Постанова Львівський апеляційний суд № 462/7987/23

Справа № 462/7987/23 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 22-ц/811/3631/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Зеліско-Чемерис К.Р. з участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Попова Дениса Ігоровича на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року в складі судді Боровкова Д.О. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Синюк Світлани Вікторовича про визнання нікчемним заповіту, - встановив: У жовтні 2023 року позивачка ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати нікчемним заповіт від 24.01.2020 складений ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 . 16.10.2023, одночасно з позовною заявою, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи по забезпеченню позову шляхом заборони проведення та/або вчинення нотаріальних дій щодо видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, який складений ОСОБА_5 24.01.2020 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Синюк Світланою Вікторівною. Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав позивачки у разі задоволення позову та стане перешкодою у відновленні таких прав, оскільки спонукатиме до додаткових процесуальних дій за наявності виданого відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Зазначає, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Синюк Світлана Вікторівна, про визнання нікчемним заповіту задоволено. Заборонено приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Урумовій Жанні Михайлівні вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 за заповітом складеним ОСОБА_5 від 24.01.2020 року та посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Синюк Світланою Вікторівною, зареєстрованого у реєстрі під № 242,243, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Ухвалу оскаржив відповідач ОСОБА_6 , в апеляційній скарзі зазначає, що при постановленні ухвали судом абсолютно не враховані права та інтереси відповідача, а також не доведено, що права позивача не можуть бути відновлені у майбутньому, чи захист таких прав буде утрудненим. Щодо цього жодних доказів позивачем не надано, а судом, згідно змісту оскаржуваної ухвали, не встановлено будь-яких підстав, що вказують на дії відповідача щодо можливої втрати чи пошкодження майна. Саме лише посилання в заяві на реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення, без наведення відповідного обґрунтування та доказування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертає увагу, що позивачка просила забезпечити позов, мотивуючи заяву необхідністю вжиття відповідних заходів по перешкоджанню відчуженню спадкового майна. При цьому, заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а тому зазначені у заяві ризики ґрунтуються на особистому припущенні заявника та є недоведеними. Забезпечивши позов, суд фактично без розгляду самої справи погодився з доводами позивача. З урахуванням наведеного, суд не врахував, що позивачка не навела правових підстав забезпечення позову саме шляхом заборони приватному нотаріусу Урумувій Ж.М. вчиняти дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом складеним ОСОБА_5 від 24.01.2020 та посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО Синюк С.В., зареєстрованого у реєстрі під №242, 243, до набрання законної сили рішенням суду у справі. Суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув, формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення, відтак передчасно вирішив питання про задоволення заяви про забезпечення позову, що призвело до прийняття помилкової ухвали. Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18.10.2023 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно вимог ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги. Позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (судова повістка про виклик ОСОБА_3 повернута до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою»), в судове засідання не прибули, представник ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з такого. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 жовтня 2023 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , з участю третьої особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Синюк Світлани Вікторовича про визнання нікчемним заповіту від 24.01.2020, складеного ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , за змістом якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все належне йому майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось взагалі, все те, на що за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, заповів своєму братові гр. ОСОБА_2 . Звертаючись з позовом до суду, позивачка зазначала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу спадщини ввійшли всі права та обов`язки ОСОБА_5 , в тому числі, на: 1/2 частину квартири під АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0587 га та будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровської області; домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . У заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 посилалась на те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач зможе набути право власності на спадкове майно, що призведе до утруднення виконання рішення суду. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Урумовій Ж.М. вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 за заповітом складеним ОСОБА_5 від 24.01.2020 року та посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Синюк С.В., зареєстрованого у реєстрі під № 242,243, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення виконання рішення, що унеможливить ефективний захист прав позивача шляхом визнання заповіту нікчемним, адже на момент винесення рішення по справі відповідач отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом зможе відчужити відповідне майно. При цьому, заборона проведення та/або вчинення нотаріальних дій щодо видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України. При цьому, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 1/an_8423/ed_2018_02_28/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8423" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом, визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України. При цьому, згідно із п. 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову. Так, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Необхідно зазначити, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20). Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами дійсно виник спір з приводу спадкового майна, яке належало батьку позивачки, і на яке претендує позивачка як спадкоємець за законом першої чергу, та яке, водночас, батько позивачки заповів своєму рідному братові, і у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза ускладнення виконання рішення суду в майбутньому, якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог. За таких обставин колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я відповідача є співмірним заявленим вимогам. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених законних прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно із пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції відповідно до статті 150 ЦПК України правомірно забезпечено позов, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (застосування наслідків нікчемного правочину). Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України Про нотаріат та п.п. 4.13 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Таким чином чинним законодавством України передбачено обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та отримання від суду повідомлення про надходження відповідної позовної заяви. Зважаючи на те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали судом не було вирішено питання про відкриття провадження у справі, відповідно у позивача не було жодного повідомлення від суду, яке б слугувало підставою для зупинення вчинення нотаріальної дії нотаріусом, а тому позивач правомірно скористалась правом подачі заяви про забезпечення позову разом з позовною заявою. При цьому, колегія суддів враховує те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не вплине на права і обов`язки осіб, які не є учасниками даної справи. Крім цього, у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням вимог процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Попова Дениса Ігоровича залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 18 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 15 травня 2024 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк