LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд947/9698/23

від 27.06.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4047/24 Справа № 947/9698/23 Головуючий у першій інстанції Буран В.М. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.06.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 листопада 2023 року у складі судді Буран В.М., встановив: У березні 2023 року, Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, розрахованої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та пунктів договору, за невиконання грошового зобов`язання за Договором кредиту №2006/13-2.06/783 від 14.09.2006 в розмірі 8422,85 дол. США. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначало, що 14.09.2006 АКБ СР «Укрсоцбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали Договір кредиту №2006/13-2.06/783 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 20000 доларів зі сплатою 13% річних та комісій. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі визначеній договором. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку із чим відповідно до рішення Київського районного суду м.Одеси від 20.10.2011 по справі №2-5696/11 з відповідача на користь банку було стягнуто заборгованість в розмірі 24101,12 доларів США, що становить згідно курсу НБУ на день проведення розрахунку 16.11.2010 року 191331,56 грн. Позивач зазначає, що в результаті не виконання відповідачем вимог за Договором кредиту №2006/13-2.06/783, в нього виникла заборгованість на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка станом на 11.07.2022 становить 8422,85 дол. США, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 листопада 2023 року позов акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за розраховану на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України та пункті Кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №2006/13-2.06/783 від 14.09.2006р., а саме 3% річних за період з 16.03.2020 по 23.02.2022, яка становить 1404,87 доларів США та витрати по сплаті судового збору в сумі 770,60 грн. Не погодившись з вищевказаним заочним рішенням суду, Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд змінити заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 листопада 2023 року в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В частині задоволених позовних вимог залишити рішення суду першої інстанції без змін. Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог за період з 17.11.2012 по 16.03.2020 по строкам позовної давності, проте суд першої інстанції не мав права самостійно застосовувати строк позовної давності, оскільки відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність, що неодноразово наголошувалося Верховним Судом у відповідних постановах. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 27.06.2024 сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали. Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 листопада 2023 року оскаржується АТ «СЕНС БАНК» лише в частині відмовлених позовних вимог, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження, зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2006 АКБ СР «Укрсоцбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали Договір кредиту №2006/13-2.06/783 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 20000 доларів зі сплатою 13% річних та комісій. Загальними Зборами Акціонерів 09.03.2010 було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10.08.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на АТ «Укрсоцбанк». Згідно з рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 було прийнято рішення щодо припинення АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» де в п.п. 1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15.10.2019. 12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі визначеній договором. В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку із чим відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2011 по справі №2-5696/11 з відповідача на користь банку було стягнуто заборгованість в розмірі 24101,12 доларів США, що становить згідно курсу НБУ на день проведення розрахунку 16.11.2010 191331,56 грн. Відповідно до наданого розрахунку вимог банку у зв`язку з неповерненням відповідачем кредитної заборгованості за кредитним договором №2006/13-2.06/783 від 14.09.2006, за період з 09.07.2019 по 08.07.2022 сума заборгованості за ставкою 3% на кредитку заборгованість становить 8422,85 дол. США (а.с.20-21). Відмовляючи позивачу в частині вимог про стягнення 3% річних за період з 17.11.2012 по 16.03.2020, районний суд виходив з того, що стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, позивач мав би розраховувати заборгованість за період з 16.03.2020, тобто, в межах трирічного строку позовної давності (три роки до звернення до суду). Проте апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором. За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18. Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Судовим розглядом справи встановлено, що відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що виникло на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2011 по справі №2-5696/11. Якщо боржник не виконує грошові зобов`язання, в кредитора виникає право на застосування наслідків такого порушення згідно з ст. 625 ЦК України. Разом з тим, дійшовши висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних, районний суд помилково відмовив у їх задоволенні в частині стягнення за період з 17.11.2012 по 16.03.2020, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц. Так, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь якого іншого нормативно правового акту, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції 01.11.2023 ухвалив рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України. Відповідачем ОСОБА_1 заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог подано не було та матеріали справи не містять. Таким чином без заяви сторони у спорі ні загальна ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони (правовий висновок, викладений у постанові ВСУ від 22.03.2017 у справі №6-3063цс16). Натомість, суд, за власною ініціативою, не має права застосовувати позовну давність. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку, що хоча в постанові ВП ВС від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, на яку послався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, зазначено, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, проте в цій постанові також наголошено і на тому, що «правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення». Зазначена позиція підтверджена у постановах ВП ВС від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі №916/190/18. Отже, оскільки кредитор має право на отримання сум відповідно до ст. 625 ЦК України за весь прострочення та до суду не подано заяву про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що кредитор вправі отримувати суми по ст. 625 ЦК України тільки в межах 3 років, які передували поданню позову, адже це є строком позовної давності , який суд не має права застосовувати з власної ініціативи. З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить до висновку про скасування заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 листопада 2023 року в частині вимог АТ «СЕНС БАНК» про стягнення боргу з ОСОБА_1 за період з 17.11.2012 по 16.03.2020 та ухвалення в цій частині нового рішення. Визначаючи розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного розрахунку, який здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Період прострочення грошового зобов`язання: Кількість днів у періоді Сума з 17/11/2012 до 31/12/2012 24 101,00 x 3 % x 45 : 366 : 100 45 88,90 дол. з 01/01/2013 до 31/12/2015 24 101,00 x 3 % x 1095 : 365 : 100 1095 2 169,09 дол. з 01/01/2016 до 31/12/2016 24 101,00 x 3 % x 366 : 366 : 100 366 723,03 дол. з 01/01/2017 до 31/12/2019 24 101,00 x 3 % x 1095 : 365 : 100 1095 2 169,09 дол. з 01/01/2020 до 16/03/2020 24 101,00 x 3 % x 76 : 366 : 100 76 150,14 дол. Всього штрафних санкцій: 5300,25 дол. США Загальна заборгованість: Період прострочення грошового зобов`язання 2677 днів. Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов`язання за Договором кредиту №2006/13-2.06/783 від 14.09.2006 у період з 17.11.2012 по 16.03.2020 підлягають задоволенню. З огляду на зазначене, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга АТ «СЕНС БАНК» підлягає задоволенню, а заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01.11.2023 в частині вимог АТ «СЕНС БАНК» про стягнення боргу за період з 17.11.2012 по 16.03.2020 скасуванню із ухваленням нового про задоволення вимог. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апелянтом АТ «СЕНС БАНК» сплачено судовий збір в сумі 5544,21 грн., що підтверджується меморіальним ордером №158817448 від 11.01.2024. Ураховуючи, що апеляційним судом задоволено апеляційну скаргу АТ «СЕНС БАНК», судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача за апеляційний розгляд справи у розмірі 5544,21 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 листопада 2023 року в частині вимог Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» про стягнення боргу за період з 17.11.2012 по 16.03.2020 скасувати, ухвалити нове. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 , заборгованість за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №2006/13-2.06/783 від 14.09.2006 за період з 17.11.2012 по 16.03.2020 в розмірі 5300 (п`ять тисяч триста) доларів США, 25 центів. Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 5544 (п`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні, 21 копійок. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.07.2024 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.С. Комлева

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»