Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 606/661/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 606/661/23 пров. № А/857/12197/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Довгополова О.М., Затолочного В.С., за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, суддя (судді) в суді першої інстанції Марціцка І.Б. час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Теребовл, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП в Тернопільській області), в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 218149 від 02 квітня 2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн; провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 квітня 2023 року о 00:35 в с. Глещава керував автомобілем «KIA CERATO» д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, які вказали, що ним порушено правила дорожнього руху, а саме задній номерний знак недостатньо освітлювався, а також водій не користувався ременем безпеки. В подальшому щодо нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 218149 від 02 квітня 2023 року, якою визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч.5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушенння (далі КУпАП) та накладено штраф в розмірі 1190 грн. Вказує, що номерний знак освітлювався, після зупинки він зняв ремінь безпеки, надав всі документи. Вважає, що вказана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки в матеріалах справи відсутні передбачені ст. 251 КУпАП докази вчинення ним адміністративних правопорушень. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову від 02.04.2023 року серії БАД № 218149 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з аналізу відеозапису з автомобільного реєстратора службового автомобіля працівників поліції слідує, що номерний знак підсвічувався, як буквенні, так і цифрові позначення можливо ідентифікувати, інспектор вказував, що не працює одна лампочка, однак така технічна несправність не свідчить про те, що номерний знак недостатньо освітлений. Вказані обставини позбавили суд можливості беззаперечно встановити факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, а саме факт керування транспортним засобом марки «KIA CERATO» д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби з недостатньо освітленим номерним знаком. Також відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 не користувався ременем пасивної безпеки. При цьому самі по собі пояснення позивача, надані на місці події, зокрема щодо визнання своєї вини, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, оскільки сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів її винуватості. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що із наданих відеозаписів прослідковується визнання позивачем вини та його обізнаність із технічною несправністю автомобіля. Вказує, що факт керування позивачем транспортним засобом та ігнорування вимог користування засобами пасивної безпеки (ременем) підтверджується долученими відеозаписами. Вважає, що достатньо освітленим може вважатись лише номерний знак, в якому є дві справні лампочки. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 218149 від 02 квітня 2023 року, складеною інспектором СРПП відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Стасишиним Я.С. до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 1190,00 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, 02 квітня 2023 року о 00.35 год. у с. Глещава, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «KIACERATO» д.н.з. НОМЕР_1 у темну пору доби не достатньо освітлювався задній номерний знак, не користувався ременем пасивної безпеки, чим порушив п. 30.2, 2.3.в ПДР України (а.с.3). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП. Згідно із ч. 1, 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію). Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР України). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно із п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. 2.9.в. ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП встановлено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 218149 від 02 квітня 2023 року за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачем керування транспортним засобом із недостатньо освітленим заднім номерним знаком в темну пору доби. Пунктом 30.2 ПДР встановлені вимоги до номерних знаків транспортних засобів. За приписами п. 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Із вищенаведеного слідує, що у розумінні ПДР України притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП можливе лише у разі повної неосвітленості номерних знаків транспортних засобів, що підтверджується належними і допустимими доказами. Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 30.2 ПДР Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області додано до відзиву на позовну заяву відеозапис з автомобільного реєстратора службового автомобіля працівників поліції (а.с.27). Аналіз вказаного відеозапису дає підстави для висновку про те, що номерний знак підсвічувався, як буквенні, так і цифрові позначення номерного знака можливо ідентифікувати. Посилання скаржника на несправність однієї лампочки є необгрунтованими, оскільки, як зазначалось вище, притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП можливе лише у разі повної неосвітленості номерних знаків транспортних засобів. Крім того, позивачем долучено до позовної заяви фотографії, на яких також видно, що задній номерний знак був освітленим, що також спростовує обставини вчинення правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові від 02 квітня 2023 року (а.с.4). Вказані обставини позбавляють суд можливості беззаперечно встановити факт вчинення позивачем порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом марки «KIA CERATO» д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 218149 від 02 квітня 2023 року за твердженням відповідача відбулося через те, що позивач не користувався ременем пасивної безпеки. Відповідно до вимог п. 2.9.в. ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Згідно з ч. 5 ст. 121 КАС України порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проте, долучений відповідачем до матеріалів справи відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 не користувався ременем пасивної безпеки. Вказаний відеозапис здійснювався вже після зупинки автомобіля позивача. Інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121-3, ч.5 ст. 121 КУпАП. Відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять. Посилання скаржника на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт вчинення ним вищезазначеного адміністративного правопорушення є безпідставними, оскільки згідно з правилами ст. 77 КАС України суд вирішує справу на підставі наявних доказів, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. При цьому самі по собі пояснення позивача, надані на місці події, зокрема щодо визнання своєї вини, не підтверджують факт вчинення ним вищевказаних адміністративних правопорушень, оскільки сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів її винуватості. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 218149 від 02 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3, ч.5 ст. 121 КУпАП., слід скасувати. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121-3, ч.5 ст. 121 КУпАП, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2023 року у справі № 606/661/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 08 серпня 2023 року.