Постанова Миколаївський апеляційний суд № 467/619/24

18.07.24 33/812/376/24 Справа №467/619/24 Провадження № 33/812/376/24 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 18 липня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Бойченка Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисником адвокатом Бойченком Геннадієм Анатолійовича, на постанову, яку ухвалив Арбузинський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Кірімової Ольги Миколаївни у приміщенні цього суду 26 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, у с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 від 12 квітня 2024 р. водій ОСОБА_1 12 квітня 2024 року о 22 годині 50 хвилин, по вул. Шевченко в смт. Арбузинка керував транспортним засобом BMW-X5 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, про що свідчить різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, тремтіння кінцівок рук. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер 2290, тест № 1827, результат якого після продуття склав 1.01 ‰. Огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9 а. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху. Такі дії ОСОБА_1 працівник поліції кваліфікував за частиною 1 статті 130 КУпАП. Протокол разом з іншими матеріалами органом поліції був направлений на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області. В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Бойченко Г.А. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Захисник посилався на те, що поліцейськими порушено вимоги ст. 256 КУпАП та п.8 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, не підтверджено обставини, викладені в адміністративному протоколі фактичними даними, а саме факту керування транспортним засобом, руху транспортного засобу, факту порушення водієм ПДР, і як наслідок його незаконне зупинення за таке порушення, порядку огляду особи на стан сп`яніння, погодження або не погодження ОСОБА_1 з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того технічні записи проведено не безперервно. Прилад Драгер градуювання не проходив у передбачений правилами експлуатації строк, тому не мав законних підстав використовуватися. Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погоджуючись із постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Бойченко Г.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП порушено вимоги ст. 256 КУпАП та п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, оскільки формулювання змісту правопорушення у протоколі викладене всупереч змісту диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме зазначено про керування особою транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а такі дії не становлять об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції всупереч положенням ч. 2 ст. 278 КУпАП та викладеним у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 роз`ясненням, не повернув протокол про адміністративне правопорушення для належного оформлення. На думку захисника, долучений поліцейським відеозапис з нагрудних реєстраторів не є належним та допустимим доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки такий факт не зафіксований, а пояснення ОСОБА_1 з цього питання не можна брати до уваги, тому що поліцейським не було роз`яснено його право зберігати мовчання та положення ст. 63 Конституції України. Також суд не дав відповіді на той аргумент, що на відеозаписі наявна дружина ОСОБА_1 , яка пояснила поліцейським, що вона керувала транспортним засобом. Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом о 22 год 50 хв., проте відеозапис містить відомості про його початок о 23 год 22 хвил. 12 квітня 2024 року, тобто лише через 32 хвил. із зазначеного часу керування. Також на відеозаписі відсутнє зображення легкового автомобілю BMW-X5 державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто відеозапис вівся не с початку виконання поліцейськими службових обов`язків на момент зупинення транспортного засобу, тому факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксований. За такого судом не дотриманий стандарт доведення поза розумним сумнівом. Також поліцейським при огляді ОСОБА_1 на стан сп`яніння застосований засіб вимірювальної техніки з простроченням градуюванням ( з моменту останнього сплинуло більше шести місяців), а тому отриманий результат містить сумніви у його достовірності. Також захисник звертає увагу, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ЗСУ з 21 липня 2022 року, обіймає посаду водія-машиніста екскаватора військової частини НОМЕР_2 , а тому позбавлення його права керування транспортним засобом позбавить його права виконувати такі функції. У судове засідання суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явилися. Про час та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку на адресу місця проживання (поштові відправлення не вручено через відсутність адресата), а також додатково телефонограмами. Враховуючи наведені обставини щодо повідомлення ОСОБА_1 , думку захисника про можливість розгляду справи у його відсутність, обізнаність про час, місце розгляду справи, , з урахуванням положень частини 1 статті 268, частин 5, 6 статті 294 КУпАП, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 за участі його захисника. Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_2 , який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно частини 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульований також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735). Так, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, підтверджений сукупністю проаналізованих судом першої інстанції зібраних органом поліції доказів, які є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 від 12 квітня 2024 р., в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 12 квітня 2024 року о 22 годині 50 хвилин, по вул. Шевченко в смт. Арбузинка керував транспортним засобом BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, про що свідчить різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, тремтіння кінцівок рук. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер 2290, тест № 1827, результат якого після продуття склав 1.01 ‰. Огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки; - роздруківкою результату проходження ОСОБА_1 алкотеста на місці зупинки від 12 квітня 2024 р. за допомогою газоаналізатору ALCOTEST 6810, прилад № ARAM 2290, який показав 1,01 ‰; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, хитка хода, а також зафіксовано результат проходження тестування за допомогою приладу Alcotest Drager 2290 з показником 1,01 ‰, із власноручним підписом протестованої особи про згоду з результатами тестування; - направленням на огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в медичному закладі, згідно із яким від огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився; - відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, згідно з яким працівник поліції у зв`язку із підозрою щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у лікарні та наслідки відмови від такого огляду. Водій погодився пройти тестування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, пройшов його. Незгоду з результатом тесту, який показав 1,01 ‰, не висловлював. Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено. Істотних порушень вимог закону в діях поліцейських, що можуть мати наслідком недопустимість зібраних доказів, судом також не встановлено. Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД№784546 від 12 квітня 2024 р. особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не підписаний, поліцейським зазначено про відмову від підпису. Натомість як акт огляду водія транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння, здійснений поліцейським з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатору DRAGER «ALСOTEST», прилад №2290, так і роздруківка результату огляду, підписані ОСОБА_1 , який погодився з показниками приладу огляду. Під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими застосовано технічні засоби відеозапису, що відповідає вимогам частини 2 ст. 266 КУпАП. В сукупності зазначені докази свідчать, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, проаналізованими та належним чином оціненими в їх сукупності та взаємозв`язку судом першої інстанції доказами підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.9 «а» Правил, тобто скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. За такого не має підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 був складений неправомірно. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який дав оцінку та відхилив усі заперечення сторони захисту, та не приймає аргументи апеляційної скарги як безпідставні. Щодо посилання апелянта на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП порушено вимоги ст. 256 КУпАП та п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, оскільки викладене у протоколі формулювання змісту правопорушення викладене всупереч змісту диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме зазначено про керування особою транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а такі дії не становлять об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення. Згідно із пунктом 9 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол). Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 від 12 квітня 2024 року зазначено про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також про проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат якого становив 1.01 ‰. Згідно із частиною 2 статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Наведене свідчить про те, що цифровий показник тесту в 1.01 ‰ є ознакою перебування водія у стані алкогольного сп`яніння. За такого, викладений працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 зміст вчиненого ОСОБА_1 правопорушення відповідає в цілому змісту об`єктивної сторони правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння. Зазначення при цьому поліцейським додатково про наявність ознак алкогольного сп`яніння у водія та про порядок огляду на стан сп`яніння не є істотним порушенням та не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності. Щодо незаконності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №784546. В матеріалах адміністративної справи відсутні докази оскарження дій працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння та складання протоколу. Посилання захисника щодо правомірності зупинки транспортного засобу, то суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Також суду не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу. Не може бути достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності і посилання захисника на неналежність як доказу відеозапису на нагрудну камеру поліцейського через те, що цей запис не є безперервним. Долучений до протоколу відеозапис дійсно не відображає повного перебігу подій оформлення адміністративних матеріалів, але він містить достовірні відомості про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції на момент зупинки транспортного засобу та проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки і ознайомлення з результатом такого огляду, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, що міститься на відеозапису, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також слід зауважити, що фіксація правопорушення була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, а сам відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі. Щодо заперечень факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та відсутності доказів відеозапису керування, то необхідно зазначити наступне. Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом. За пунктом 1.10 ПДР водієм визнається особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Посилання адвоката на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються відеозаписом події, який долучений працівниками поліції. Так, зі вказаного відеозапису убачається, що ОСОБА_1 запитував працівників поліції, для чого це їм потрібно, пояснював, що він нічого не порушував, не газував, нікого не збив, навіть не перевищив швидкості, тобто цілком визнавав, що саме він керував транспортним засобом безпосередньо перед вимогою поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння. Саме як водію транспортного засобу ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. При цьому, під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 жодного разу заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом не висловлював. Безпідставним є твердження апелянта, що перед зупинкою автомобілю поліцейським ним керувала дружина ОСОБА_1 . Так, згідно відеозапису події, дійсно поряд із ОСОБА_1 перебуває невідома жінка, яка вже в процесі проходження ним огляду на стан сп`яніння заявила, що вона перебувала за кермом. Однак, такі пояснення спростовуються наведеними вище обставинами щодо поведінки ОСОБА_1 , який не посилався на те, що керувала автомобілем інша особа. Також безпідставними є довід апеляційної скарги про неприйнятність як доказу винуватості ОСОБА_1 пояснень останнього поліцейським з посиланням на те, що останні не роз`яснили йому його права, передбачені ст. 63 Конституції України., з огляду на таке. Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 ОСОБА_1 були роз`яснені його права, зокрема, передбачені ст. 63 Конституції. Відмовившись від підписання протоколу та надання пояснень, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечень та зауважень щодо роз`яснення йому прав не надавала. Тому такі заперечення в суді є безпідставними. До того ж, відеофіксація моменту керування транспортним засобом та його зупинки при складанні протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковим доказом його вчинення, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності. Більш того, норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказування (ст. 251 КУпАП). З аналогічних підстав апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на відсутність на відеозапису зображення транспортного засобу BMW-X5, державний номерний знак НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 поряд з ним, оскільки закон не вимагає обов`язкової фіксації за допомогою технічних засобів транспортного засобу, яким керувала особа, щодо якої складається протокол. Щодо аргументів про те, що зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №784546 час керування ОСОБА_1 (22 год 50 хв.), тоді як відеозапис містить відомості про його початок о 23 год 22 хвил., то таке також не свідчить про порушення поліцейськими порядку фіксації порушення. Що стосується доводів адвоката про незаконність використання спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6810 ARAM - 2290 під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу через прострочення градуювання, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке. Як було установлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, в тому числі доказів, долучених до справи за клопотанням захисника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, прилад ARAM зав. № 2290. Інструкцією № 1452/735 передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 1 Розділу ІІ). Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Частиною 1 статті 8 Закону України «Про метрологію, метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові в повітрі, що видихається. Відповідну до пунктів 17, 18 статті 1 вказаного Закону періодична повірка засобів вимірювальної техніки це повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Згідно пункту 13 Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» для вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, до яких належить газоаналізатор «Drager Alcotest 6810», становить 1 рік. Отже, газоаналізатори виробництва компанії Drager Safety AG&Co, KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. На роздруківці результатів тестування ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6810 зазначено, що його останнє калібрування було проведено 24 травня 2023 року. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 24 травня 2023 року, виданого Державним підприємством Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації ДП «Київоблстандртметрологія» на газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Alkotest 6810 Зав. № ARAM - 2290, даний засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Дане свідоцтво чинне до 24 травня 2024 року (а.с. 33). Градуювання це метрологічна операція, за допомогою якої засіб вимірювань (міра або вимірювальний прилад) забезпечується шкалою або градуювальною таблицею (кривою). З роздруківки результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alkotest 6810 від 12 квітня 2024 року видно, що останнє калібрування вказаного приладу відбулось 24 травня 2023 року, тобто в межах встановленого міжповірочного інтервалу. Відповідно до положення п. 4 Керівництва з експлуатації приладів для контролю (вимірювання) вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Drager Alcotest 6810 встановлені обов`язкові операції «Сервісне технічне обслуговування» та «Градуювання», які нерозривно пов`язані між собою та проводяться одночасно перед операцією «Повірка». Виходячи з таких міркувань, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання адвоката щодо недійсності висновків приладу Drager 6810 через непроведення його градуювання протягом шести місяців, оскільки цей прилад був використаний в межах дії міжповірочного періоду, який тривав до 24 травня 2024 року, за наявності сертифікату відповідності, що підтверджує законність його використання. Також суд слушно зауважив, що ні до проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, ні після отримання його результатів ОСОБА_1 не вимагав надання йому документів щодо приладу вимірювальної техніки, не ставив під сумнів його відповідність встановленим нормам та не висував вимог щодо незгоди із результатами тестування. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого законодавства водій самостійно вирішує, чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду щодо стану сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу, або не погоджується з отриманим результатом. У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, то огляд на стан сп`яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров`я (частина 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735). Разом з тим, підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103). Тобто згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу також свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , визнаються апеляційним судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а також, поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року). Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Між тим, у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджений правомірно проведеним оглядом на стан сп`яніння, а доказів протилежного матеріали справи не містять. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Також у суду в силу вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП відсутні підстави при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП для врахування факту проходження ним військової служби та його військової спеціальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Тобто належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №784546. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу, яка подана в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисником адвокатом Бойченком Геннадієм Анатолійовича, залишити без задоволення, постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна