Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/548/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/548/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Голяшкін О.В., судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року у справі №620/548/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не донарахування (утримання 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору) позивачу всієї суми компенсації втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати належних при звільненні сум, у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати», на підставі рішення суду по справі №620/7900/22; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму в розмірі 5211,03 грн., внаслідок не донарахування та недоплати (утримання 18% податку на доходи фізичних осіб, та 1,5% військового збору) суми компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних при звільненні сум, у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на підставі рішення суду по справі № 620/7900/23. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до діючого законодавства України доходи військовослужбовців підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і відповідні суми податку утримуються з їхніх заробітних плат (грошового забезпечення). Однак, сума утриманого ПДФО одразу компенсується військовослужбовцям назад за рахунок коштів з державного бюджету. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом суттєвих обставин справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначає, що компенсація втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків їх виплати не є грошовим забезпеченням в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» де визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тому, вважає, що військова частина правомірно здійснила утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору з суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків їх виплати на виконання рішення суду у справі №620/7900/22. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 25.06.2021 №121, який був змінений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.02.2021 №42, з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я), відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивача з 10.09.2021 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №620/7900/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 114 722,11 грн.; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати належних при звільненні сум, у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати». На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у справі №620/7900/22, військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано позивачу компенсацію в сумі 26518,11 грн. та зараховано на картковий рахунок позивача 21347,08 грн. При цьому, з нарахованої суми утримано 4773,26 грн. - ПДФО та 397,77 - військового збору. Вважаючи, що відповідач протиправно застосував оподаткування до нарахованої компенсації втрати частини доходу позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам апелянта в апеляційні скарзі та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. В силу частин другої та третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа №21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159). Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»). Стаття 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), За змістом пунктів 2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). У пункті 4 Порядку №159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. В силу вимог пункту 168.5 статті. 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції. Відповідно до пункту 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». За змістом пунктів 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач мав виплати позивачу компенсацію втрати частини доходу в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з суми компенсації втрати частини доходу. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2024 №39/150 відповідачем нараховано позивачу компенсацію в сумі 26518,11 грн. та зараховано на картковий рахунок позивача 21347,08 грн. При цьому, з нарахованої суми утримано 4773,26 грн. - ПДФО та 397,77 грн.- військового збору. Колегія суддів зазначає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з вказаної виплати, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних при звільненні сум. Таким чином, колегія суддів вважає протиправними дії відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні позивачу виплати компенсації втрати частини доходу та наявності підстав для стягнення з відповідача вказаної суми. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17. Що стосується оподаткування військовим збором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу. Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. При цьому, з військовослужбовцем в день виключення його зі списків особового складу військової частини має бути проведений розрахунок в повному обсязі, в тому числі і виплата належних йому компенсацій. Відтак, судова колегія приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4773,26 грн. та військового збору в сумі 397,77 грн., утриманих з суми компенсації втрати частини доходу, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Підсумовуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу компенсації суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору в загальному розмірі 5171,03 грн., утриманих з суми компенсації втрати частини доходу; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору в загальному розмірі 5171,03 грн. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, якими повністю та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 та ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 328-329, 331 КАС України. Головуючий суддя О.В. Голяшкін Судді М.М. Заїка Е.Ю. Швед Повний текст постанови складено 26.07.2024 року