Постанова 4803 № 178/816/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5483/24 Справа № 178/816/24 Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олійник Ярослави Леонідівни на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу «Центру надання адміністративних послуг» Криничанської селищної ради» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу «Центру надання адміністративних послуг» Криничанської селищної ради» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 20). Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Олійник Я.Л. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 22-24). Відповідач по справі не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржена ухвала суду першої інстанції не відповідає, з огляду на наступне. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Отже під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Як видно з позову, об`єкт житлової нерухомості квартира за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №361064978 від 08.01.2024 року, вищевказану квартиру було придбано в шлюбі з ОСОБА_2 08.01.2024 року позивачу стало відомо про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , її та малолітньої доньки ОСОБА_3 за заявою її чоловіка ОСОБА_2 09.01.2024 року позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про противозаконні та неприпустимі дії відповідача, які порушують її права та інтереси та її малолітньої дитини, з вимогою скасувати вчиненні відповідачем дії. 10.01.2024 року позивач отримала від відповідача повідомлення про скасування зняття задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) її малолітньої доньки та повідомлено, що скасування дії зняття задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) позивача не проведено з посиланням на п. 1 ст. 62 СК україни. Не погодившись із такими діями та рішенням про зняття з місця реєстрації, позивач звернулась до суду з вимогами про визнання дій протиправними та поновлення прав шляхом прийняття рішення про скасування зняття задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 . Колегія суддів приходить до висновку про те, що предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру. У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17), від 04 грудня 2019 року (справа №820/212/18), від 19 лютого 2020 року (справа №161/20662/18), у яких дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №522/20762/19, позовні вимоги у якій стосувалися визнання протиправними дій Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та були розглянуті в порядку цивільного судочинства. Позивач обґрунтовує позовні вимоги посилаючись на порушення відповідачем встановленого законом порядку зняття з реєстрації місця проживання внаслідок чого було порушено її житлові права, що і стало підставою для звернення з таким позовом. Таким чином, можна зробити висновок про незгоду позивача з позбавленням права користування житловим будинком та зняттям з реєстраційного обліку, проведеним на підставі заяви власника житла, тобто спір стосується права користування житловим приміщенням, відповідно має приватноправовий характер. У ч. 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого не погоджується апеляційний суд, помилково застосував вимоги п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмовив у відкритті провадження у цій справі, оскільки суть та характер описаних спірних правовідносин, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності зводяться до того, що предметом спору у цій справі є вимоги про захист права власності на нерухоме майно або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження по справі є незаконною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, питання щодо розподілу судового збору за розгляд апеляційної скарги не вирішується. Керуючись ст. ст. 367, 368, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олійник Ярослави Леонідівни - задовольнити. Ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року про відмову у відкритті провадження - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна