1.4 договору або протягом трьох календарних днів що слідують за датою закінчення такого строку , здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк. Відповідно до п. 1.8 договору, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою - 30 343,75 грн; за стандартною ставкою - 32 125,00 грн. За пунктами 4.1-4.4 договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначених у пункті 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пунктом 4.2 (4.2.1-4.2.4) або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в пункті 4.3 (пункти 4.3.1-4.3.2) договору. Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн (включно), може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.2.2 договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем Товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі. У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.2.2 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Сторони домовилися, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту(нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку якщо в цей день повинна відбутись пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пунктів 4.2.2-4.2.4 договору, тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених пунктом 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому пунктом 4.2 договору. Вказаний у цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін передбачена в пункті 4.2 договору виражена за допомогою технічного засобу зв?язку, а в пункті 4.3 договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину. Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 21 січня 2022 року № 5416819, сторони визначили: кількість днів у ррозрахунковому періоді - 15; сума кредиту - 25000,00 грн; проценти за користування кредитом - 5 343,75 грн, сума платежу за розрахунковий період - 30 343,75 грн. У вказаній таблиці сторони також дійшли згоди, що якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною ставкою, у зв?язку з чим будуть мати наступні значення: сума платежі за розрахунковий період (загальна вартість кредиту) - 32 125,00 грн; проценти за користування кредитом - 7 125,00 грн. Згідно надано позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 на у порушення взятих на себе зобов?язань жодного платежу у 15-ти денний термін не здійснила, у зв?язку із чим строк дії договору було продовжено на 90 календарних днів відповідно до пункту 4.3 кредитного договору. В подальшому відповідачка також не виконувала умови договору, жодного платежу не вносила. 18 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) і ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 18.04/23-ф, за яким позивач набув право вимоги за кредитними договорами вказаними у реєстрах боржників, у тому числі право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 січня 2022 року № 5416819. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідачку шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену при укладання кредитного договору. Станом на 20 листопада 2023 року відповідачці нарахована заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 000,00 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 000,00 грн і сума процентів за користування кредитом в розмірі 19 000,00 грн. Позивач також нарахував інфляційні втрати в розмірі 7 876,00 грн за період з травня 2022 року до червня 2023 року і 3 % річних за період з 07 травня 2022 року до 20 листопада 2023 року в розмірі 2 032,44 грн. відповідно до статті 625 ЦК України. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 21 січня 2022 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Доказів протилежного матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких не надала, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Аргументи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з ОСОБА_1 процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування є необґрунтованими, оскільки на підставі положень договору строк його дії було продовжено. За наведених обставин, Київський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 000,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 19 000,00 грн. Разом з цим колегія судді не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» інфляційні втрати в розмірі 7 876,00 грн за період з травня 2022 року по червень 2023 року і 3 % річних за період з травня 2022 року по червень 2023 року у розмірі 2 032,44 грн відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з огляду на таке. Відповідно до пункту 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Установлено, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і який діє дотепер. Оскільки нарахування інфляційних втрат і 3 % річних позивачем проведено за період дії воєнного стану на території України, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» інфляційних втрат та 3 % річних, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухвалення у справі в цій частині нового рішення про відмову ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зважаючи на те що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Святошинського районного суд ум. Києва від 25 січня 2024 року в частині позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних слід скасувати і ухвалити у справі в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення Святошинського районного суд ум. Києва від 25 січня 2024 року слід залишити без змін. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову в позові, із залишення рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін, судові витрати, які стягнені судом першої інстанції за подання позову в розмірі 2 684,00 грн слід зменшити до 2 197,67 грн. Крім того, з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 591,99 грн судових витрат, понесених за подання апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - адвокат Крюкова М. В .просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8 000,00 грн. За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді. Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» під час перегляду справи судом апеляційної інстанції представляла адвокат Крюкова М. В. на підставі ордеру та договору від 07 липня 2022 року. 23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» і адвокатом Крюковою М. В. підписано звіт про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, тобто акт виконаних робіт, яким затверджено, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято правову допомогу (роботи/послуги адвоката) у такому обсязі: правова експертиза документів та складання відзиву на апеляційну скаргу у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, що склало 4 годин, та вартує 8 000,00 грн. Адвокат надав, а клієнт прийняв надані послуги, загальна вартість яких становить 8 000,00 грн. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19). Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20. Матеріали справи свідчать про те, що протягом її перегляду судом апеляційної інстанції представником Крюковою М. В. подано тільки відзив на апеляційну скаргу. При цьому позиція позивача з часу розгляду справи судом першої інстанції не змінилась, нові докази не подавались, нові обставини справи не встановлювались, інших процесуальних документів до суду апеляційної інстанції представником Крюковою М. В. подавалось. Судові засідання у справі не проводились. Її розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Тобто, обсяг наданої представником Крюковою М. В. правничої допомоги фактично обмежується складанням відзиву на апеляційну скаргу. Отже, враховуючи, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ходіної Н. В, задоволено частково, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року скасовано в частині з ухвалення ного рішення про відмову в позові, а в іншій частині залишено без змін, з урахуванням обсягу та складності наданих представником Крюковою М. В. послуг з правничої допомоги протягом апеляційного перегляду справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягають стягненню судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ходіної Надії Володимирівни - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суд ум. Києва від 25 січня 2024 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних скасувати і хвалити у справі в цій частині нове рішення, про відмову в задоволенні позову в цій частині. Змінити рішення Святошинського районного суд ум. Києва від 25 січня 2024 року шляхом зменшення розміру судового збору, який підлягає до стягнення з 2 684,00 грн до 2 197,67 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 591,99 грн судових витрат, понесених зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 1 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна