Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/7372/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1177/24Головуючий по 1 інстанції Справа №712/7372/23 Категорія: 304090000 Мірошниченко Л. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лугіна Сергія Анатолійовича на заочне рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : В липні 2023 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшов позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 21 лютого 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 888594513. Відповідно до реєстру боржників № 84 від 18.06.2020 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 888594513. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» («ЄАПБ») укладено договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 20 жовтня 2022 року до договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 на суму 25 466, 63 грн. Оскільки, станом на день пред`явлення даного позову до суду відповідачем не виконано взятих на себе зобов`язань згідно з кредитним договором № 888594513 від 21.02.2020, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кредитну заборгованість в розмірі 25 466, 63 грн за вищевказаним кредитним договором, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. Заочним рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 888594513 від 21.10.2022 за період з 21.10.2022 по 30.06.2023 у розмірі 25 466, 63 грн., з яких: 9 349, 27 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 117, 36 грн сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредиту, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, уклала кредитний договір, таким чином погодилася на умови сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 25 466, 63 грн підлягають задоволенню, як такі, що були обґрунтовані позивачем наданими суду доказами. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Лугін С. А. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що при винесенні рішення суддею не було досліджено умови підписаного та наданого позивачем договору про надання фінансового кредиту № 888594513, відсутність розрахунку процентів за користування кредитом, факту відсутності письмових повідомлень про відступлення права грошової вимоги, вимог про усунення порушення виконання зобов`язань та норми матеріального права. Так, сума кредиту відповідно до умов договору становить 3000,00 грн. Строк дії кредиту відповідно до умов договору становить 17 днів. Починаючи з 02.07.2022 року. За користуванням кредитом відповідно до умов договору клієнт сплачує товариству 1,66% на день від суми кредиту. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення). Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору. Отже, проценти за користування кредитом, які відповідають умовам договору та нормам чинного законодавства України і мали стягуватись з відповідача по справі становить 846 грн. Крім того, апелянт вказує, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договору факторингу № 28/1118-01, а також 31.12.2020 додаткова угода № 26, відповідно до умов яких до останнього перейшли права грошових вимог відповідно до Реєстрах прав вимоги, у тому числі і щодо відповідача згідно реєстру за № 84 від 18.06.2020 по кредитному договору. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, згідно з яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняла належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.06.2024. Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 888594513 у розмірі 25 466, 63 грн ( а.с. 9)…» Водночас, матеріали справи не містять реєстру № 84 від 18.06.2020 по кредитному договору № 888594513. Крім того, ні Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ні Додаткова угода № 26 від 31.12.202 до даного договору, які укладені між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» не містять жодної конкретної інформації про перехід права вимоги за Договором № 888594513, межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора та в принципі інформації про перехід права вимоги за Договором № 888594513. У зв`язку з наведеними обставинами, скаржник просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТО «ФК «ЄАПБ». У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено. Крім того, враховуючи умови надання кредитних коштів, слід дійти висновку, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, і він має можливість представити суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідачем не надано. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційним судом встановлено, що 21 лютого 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 888594513 (а.с. 5-6). Згідно з п. 1.1. вказаного Договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає позичальнику кредит без конкретної споживчої мети, на суму 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в договорі, тобто в розмірі 1,66 процентів від суми кредиту за кожен день користування Кредитом. Кредит наданий на 17 днів, що відповідає строку дії договору (п. 1.2 Договору). Згідно п.1.7 Договору, розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені у Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору). Договором передбачений обов`язок позичальника здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця (п. 2.2.2.1 договору). Відповідач ОСОБА_2 не виконала взятих на себе зобов`язань відповідно до п. 2.2.2.1 договору і згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 888594513 від 21.10.2022 за період з 21.10.2022 по 30.06.2023 заборгованість не погашена та складає 25 466, 63 грн., з яких: - 9 349, 27 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; - 16 117, 36 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 10). 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договору факторингу № 28/1118-01, а також 31.12.2020 додаткова угода № 26, відповідно до умов яких до останнього перейшли прави грошових вимог відповідно до Реєстрах прав вимоги, у тому числі і щодо відповідача згідно реєстру за № 84 від 18.06.2020 по кредитному договору. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022, згідно з яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняла належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 888594513 у розмірі 25 466, 63 грн ( а.с. 9). Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Своє рішення мотивував тим, що відповідач не виконав зобов`язання по поверненню кредитних коштів за договором, чим порушив умови кредитного договору, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі. Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Євпорейська агенція з повернення боргів» посилалось на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором № №739081438 від 29 липня 2021 року утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах. На підтвердження позовних вимог позивачем було долучено копію Кредитного договору № 888594513 від 21.02.2020 з графіком розрахунків, копію Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 укладеного між ТОВ «ФК ЄАПБ» та ТОВ «Таліон Плюс», витяг з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, розрахунок заборгованості на суму 25466,63 грн за період з 21.10.2022 по 30.06.2023. Отже надані позивачем докази підтверджують укладення кредитного договору №888594513 від 21.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України). Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України). З огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог, позивач мав довести, а суд перевірити на підставі наданих сторонами доказів факт переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним договором № 888594513 від 21.02.2020, а також наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором. Як вбачається із позовної заяви, позивач вказує, що відповідно до Реєстру боржників № 84 від 18.06.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним Договором №888594513, проте в матеріалах справи відсутній примірник вказаного договору. Як вбачається із матералів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу 28/1118-01, проте, в матеріалах справи відсутній примірник вказаного договору. 31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова Угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов якої, сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Пунктом 4.1 Додаткової Угоди № 26 сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги. Крім того, як вірно зазначено скаржником у апеляційній скарзі, на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 (28 листопада 2018 року) кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (укладеного 21.02. 2020) ще не існувало. Позивачем не надано суду також Реєстру прав вимоги, як невід`ємної частини договору факторингу №28/1118-01, хоча в позовній заяві позивач посилається на витяг з реєстру боржників № 84 від 18.06.2020 до договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Із наведеного слідує, що у ТОВ «Таліон Плюс» не виникло право вимоги до відповідача. 20 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 20102022, відповідно умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийнятита передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах , визначених цим договором (п. 2.1). Договір містить перелік додатків: Додаток № 1 форма реєстру прав вимоги; Додаток № 2 форма повідомлення боржника; Додаток № 3 форма акту повернення права вимоги; Додаток № 4 форма надання інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді; Додаток № 5 форма Акту приймання передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному виді. З наданого позивачем до позовної заяви переліку доданих до позовної заяви на підтвердження переходу права грошової вимоги документів було долучено лише Витяг з Реєстру права вимоги № 1 до договору факторингу № 20.10.2022, датований 21.10.2022. Інших додатків, вказаних у договорі факторингу, матеріали справи не містять. Колегія суддів зауважує, що сам по собі Витяг з Реєстру прав вимоги № 1 договору факторингу 20102022 від 20.10.2022 не засвідчує перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 888594513 від 21.02.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Крім того, згідно умов договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у додатку до цього договору ( п. 4.1.). Згідно витягу з Реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, датованого 06.07.2023 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить згідно кредитного договору 25466,63 грн, разом з тим, згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість у заявленій товариством сумі 25466,63 грн розрахована за період з 21.10.2022 по 30.06.2023 року; це може свідчити про те, що станом на час підписання реєстру прав вимоги № 1 за ОСОБА_1 не може рахуватися заборгованість у вказаній сумі. Отже, із умов договору вбачається, що сторони погодили умови переходу права вимоги від Клієнта до Фактора, проте, позивачем не надано доказів щодо набуття права грошової вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором №888594513 від 21.02.2020 перед ТОВ «Таліон Плюс» у зв`язку з укладенням договору факторингу №28/1118-01 від 28.12.2018 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком, на підтвердження права грошової вимоги позивача до відповідача та щодо визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за договором № 888594513 від 21.02.2020. В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд апеляційної інстанції враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 888594513 від 21.02.2020. Щодо розміру заборгованості, яку позивач просить стягнути, колегія суддів виходить з наступного. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України). На підтвердження розміру заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідача, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало лише розрахунок заборгованості, згідно якого за кредитним договором № 888594513 від 21.02.2020 за період з 21.10.2022 по 30.06.2023, заборгованість становить 25466,63 грн, з яких 9349,27 грн заборгованість по основному боргу та 16117,36 грн заборгованість по відсоткам. Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов`язки попередника. В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15. Матеріали справи не містять виписки за картковим рахунком відповідачки ОСОБА_1 . Отже, суд був позбавлений можливості перевірити заявлені товариством вимоги в частині обґрунтованості та правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості. Проте, суд першої інстанції вищевикладеного не врахував і дійшов до помилкового висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості в розмірі 25466,63 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позовних вимог, а тому приймаються до уваги та підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду. Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог, то до стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати за сплату судового збору, сплаченого відповідачем в суді апеляційної інстанцій у розмірі 4026,00 грн. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лугіна Сергія Анатолійовича задовольнити. Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2023 року - скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору, у розмірі 4026,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: