Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2867/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.03.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2867/22 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач), суддів Дарміна М.О., Антоніка С.Г. при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю. Представники сторін: від позивача Пясецький Дмитро Васильович (в режимі відеоконференції) від відповідача Колісник Н.С. (ЦАГС) від відповідача Криворучкіна Ю.В. (ЦАГС) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року у справі №904/2867/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" про стягнення 840 124, 26 грн. ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради із позовом про стягнення заборгованості у розмірі 840 124,26 грн., з яких: - основний борг у розмірі 632 858,60грн; - пеня у розмірі 89 290,71грн; - 3 % річних у розмірі 9 814,11грн; - інфляційні втрати у розмірі 108 160,84грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року у справі №904/2867/22 позов задоволено. Суд стягнув з Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 632 858 (шістсот тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 60 коп., пеню у сумі 89 290 (вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто) грн 71 коп., 3% річних у сумі 9 814 (дев`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн 11 коп., втрати від інфляції у сумі 108 160 (сто вісім тисяч сто шістдесят) грн 84 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 12 601 (дванадцять тисяч шістсот одна) грн 86 коп. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Комунальний заклад освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року у справі № 904/2867/22 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: не застосування норми ст.12 Закону 329, ст.638 ЦКУ, неповне з`ясування обставин, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, без надання оцінки аргументам відповідача, не врахування правових висновків Верховного Суду. Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем не доведена наявність визначених нормами ст.15 Закону 329, пункту 3 розділу V Правил постачання підстав, в яких постачання природного газу споживачу може здійснюватися постачальником останньої надії; стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань, які не виникли, суперечить принципу розумності та справедливості; що Типовий договір укладений всупереч п.1 ч. 1 ст.43 Закону України «Про публічні закупівлі» без проведення процедури закупівлі, а тому є нікчемним; що між відповідачем та третьою особою укладено договір постачання природного газу від 22.11.21 р №03-1166/21-БО-Т, який є діючим. Апелянт вважає, що Типовий договір між сторонами не є укладеним, позивач не звертався з пропозицією укласти договір, факт поставки газу з ресурсу позивача не підтверджений, а пункт 41-8 Постанови 1236 не є підставою для виникнення договірних відносин та господарських зобов`язань. Апелянт посилається на те, що суд не врахував та не надав оцінки долученим відповідачем до матеріалів справи діючим договорам постачання природного газу (договір на постачання природного газу від 02.01.21р №41 ВВ497-1139-20 станом на 01.11.21 р -діючий). Суд не обґрунтував законність включення позивачем до власного Реєстру споживачів відповідача з 1 листопада по 22 грудня 2021 року. Судом не надано оцінки та не взято до уваги доводи відповідача щодо умисних узгоджених дій третьої особи та позивача, не надано оцінки поясненню третьої особи в якому наведено недостовірну інформацію щодо підстав не включення відповідача до свого реєстру споживачів, ретельно не досліджено та не надано висновку щодо різниці ціни за газ в рахунках позивача за листопад та грудень. Апелянт також посилається на те, що судом не доведено, а відповідач не погоджується з висновками суду в частині визнання факту поставки газу з ресурсу позивача доведеним. У відповідності до пункту 1.4 розділу І, п.3.1 розділу III Типового договору розподілу, п.4.2 Розділу 4 Типового договору акти приймання-передачі про об`єм розподіленого природного газу та виробничо-технологічних втрат за листопад/грудень 2021 р, копії підтверджених номінацій за листопад/грудень 2021 р , які у відповідності до п.3.1 розділу III Типового договору розподілу позивач зобов`язаний був довести до відома відповідача (тобто повинні бути у розпорядженні позивача) є певними засобами доказування. В матеріалах справи відсутні докази, що у відповідності до ст.78ЦПК України підтверджують факт поставки газу з ресурсу позивача. Висновок суду про визнання Типового договору укладеним, а факт поставки газу з ресурсу позивача-доведеним не ґрунтується на доказах оцінених судом - по причині їх фактичної відсутності. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. та відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року у справі №904/2867/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.03.2023 року об 09:30 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, а представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги просили її задовольнити. 20.03.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу": - оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); - споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. 26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМ України № 1102). Пунктом 2 Постанови КМ України № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Комунальний заклад освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради є бюджетною установою (відповідно до Бюджетного кодексу України). У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 22.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490). Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС). За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей. Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: - листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом; - інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10); - відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501(а.с. 14-15). Згідно з п. 2.1. договору за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення постачальником постачання природного газу споживачу визначені положеннями Правил постачання. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. За умовами п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Цей Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1 договору). Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М). Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради, зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56ХS0000K5GDK00B (п. 103, 104 форма 10, а.с. 55). Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. З 1 жовтня 2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 №809 в редакції Постанови КМУ № 1102. Цією ж Постановою КМУ №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість. Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8грн за 1 куб.метр. З 1 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача. Звертаючись до Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради із позовом про стягнення заборгованості, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період з 01.11.2021 по 22.12.2021 у розмірі 632 858,6грн. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу у період з листопада-грудня 2021 року був поставлений природний газ в об`ємі 17,97965м3 на загальну суму 632 858,60грн., обсяги якого були віднесені до портфеля «постачальника останньої надії», оскільки інші постачальники даного споживача не були зареєстровані в Реєстрі, і які не були сплачені відповідачем, а тому на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з нарахованими на суму боргу інфляційними, 3% річних та пеня. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). З урахуванням умов пункту 4.3 договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Відповідно, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 договору). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", яке за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено як постачальник "останньої надії" на ринку природного газу, на виконання умов договору поставлено відповідачу протягом листопада-грудня 2021 року природний газ в об`ємі 17,97965м3 на загальну суму 632 858,60 грн. Проте, у порушення умов договору, відповідач у встановлений договором строк виставлені рахунки не оплатив, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 632 858,60 грн. Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Відповідно до пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки відповідач прострочив строки оплати за Типовим договором, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені у розмірі 89 290,71грн за загальний період із 01.01.2022 до 31.07.2022, три відсотки річних за період прострочки з 01.01.2022 до 31.07.2022 у сумі 9 814,11грн. та інфляційні збитки за період січень липень 2022 року розмірі 108 160,84 грн. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про недоведеність позивачем факту укладання договору та поставки газу з ресурсу позивача, оскільки він має укладені та діючи договори на постачання з ТОВ « Дніпропетровськгаззбут», з ТОВ « Газопостачальна компанія`Нафтогаз Трейдінг», з огляду на таке. Відповідно до Правил постачання природного газу, діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання. Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ТОВ « Дніпропетровськгаззбут» укладені договір на постачання природного газу від 29.03.21р №41 ВВ497-968-21 та договір на постачання природного газу від 02.01.21 р № 41 ВВ497-1139-20 ( л.с.116-124 т.1). З умов укладених договорів вбачається ( п. 2.1.3), що постачання газу здійснюється за умови включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді Відповідно п. 9.1 Договору від 02.01.21 р № 41 ВВ497-1139-20, сторони досягли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладання, а саме: « з 01 січня 2021 року і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ « Дніпропетровськгаззбут» в інформаційній платформі ГТС, а саме: з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року. Відповідно п. 9.1 Договору від 29.03.21р №41 ВВ497-968-21, сторони досягли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладання, а саме: « з 01 березня 2021 року і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ « Дніпропетровськгаззбут» в інформаційній платформі ГТС, а саме: з 01 березня 2021 року до 31 грудня 2021 року. 22.11.2021 року між відповідачем та ТОВ « Газопостачальна компанія» Нафтогаз Трейдінг» укладено договір постачання природного газу ( л.с. 127 т.1), пунктом 3.2 якого передбачено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. При реєстрації Споживача 22.11.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що ЕІС код Споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку, а тому реєстрація таких Споживачів можлива виключно по кожному окремому об`єкту із зазначенням ЕІС-кодів Споживача та ЕІС-кодів кожного вузла обліку. Оскільки інформацію від Споживача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватись постачання природного газу в рамках укладеного Договору, отримано 17.12.2021 року ( л.с. 220-223 т.1), то третя особа лише 20.12.2021 року подала запит на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити було підтверджено 21.12.2021 року та зареєстровано Споживача в реєстрі споживачів Постачальника з датою початку постачання з 23.12.2021 року. Таким чином, постачання відповідачу природного газу за договором від 22.11.2021 року між відповідачем та ТОВ « Газопостачальна компанія» Нафтогаз Трейдінг», розпочалось з 23.12.2021 року. В той же час, відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та з 01.12.2021 по 22.12.2021 він був включений до Реєстру споживачів ТОВ « Дніпропетровськгаззбут» та ТОВ « Газопостачальна компанія» Нафтогаз Трейдінг», а тому відбулось автоматичне включення оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Відповідно до п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. З огляду на вищезазначене, доводи відповідача про неукладання договору з позивачем, є безпідставними. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про неналежність доказів, які підтверджують факт постачання природного газу з ресурсу позивача, його обсяги та вартість з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачем, у спірний період з 01.11.2021 по 22-12.2021 року він не був включений до Реєстру споживачів жодного з постачальників, не надав доказів складання актів-прймання передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газа автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії", і доведенню іншим способом не підлягають. Позивачем надана інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10); витяг з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем, відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). Зазначені докази є належними, оскільки об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 договору). З огляду на зазначене, відомості з інформаційної платформи у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, є належними доказами, і відповідач, який є користувачем даної системи, і має доступ до неї, не спростував обґрунтованість зазначених у ній відомостей. Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують. Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального закладу освіти "Жовтневий навчально-реабілітаційний центр з поглибленим професійно-трудовим навчанням" Дніпропетровської обласної ради - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022 року у справі №904/2867/22 залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.04.2023року. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя М.О.Дармін Суддя С.Г.Антонік