Постанова 4876 № 904/4453/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4453/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 (суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/4453/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального закладу загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води, Дніпропетровська область про стягнення суми основного боргу у розмірі 31 867,01 грн., пені у розмірі 4 705,84 грн., 3% річних у розмірі 1 348,88 грн., інфляційної складової у розмірі 9 784,16 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального закладу загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради про стягнення суми основного боргу у розмірі 31 867,01 грн., пені у розмірі 4705,84 грн., 3% річних у розмірі 1348,88 грн., інфляційної складової у розмірі 9 784,16 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 року у справі №904/4453/23 позов задоволено частково. Суд стягнув з Комунального закладу загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради (місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, б. Свободи, буд. 18; ідентифікаційний код: 26240316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 40121452) суму основного боргу у розмірі 31 867, 01 грн., 3% річних у розмірі 1 348, 88 грн., інфляційної складової у розмірі 9 784, 16 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 419, 24 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4 705, 84 грн. Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд виходив з того, що нарахування позивачем пені у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суперечить нормам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". А отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 4 705,84 грн. є не обґрунтованими. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4 705, 84 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 4 705, 84 грн. задовольнити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Позивач не погоджується з Оскаржуваним рішенням в частині відмови у позові щодо стягнення пені в розмірі 4 705,84 грн. та вважає його таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ та з порушенням норм процесуального права, а саме, ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, які призвели, до неправильного вирішення справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими. Позивач наполягає, що ТОВ «ГК "Нафтогаз України" не надавало, а Комунальний заклад загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради не отримувало житлово-комунальні послуги за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», цей договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач, як постачальник, поставляє споживачеві природний газ в необхідних для нього обсягах, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні і, як наслідок, відсутні підстави для застосування підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ". Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної рішення суду першої інстанції. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/4453/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/4453/23. 17.01.2024 року матеріали справи №904/4453/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою суду від 19.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі №904/4453/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії строком на три роки як переможця конкурсу. Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу"). Двадцять шостого жовтня дві тисячі двадцять першого року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України № 809 від 30.09.2015, № 1236 від 09.12.2020" (надалі - Постанова КМУ №1102). Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Комунальний заклад загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України). У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.10.2021, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу, оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 24.12.2019 прийнято Постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ Оператор ГТС України на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; ідентифікаційний код 42795490). Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується: - листом Оператора ГТС від 28.09.2022 № ТОВВИХ-22-10435 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Q608S00C; - інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10); - відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Q608S00C (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (надалі - договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015. За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору). Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору). Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору). Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. договору). Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору). Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. договору). Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача (п. 11.5. договору). Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору). Позивач виконав умови договору, за період з 01.11.2021 по 05.12.2021 поставив відповідачу природний газ в обсязі 4 716,24 тис. м.куб., що підтверджується листом ТОВ Оператор ГТС України від 28.09.2022 № ТОВВИХ-22-10435. Вартість поставленого позивачем 4 716,24 тис. м.куб. природного газу становить 98 867,93 грн. Постачальником було виписано споживачу відповідні рахунки на оплату № 33550 на суму 67000,92 грн. за листопад 2021 року, № 2006 на суму 31 867,01 грн. за грудень 2021 року. Вказані рахунки були направлені позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 17.12.2021 та 12.01.2022 відповідно. Відповідно до п. 4.4 договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. З урахуванням зазначених положень договору, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором зі сплати вартості поставленого природного газу, поставленого: - за рахунком № 33550 на суму 67 000,92 грн. настав 31.12.2021; - за рахунком № 2006 на суму 31 867,01 грн. настав 31.01.2022. Зобов`язання з оплати рахунку № 33550 відповідач виконав належним чином, 28.12.2021 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 67 000,92 грн. Зобов`язання з оплати рахунку № 2006 відповідач не виконав. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного: З урахуванням доводів і вимоги апеляційних скарг, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин щодо факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії, що підтверджується листом Оператора ГТС від 28.09.2022 № ТОВВИХ-22-10435 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Q608S00C, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії від оператора ГРМ (Форма № 10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000Q608S00C; зобов`язання з оплати рахунку № 2006 відповідач не виконав. Предметом апеляційного перегляду є рішення господарського суду в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у зв`язку з порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань пені у розмірі 4 705,84 грн. Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України). Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 1 та ст. 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. На підставі пункту 4.5 договору, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2023 у розмірі 4705.84 грн. В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення пені у спірному випадку не допускається, оскільки постачання природного газу є житлово-комунальною послугою і регулюється нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги, тому, на правовідносини сторін поширюється положення п.3 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), яким на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Проте, суд першої інстанції не врахував положень ч. 1 ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги, відповідно до якого предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Отже, Закон України Про житлово-комунальні послуги дійсно відносить послуги з постачання та розподілу природного газу до комунальних послуг, але, лише у тому разі, якщо постачання природного газу здійснюється споживачами у житлових, садибних, садових, дачних будинках. При цьому, в розумінні п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (індивідуальний споживач) або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (колективний споживач). У цьому ж випадку споживачем є Комунальний заклад загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради, що не є побутовим споживачем, відповідно, спірні правовідносини регулюються умовами Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії, нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про ринок природного газу. Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових договорів, затверджених, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Цією ж постановою затверджено: - типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем; - типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; - типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії; - типовий колективний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; - типовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії. Серед наведеного переліку відсутній «Типовий договір постачання природного газу «постачальником останньої надії». При цьому Типовий договір постачання природного газу «постачальником останньої надії» визначає предметом договору - постачання природного газу. Отже, Типовий договір постачання природного газу «постачальником останньої надії» не визначає предметом договору надання будь-якої комунальної послуги визначеної законодавством. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що визначальним у питанні застосування пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) є саме суб`єктний склад спірних правовідносин з визначенням кінцевого споживача послуги. Так, відповідно до пп.4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Зазначені нормативно-правові акти стосуються заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Проте, заборона нараховувати до стягнення неустойку (штрафи, пені), нараховану на заборгованість, не поширюється на правовідносини за спірним договором постачання природного газу «постачальником останньої надії», укладеного між юридичними особами. Тому, з причин наведеного вище обґрунтування, пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України №530-ІХ від 17.03.2020 до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо заборони нарахування та стягнення пені з відповідача у спірний період, передбаченої пп. 4 п. 3 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, вказаним Законом строки застосування штрафних санкцій (ст. 232 ГК України) було продовжено на строк дії такого карантину. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2022 у розмірі 4075,84 грн., суд апеляційної інстанції вважає, що такий розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично правильним. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, знайшли своє підтвердження. Враховуючи те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення пп. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-ІХ від 17.03.2020, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" слід задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі №904/4453/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені в розмірі 4705,84 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4705,84 грн. задовольнити. Розподіл судових витрат У зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн. (з оскаржуваної суми пені) та за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,80 грн, слід покласти на відповідача у повному обсязі. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі №904/4453/23 задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 у справі № 904/4453/23 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4 705,84 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з Комунального закладу загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 4 705,84 грн. задовольнити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з Комунального закладу загальної середньої освіти ліцей імені Лесі Українки Жовтоводської міської ради (місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води(з), б. Свободи, буд. 18; ідентифікаційний код: 26240316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 40121452) суму основного боргу у розмірі 31 867,01 грн., 3% річних у розмірі 1 348,88 грн., інфляційної складової у розмірі 9784,16 грн., пені у розмірі 4 705,84 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.", про що видати наказ. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв