Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 295/4982/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 295/4982/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кузнєцов Д.В. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 24 липня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Житомирській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Житомирській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №01729578 від 23.03.2024. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.06.2024 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку. Розглянувши заявлене клопотання судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того статтею 288 КАС України встановлено скорочені терміни розгляду даної категорії справ. Таким чином, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, враховуючи, що сторони по справі повідомлені про розгляд справи належним чином, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого та законного рішення та враховуючи скорочені строки розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відкладення розгляду справи. За таких обставин колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.03.2024 інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Лось В.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1729578, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 190 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Як вбачається зі змісту постанови, 23.03.2024 року о 18 год 45 хв у м. Житомирі по вул. Вільський Шлях, поблизу будинку №12 водій, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Volkswagen Touareg, н.з.: НОМЕР_1 , з переднім та заднім номерним знаком, які закриті захисною плівкою, що не дають розпізнати символи номерного знаку, чим порушила п. 2.9 в ПДР України. Позивач, вважаючи вказану постанову суб`єкта владних повноважень незаконною, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Як убачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП через порушення останнім вимоги п.2.9 "в" ПДР, а саме: 23.03.2024 року о 18 год 45 хв у м. Житомирі по вул. Вільський Шлях, поблизу будинку №12 водій, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом Volkswagen Touareg, н.з.: НОМЕР_1 , з переднім та заднім номерним знаком, які закриті захисною плівкою. Колегія суддів звертає увагу, що згідно з диспозицією ч.1 ст.121-3 КУпАП, відповідальність встановлено за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Згідно із п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Такі вимоги містять і приписи п. 30.2 ПДР, згідно з якими на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Тобто, п. 30.2. ПДР України також заборонено будь-яке закриття номерного знака. Отже, адміністративна відповідальність водія настає у разі керування транспортним засобом із номерними знаками закритими в будь-який спосіб, в тому числі і прозорими предметами, що не пов`язується з умовою розпізнавання такого знаку з відстані 20 метрів. Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо дотримання ним Правил дорожнього руху. Крім того, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02.03.2021 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів», відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (із змінами), з метою встановлення єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів та вимог до них затверджено нові вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів. Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2023 № 259, відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 листопада 2022 року № 2765-IX «Про внесення змін до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» щодо запровадження відомчої реєстрації транспортних засобів Служби безпеки України», абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та з метою приведення наказу МВС у відповідність до вимог законодавства України затверджено зміни до Вимог до державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 року за № 353/35975, що додаються. Затверджено Зміну до Єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 року за № 353/35975, що додається. Тож, за чинного законодавчого регулювання, питання вимог до державних номерних знаків транспортних засобів регулюється не стандартами ДСТУ, а наведеними вище наказами МВС України, які своєю чергою не передбачають встановлення будь-яких захисних плівок. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач надав до суду DVD-RW диск з відеозаписом та фото номерного знаку, з якого вбачається, що числові символи такого знаку мають змінений колір та при відображенні під кутом втрачають свою чіткість. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що згідно із ч.1 ст.121-3 КУпАП вимога щодо читабельності номерного знаку з відстані 20 м застосовується лише у разі забруднення номерного знаку. При цьому, сам факт керування транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими) вже передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 гривень. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Саме на водія покладено відповідальність за технічний стан автомобіля як перед початком руху, так і під час руху, а тому твердження позивача, що дана несправність виникла під час руху, не звільняє його від адміністративної відповідальності. За таких обставин, колегія суддів зважає також на те, що передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП правопорушення належить до правопорушень з формальним складом, і приходить до висновку, що керування транспортним засобом з переднім та заднім номерним знаком, які закриті захисною плівкою, що не дають розпізнати символи номерного знаку, утворює склад правопорушення, визначений у цій статті. Доказів на спростування вказаних обставин позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було. Стосовно доводів позивача про те, що їй не було забезпечено право скористатися правовою допомогою, колегія суддів зазначає, що згідно з чинним законодавством до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб. При цьому наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери підтверджує, що позивачу надавалась можливість зв`язатись з адвокатом, однак вона такою можливістю не скористалася. Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів достатньою мірою підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 121-3 КУпАП. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2024 року скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.