Ухвала КЦС ВС № 462/7987/23

УХВАЛА 15 липня 2024 року м. Київ справа № 462/7987/23 провадження № 61-9097ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Дениса Ігоровича, на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Синюк Світлана Вікторівна, про визнання нікчемним заповіту, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання нікчемним заповіту від 24 січня 2020 року, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . Одночасно, позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони проведення та/або вчинення нотаріальних дій щодо видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за спірним заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Синюк С. В. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист її прав у разі їх задоволення та стане перешкодою у відновленні таких, оскільки спонукатиме до додаткових процесуальних дій за наявності виданого відповідачу свідоцтва про право на спадщину за спірним заповітом. Зазначає, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_2 у справі шляхом заборонити приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Урумовій Жанні Михайлівні вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 за заповітом від 24 січня 2020 року, складеним ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності та співмірності; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявниця просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами у справі, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що заборона проведення та/або вчинення нотаріальних дій щодо видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивачки. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Д. І., на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно забезпечили позов у справі, оскільки позивачка не підтвердила доказами ризики невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 . Заявник вважає, що застосований захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, при цьому судами не враховано права та інтереси відповідача. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, з доводами якої погодилися суд першої та апеляційної інстанцій, позивачка вказала що забезпечення позову обраним нею способом направлено на недопущення ризиків утруднення виконання судового рішення, у разі задоволення позову, при цьому не застосування заходів забезпечення позову та отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за спірним заповітом, істотно ускладнить ефективний захист її прав Ймовірність зазначених ризиків та настання, у зв`язку з цим негативних наслідків для ОСОБА_2 , яка входить до кола спадкоємців першої черги після смерті батька, є обґрунтованими, оскільки, у цьому випадку, негативні наслідки невжиття заходів забезпечення позову переважають над наслідками забезпечення позову, що має тимчасовий характер. Тобто, у разі не забезпечення позову та отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за спірним заповітом, вказане істотно ускладнить ефективний захист прав позивачки та призведе до необхідності вчинення інших процесуальних дій, як то визнання недійсним свідоцтва у разі задоволення позову, отже призведе до труднощів виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову. Отже наведене свідчить, ОСОБА_2 у достатній мірі обґрунтовано ризики не забезпечення позову у цій справі. Врахувавши предмет спору та наявність у сторони позивача обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що обраний позивачем вид забезпечення позову відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами. Необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які були досліджені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, та, в свою чергу, свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до порушення прав позивача. Отже, встановивши, що існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавця вчиняти виконавчі дії щодо видачі відповідачу свідоцтва про право спадщини за спірним заповітом. Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм права щодо задоволення заяви про забезпечення позову, не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Д. І., на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року є необґрунтованою. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Дениса Ігоровича, на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Синюк Світлана Вікторівна, про визнання нікчемним заповіту. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян