Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/679/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4407/24 Справа № 243/679/23 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Тимченко О.О., за участю секретаря Юрченко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/679/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Романна Олегівна до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради, Орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Романна Олегівна, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року, встановив: У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Р.О., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради, Орган опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2013 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб. В даному шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, життя з відповідачем не склалося і 24 березня 2015 року рішенням Чугуївського міського суду Харківської області шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з позивачкою. Згідно рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 20 лютого 2015 року з відповідача стягуються аліменти на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. Під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем виявлено місце отримання доходу боржника ОСОБА_2 , а саме: Військова частина НОМЕР_1 та проводиться відрахування з заробітної плати. 13 липня 2019 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». У даному шлюбі у них народилася донька, ОСОБА_7 . На даний час дитина ОСОБА_3 зростає в повній щасливій сім`ї, в атмосфері любові, поваги та розуміння. Позивачка докладає багато зусиль для фізичного та духовного розвитку дитини, піклується про її здоров`я та фізичний розвиток. Весь цей час дитина була забезпечена усім необхідним, відвідує заклад шкільної освіти, займається у творчих гуртках, про що піклується позивачка . Батько у вихованні дитини участі не бере, не піклується харчуванням, відпочинком та духовним розвитком. З 2015 року відповідач не відвідував доньку жодного разу. Після розірвання шлюбу відповідач проживає окремо та жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Дані обставини змусили позивачку звернутись до суду з вказаним позовом про позбавлення батьківських прав відповідача. У зв`язку з викладеним просить суд позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Р.О., залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Р.О., просить рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не надано належну оцінку тому, що відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, підготовку до самостійного життя. Навіть під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не зробив жодної спроби контактувати з дитиною, не з`явився в жодне судове засідання, жодним чином не підтвердив свого бажання приймати участь в житті та вихованні дитини. До матеріалів справи позивачка долучила заяву ОСОБА_2 від 16 лютого 2023 року про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Посилається, що вказані факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Ухвалюючи рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції, надаючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, діючи в інтересах дитини та враховуючи її найкращі інтереси, зважаючи на заперечення сторони відповідача проти позову, укладення відповідачем з адвокатом договору про надання правової допомоги з метою захисту його прав при розгляді справи, що свідчить про намір відповідача відстоювати свої права на дитину, врахував, що позивачем не надано переконливих доказів свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню доньки, байдужого ставлення до її волі або негідної поведінки по відношенню до дитини та дійшов висновку, що позивачкою не доведено, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та ухиляється від їх виконання в такому ступені, щоб необхідно було застосувати такий крайній захід як позбавлення батьківських прав стосовно малолітньої доньки. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_8 матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 20.02.2015 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення почати з 16 січня 2015 року і проводити до повноліття дитини. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 березня 2015 року шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 було розірвано. Згідно заяви ОСОБА_2 від 16 лютого 2023 року, зареєстрованої в реєстрі за № 356, посвідченої приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області, ОСОБА_2 повідомив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правові наслідки позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав передбачені ст. 166 Сімейного кодексу України, останньому відомі. Відповідно листа Комунального закладу «Клугино-Башкирівський ліцей» Чугуївської міської ради Харківської області від 21 лютого 2023 року № 01-30/41 ОСОБА_2 , 1988 року народження, батько учениці 4-А класу Клугино-Башкирівського ліцею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за весь період навчання дитини в закладі жодного разу не відвідував навчальний заклад, не спілкувався з вчителями закладу стосовно дитини, навчання не контролював, не цікавився станом справ ОСОБА_11 в закладі, батьківські збори не відвідував, у заходах класу і ліцею жодного разу не брав участі. Згідно листа Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 лютого 2023 року № 1723 за даними ЄДРВП та АСВП, містяться відомості про виконавче провадження № 51596203 з примусового виконання виконавчого листа № 636/151/15-ц який виданий 22 квітня 2015 року Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно на утриманні неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення почати з 16 січня 2015 року і проводити до повноліття дитини. Під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем виявлено місця отримання доходу боржника ОСОБА_2 , а саме: Військова частина НОМЕР_1 . Після направлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до Військової частини НОМЕР_1 на депозитний рахунок Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли грошові кошти на загальну суму 84 257,94 гривень. Вказані грошові кошти перераховані на банківські реквізити стягувача ОСОБА_12 в повному розмірі. 13 липня 2019 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , та змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». У даному шлюбі у них народилася донька, ОСОБА_7 . На даний час позивачка ОСОБА_1 з 28 червня 2022 року зареєстрована як внутрішньо переміщена особа та разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_2 , чоловіком ОСОБА_4 та малолітньою донькою ОСОБА_7 фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується долученими позивачкою до позову свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 13 липня 2019 року, свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 02 липня 2020 року, довідкою 28 червня 2022 року № 1316-5001810046 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідкою Центру надання адміністративних послуг Кам`янка-Бузької міської ради № 1251 від 27 вересня 2022 року. Згідно довідки Виконавчого комітету Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 18 вересня 2024 року № 82-11-25/1938 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 30 серпня 2019 року і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 , 1988 року народження, з 03 листопада 2006 року по теперішній час є військовослужбовцем та перебуває в лавах Збройних Сил України, що підтверджується послужним списком, а також з довідки виданої Військовою частиною НОМЕР_1 від 16 квітня 2023 року № 1961 слідує, що молодший сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 09 листопада 2021 року по теперішній час. Згідно заяви Органу опіки та піклування Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області № 01.01-14/693 від 10 липня 2023 року слідує, що орган опіки не має можливості надати до суду обґрунтований висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 по відношенню його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спеціалістами Служби у справах дітей Слов`янської міської військової адміністрації в ході рейду 30 червня 2023 року було з`ясовано, що за адресою: АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_2 . Умови проживання задовільні, в наявності побутова техніка. Зі слів ОСОБА_2 з його заробітної плати щомісяця утримуються аліменти на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в сумі приблизно 20 000 гривень. Заяву, з приводу того, чи виконує він батьківські обов`язки та як ставиться до того, що його позбавляють батьківських прав ОСОБА_2 писати відмовився, однак повідомив що він офіційно працює. Відповідно висновку Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 05 квітня 2023 року № 3/1комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янка-Бузівської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За частинами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст. 164 СК України. Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. В даній справі суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що позивачкою не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо участі в утриманні та вихованні його доньки і умисне ухилення від їх виконання. На час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки. Також судом першої інстанції встановлено, та не заперечувалось позивачем, що ОСОБА_2 щомісячно сплачує аліменти на утримання своєї доньки, офіційно працює, з 03 листопада 2006 року є військовослужбовцем та перебуває в лавах Збройних Сил України у зв`язку з чим з обставин, незалежних від нього, не може приділити дитині достатньої уваги. В свою чергу, судом першої інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Зазначене не доведено позивачкою і під час апеляційного перегляду справи. Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення обґрунтовано не врахував лист висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кам`янка-Бузької міської ради оскільки він не містить жодного обґрунтування висновків комісії щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства). Відповідно до частини другої ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. В даному випадку, суд першої інстанції, вирішуючи спір, врахував, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, позивач не довів підстав, визначених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав, які є вичерпними. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Відповідно ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Р.О., залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Романна Олегівна, залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 24 липня 2024 року. Головуючий О.І. Корчиста