Постанова Київський апеляційний суд № 754/3503/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 липня 2024 року місто Київ справа № 754/3503/24 апеляційне провадження № 22-ц/824/11005/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Головачова Я.В., суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О., за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Буша Н.Д. від 5 квітня 2024 року у справі позовом керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного та водного фондів, в с т а н о в и в : Короткий зміст обставин справи У березні 2024 року керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного та водного фондів, у якому просить: усунути перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами: 8000000000:62:206:0003, 8000000000:62:206:0044, 8000000000:62:206:0045, 8000000000-62:206:0052, 8000000000:62:206:0056, 8000000000:62:206:0054 шляхом зобов`язання ТОВ "СТІГЛ-ОАВ" знести об`єкти самочинного будівництва: нежитлові приміщення закладу громадського харчування загальною площею 456 кв.м., до яких відносяться № 1 - господарське приміщення площею 29 кв.м., № 2 будівля площею 94 кв.м., № 3 вбиральня площею 15 кв.м., №4 фундамент площею 316 кв.м., №5 вбиральня площею 2 кв.м., що розташовані за адресою; АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:206:0045 та 8000000000:62:206:0056; шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести об`єкти самочинного будівництва: нежилі будівлі закладу громадського харчування загальною площею 199 кв.м., до яких відноситься № 6 - альтанка площею 39 кв.м. та № 7 будівля площею 160 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:206:0003 та 8000000000:62:206:0052; шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва: нежилу будівлю - заклад громадського харчування, загальною площею 121 кв.м, до якого відноситься приміщення № 12 площею 121 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:206:0044 та 8000000000:62:206:0052; шляхом зобов`язання ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва: 13 альтанок, загальною площею 325 кв.м., до яких відносяться альтанки № 8-11, АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:206:0052. Також, шляхом зобов`язання ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельні ділянки загальною площею 1,3360 га, до яких відноситься: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0003, площею 0,1531 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0045, площею 0,1811 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0044, площею 0,0350 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0056, площею 0,1071 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0054, площею 0,1053 га, земельна ділянка з кадастровим номером 000000000:62:206:0052, площею 0,7356 га, з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від приміщень закладу громадського харчування, що складається з капітальних будівель, фундаменту та альтанок. Позовні вимоги прокурора в цій частині обґрунтовані незаконністю набуття ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно у зв`язку з їх самочинним будівництвом на земельних ділянках комунальної власності, природно-заповідного та водного фондів, які ні відповідачам, ні будь-яким іншим особам в користування або у власність не надавались. Крім того, з часу первинної реєстрації права власності площі нерухомості значно змінились, наразі на спірних земельних ділянках розміщено загальною площею будівель, приміщень, альтанок в 1101 кв.м., до яких відноситься 7 будівель/приміщень, в тому числі фундамент, загальною площею 737 кв.м. та 13 альтанок, загальною площею 364 кв.м. Отже, на даний час на земельних ділянках в парку та острові Муромець фактично розміщено інше майно, ніж те, на яке зареєстровано право власності ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав. 4 квітня 2024 року керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва подав заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 мають можливість вільно розпоряджатись спірним майном, у тому числі відчужувати його, що створює реальну загрозу ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому просить задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення закладу громадського харчування (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 401,6 кв.м. (опис: нежитлова будівля літ. "А"площею 328,6 кв.м., електрощитова літ. "Б"площею 1,4 кв.м., нежитлова будівля літ. "В"площею 60 кв.м., нежитлова будівля літ. "Г"площею 11,6 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1730324680000; накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі (літ. Е, Ж), загальною площею 178,1 кв.м. (опис: заклад громадського харчування №1 (господарський блок) в літ. Е площею 19,8 кв.м., заклад громадського харчування №2 в літ. Ж площею 158,3 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_3 , та зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 173037568000; накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - будівлі - заклад громадського харчування №1 (кафе) в літ. Д, загальною площею 87,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , та зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1730427480000; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення закладу громадського харчування (літ. А, Б, В, Г), загальною площею 401,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1730324680000); нежитлові будівлі (літ. Е, Ж), загальною площею 178,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1730375680000); будівлі - заклад громадського харчування №1 (кафе) в літ. Д, загальною площею 87,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна 1730427480000). Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 5 квітня 2024 року у задоволенні заяви керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позовувідмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано ніяких доказів на підтвердження необхідності накладення арешту на нерухоме майно; не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивача; очевидною є необхідність забезпечити даний позов у зазначений в заяві про забезпечення позову спосіб, оскільки відповідачі можуть в будь-який момент відчужити спірні об`єкти нерухомого майна, що створить нові підстави для судових спорів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначаючи про відсутність підстав до забезпечення позову, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення без змін. ТОВ "СТІГЛ-ОАВ" у відзиві на апеляційну скаргу також вказує про безпідставність її доводів. Додатково звертає увагу, що Деснянською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 120211000300024841 від 21 вересня 2021 року за частиною 3 статті 197-1 КК України, в межах якого вже накладено арешт на спірне майно. ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання Прокурор Биховцева О.А. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити. Представник ТОВ "СТІГЛ-ОАВ" - Піліпенко Д.О. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити судове рішення без змін. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Позиція суду апеляційної інстанції, мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективнийзахист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема: позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною вчиняти певні дії (пункт 2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4). Відповідно до частини 2 статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При розгляді питання щодо забезпечення позову необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду. Застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна (постанови Верховного Суду від 4 квітня 2023 року у справі № 907/268/22, від 24 травня 2021 року у справі № 910/3158/20). Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20). Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у зв`язку з недоведеністю такої необхідності. Посилання у апеляційній скарзі на те, що забезпечення позову є необхідним, оскільки відповідачі можуть в будь-який момент відчужити спірні об`єкти нерухомого майна, що створить нові підстави для судових спорів, наразі є безпідставними. Заявником не надано достатніх доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд апеляційної інстанції також враховує, що обрані заявником способи забезпечення позову, без обмеження права розпорядженням земельними ділянками на яких воно знаходиться, не гарантує та не забезпечує можливе судове рішення. При цьому колегія суддів зазначає, що вирішення питання про забезпечення позову є дискреційними повноваженнями суду і відмова у задоволенні такої заяви не являється порушенням права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Таким чином, оскаржувана ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Деснянської окружної прокуратури міста Києва залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 5 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: