Постанова 4856 № 240/31618/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/31618/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 16 липня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , за участю: секретаря судового засідання: Смілянця Е. С., представника позивача: Жмуцького М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу №2457 від 23.09.2023 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 876717,85грн; - визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу №2457 від 23.09.2023 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани; - визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу №2457 від 23.09.2023 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 22.04.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності свідчать про недбале ставлення позивача до своїх обов`язків в частині забезпечення збереження майна військової частини, через що відповідач дійшов вірного висновку про покладення на позивача передбаченої законом дисциплінарної та матеріальної відповідальності. З огляду на викладене, рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на позивача суворої догани за втрату майна узгоджується із компетенцією командира військової частини, суттю, змістом та характером діяння позивача у спірних правовідносинах як військовослужбовця. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскаржуваним наказом жодним чином не встановлено і не підтверджується, що поведінка ОСОБА_1 була протиправною, що наявний причинний зв`язок між поведінкою ОСОБА_1 та завданою шкодою, а також вина саме позивача в завданні шкоди. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 був командиром взводу радіоелектронної боротьби в/ч НОМЕР_1 , а не начальником служби бригади, і не тим паче начальником інженерної служби бригади, тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі цих статей Статуту внутрішньої служби ЗСУ є протиправним та незаконним. Також зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки військова частина надіслала відзив не в електронний суд, а на електронну апелянта, також зазначений відзив був направлений в суд з двохмісячним пропуском строку для подачі відзиву без зазначення причин пропуску такого строку. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника сторони, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, з квітня 2022 року до 23.10.2023 у складі Військової частини НОМЕР_1 на посаді командира взводу радіоелектронної боротьби та має військове звання старшого лейтенанта. Відповідно до наказу №1840 від 23 серпня 2023 року командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування», у зв"язку з надходженням рапорту від начальника служби радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2023 №21072, призначено службове розслідування за фактом відсутності майна, озброєння та техніки в ході прийому-здачі посади командира взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 (а.с. 81). За результатами вказаного службового розслідування складено акт службового розслідування від 23.09.2023, у якому зроблено висновок про те, що втрата майна, а саме: антидронової рушниці DRONE Gun Tactical вартістю 409754,10 грн, пристрою виявлення безпілотних літаючих апаратів RF Patrol MKII 409754,10 грн; ноутбука АSUS Р1512СЕА 15.6, 1920x1080 (FullHD), Intel Соге ІЗ 1115G4 (3.0-4.1 Ггц), 8 Гб, SSD-256Г6, Іntel UHD Сгаphics, Windows 10 Рго, оптичної миші, переносної сумки чорного кольору, ПЗ ESET РROTECT Еntry, офісного додатку Libre Office, формуляру N7NXCV10167828А вартістю 29760 грн, 5 (п`яти) аптечок медичних загальновійськових індивідуальних ІFАК вартістю 19745,65 грн, гармати дизельної теплової Stanley 20.5 кВт вартістю 7704,0 грн. Загальна сума завданих збитків становить 876717,85 грн вважати втраченим з вини командира взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 та притягнути старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності без урахування кратності на загальну суму 876717,85 грн, згідно із Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб, за шкоду, завдану державі". Окрім того, в пункті 5 акту службового розслідування вказано, що за порушення вимоги статей 11, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 4 розділу II наказу Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року №604 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту» старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (а.с. 73-80). Відповідно до наказу №2457 від 26.04.2023 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) "Про результати проведення службового розслідування» наказано зокрема, відповідно до п.1 - службове розслідування вважати завершеним. Згідно з пунктом 2 вказаного наказу, втрати майна а саме: антидронової рушниці DRONE Gun Tactical вартістю 409754,10 грн; пристрою виявлення безпілотних літаючих апаратів RF Patrol MKII 409754,10 грн, ноутбука АSUS Р1512СЕА 15.6, 1920x1080 (FullHD), Intel Соге ІЗ 1115G4 (3.0-4.1 Ггц), 8 Гб, SSD-256Г6, Іntel UHD Сгаphics, Windows 10 Рго, оптичної миші, переносної сумки чорного кольору, ПЗ ESET РROTECT Еntry, офісного додатку Libre Office, формуляру N7NXCV10167828А вартістю 29760,0 грн, 5 (п`яти) аптечок медичних загальновійськових індивідуальних ІFАК вартістю 19745,65 грн, гармати дизельної теплової Stanley 20.5 кВт вартістю 7704,0 грн. Загальна сума завданих збитків становить 876717,85 грн вважати втраченим з вини командира взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 та притягнути старшого лейтенанта ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності без урахування кратності на загальну суму 876717,85 грн. Відповідно до п. 4 наказу №2457 від 23.09.2023 за порушення вимог статей 11, 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі матеріалів службового розслідування, керуючись вимогами статей 45, 55 пунктом «в» статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «сувора догана». Згідно з п.5 зазначеного наказу, за порушення вимог статей 82, 83, 84 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі матеріалів даного службового розслідування, керуючись вимогами статей 45, 55, пунктом «в» статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» притягнуто ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора догана». Позивач вважаючи наказ №2457 від 23.09.2023 щодо притягнення його до майнової та дисциплінарної відповідальності, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, спірні правовідносини врегульовано, зокрема, приписами Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV; далі - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV; далі - Дисциплінарний статут), Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608; далі - Порядок №608). Як передбачено ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Тобто, обов`язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об`єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю. Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення (ст.ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби). Механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна визначає Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (далі - Інструкція № 440). Дія Інструкції №440 поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна. Пунктом 2 Інструкції №440 визначено, що матеріально відповідальна особа посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно. Приписами статті 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень. Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст.ст. 47, 84-88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку №608. Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 встановлено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Пунктами 1 та 2 розділу VIII Порядку №608 передбачено, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника). Згідно статті 120 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України передбачено, що командир взводу (групи, башти) зобов`язаний, зокрема стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Разом з тим, за приписами п.4 ст.1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності. Положеннями ч.ч.1-3 ст.3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. При цьому, притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність. Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Частиною 1 та 3 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» обумовлено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей. Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України. Приписами частини 1 статті 9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч.3 ст.9 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»). Слід також враховувати, що за висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку. Отже, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», які виключають матеріальну відповідальність. Таким чином, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності. Як встановлено судом першої інстанції, згідно матеріалів службового розслідування, порушення ОСОБА_1 вимог статті 11 (щодо беззастережно виконання наказів командирів (начальників)), статті 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (щодо обов`язку командира взводу стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності), пункту 4 розділу II наказу Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року №604 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту». Вказані порушення призвели до втрати майна, а саме: антидронової рушниці DRONE Gun Tactical вартістю 409754,10 грн; пристрою виявлення безпілотних літаючих апаратів RF Patrol MKII 409754,10 грн, ноутбука АSUS Р1512СЕА 15.6, 1920x1080 (FullHD), Intel Соге ІЗ 1115G4 (3.0-4.1 Ггц), 8 Гб, SSD-256Г6, Іntel UHD Сгаphics, Windows 10 Рго, оптичної миші, переносної сумки чорного кольору, ПЗ ESET РROTECT Еntry, офісного додатку Libre Office, формуляру N7NXCV10167828А вартістю 29760,0 грн, 5 (п`яти) аптечок медичних загальновійськових індивідуальних ІFАК вартістю 19745,65 грн, гармати дизельної теплової Stanley 20.5 кВт вартістю 7704,0 грн. Загальна сума завданих збитків становить 876717,85 грн. Матеріали справи свідчать, що під час проведення службового розслідування 12 вересня 2023 року було відібрано пояснення у командира взводу радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , в якому він вказав, що комплекс антидронова рушниця DRONE Gun Tactical, пристрій виявлення безпілотних літаючих апаратів RF Patrol MKII 20 травня 2023 року ним було передано в 3 механізований батальйон (9 механізовану роту). 08 червня 2023 року під час наступу майно, яке перевозилось в автомобілі 9 механізованої роти, попало під ворожий обстріл, даний автомобіль і майно згоріло, очевидцем цих подій є оператор відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 . Також старший лейтенант ОСОБА_1 пояснив, що ноутбуки Dell та АSUS ним і за його наказом не отримувалися. Аптечки медичні АМЗІ ІFАК з п`яти відсутніх станом на 12 вересня 2023 року дві знайдені, три аптечки втрачені в районі виконання завдань. Позивач також пояснив, що дизельна теплова гармата Stanley 20.5 кВт знаходиться у начальника комплексу радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 (а.с. 83). Водночас, матеріали службового розслідування свідчать, що антидронову рушницю DRONE Gun Tactical та пристрій виявлення безпілотних літаючих апаратів RF Patrol MKII старший лейтенант ОСОБА_1 отримав у ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з актами приймання-передачі основних засобів від 27 лютого 2023 року №540 та №541 (а.с. 88, 90). Водночас, суд першої інстанції вважав безпідставними посилання позивача на власний рапорт від 20.05.2023 про доповідь командиру військової частини НОМЕР_1 про передачу антидронової рушниці DRONE Gun Tactical та пристрою виявлення безпілотних літаючих апаратів RF Patrol MKII в 3 механізований батальон (9 механізовану роту), оскільки відсутні звітні документи про передачу вказаних засобів в 3-му механізованому батальйону (9 механізовану роту) (а.с.24). Зокрема, позивач не надав, та не вказав жодної інформації про існування, зокрема, акту приймання-передачі вказаних матеріальних цінностей (військового майна) за підписом ввіреної особи, чи накладної на видавання майна, або будь-якого іншого документу про підтвердження обліку вказаного майна у 3-му механізованому батальйоні (9 механізовану роту), що є обов`язковим в разі передачі ввіреного майна у відання іншій особі відповідно до положень Інструкції №440. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо посилання позивача про знищення зазначеного майна, яке перевозилося в автомобілі, під час наступу 08.06.2023, колегія суддів враховує наступне. Так, матеріалами службового розслідування встановлено, що по лінії оперативно-чергової служби Військової частини НОМЕР_1 не надходило повідомлення від 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 про потрапляння їх під обстріл 08.06.2023, відповідний запис в журналі бойових дій взводу радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованому за інвентарним номером №343 дск., відсутній (а.с. 76). На підтвердження відсутності у відповідача можливості відібрати пояснення у солдата ОСОБА_3 , на якого, як свідка вказує позивач, відповідачем надано копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2023 №233 про самовільне залишення військовослужбовцем військової частини (а.с. 86). Окрім того, про відсутність у книзі реєстрації рапортів Військової частини НОМЕР_1 рапорта ОСОБА_1 від 20.05.2023 та рапорта ОСОБА_3 від 26.08.2023, які витребовувалися судом у відповідача, Військова частина НОМЕР_1 повідомила про неможливість їх надання до суду, у зв"язку з відсутністю їх у архіві військової частини НОМЕР_1 , у книзі реєстрації рапортів Військової частини НОМЕР_1 не реєструвалися. Інформація щодо подачі вищевказаних рапортів у Військовій частині НОМЕР_1 відсутня. Також встановлено, що відповідно до письмових пояснень лейтенанта ОСОБА_2 , начальника служби радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 , відібраних під час здійснення службового розслідування, він пояснив, зокрема, що при спілкуванні з солдатом взводу радіоелектронної боротьби ОСОБА_4 , встановлено, що втрачено майно, а саме: антидронової рушниці ОСОБА_5 та пристрою виявлення безпілотних літаючих апаратів RF Patrol MKII та пошкоджено автомобіль. При цьому, ОСОБА_2 пояснив, що усно наказав ОСОБА_1 доповісти про втрату майна, на що позивачем зазначено, що він вже доповів. Однак в серпні 2023 року, в момент передачі позивачем посади, встановлено, що жодних рапортів не подавалося (а.с. 81 зворот та 82). Щодо втрати позивачем ноутбука АSUS Р1512СЕА 15.6, 1920x1080 (FullHD) з комплектом Intel Соге ІЗ 1115G4 (3.0-4.1 Ггц), 8 Гб, SSD-256Г6, Іntel UHD Сгаphics, Windows 10 Рго, оптичної миші, переносної сумки чорного кольору, ПЗ ESET РROTECT Еntry, офісного додатку Libre Office, формуляру N7NXCV10167828А та 5 (п`яти) аптечок медичних загальновійськових індивідуальних ІFАК, суд зазначає наступне. Згідно з накладною від 05 квітня 2023 року №228 на видавання (здавання) військового майна у Військовій частині НОМЕР_1 , а саме ноутбука АSUS Р1512СЕА 15.6 із вищевказаним комплектом в графі "отримав (прийняв)" міститься підпис - ст. л-нт ОСОБА_6 (а.с. 92 зворот). Також у роздавальній (здавальній) відомості від 13 квітня 2023 року №21/17 на взвод радіоелектронної боротьби в/ч НОМЕР_1 отримано 19 (дев`ятнадцять) аптечок медичних загальновійськових індивідуальних ІFАК, одержувачем вказано ст. лейтенант ОСОБА_7 та міститься підпис у графі "підпис про отримання" (а.с. 27, 94 зворот) Під час службового розслідування встановлено, що ноутбук АSUS Р1512СЕА 15.6 із вказаним комплектом, на склад військової частини НОМЕР_1 не здавався, місцезнаходження позивач не вказав, звітних документів про його знищення під час виконання бойових завдань не надав. Водночас, позивач заперечує підписання ним особисто, як накладної від 05 квітня 2023 року №228 (отримання ноутбуку), так і відомостей від 13 квітня 2023 року №21/17 (отримання 19 аптечок). Як вірно зауважує суд першої інстанції, згідно з протокольною ухвалою суду від 22.02.2024 задоволено клопотання представника позивача про залишення без розгляду його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, у зв`язку з його відкликанням. Жодних інших доказів чи доводів на спростування наявності підпису позивача на накладній від 05 квітня 2023 року №228 щодо отримання ноутбуку, позивачем суду не надано та не повідомлено. Однак, під час службового розслідування встановлено, що загальна кількість аптечок медичних загальновійськових індивідуальних ІFАК - 24 одиниці, на момент проведення службового розслідування в наявності в зводі радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 - 19 аптечок. В своїх пояснення, старший лейтенант ОСОБА_1 пояснив, що дві аптечки знайдені з п`яти відсутніх, станом на 12.09.2023 та ще три аптечки втрачені в районі виконання бойових завдань. Проте 21 аптечка (19+2 знайдені, як вказує позивач) під час проведення службового розслідування представлені не були, наявними були лише 19 аптечок. При цьому, записи про втрату (знищення) 3 аптечок в районі виконання бойових завдань в журналі бойових дій взводу радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 відсутні, протилежного суду не надано. Разом з тим, в письмових поясненнях позивача, відібраних під час проведення службового розслідування, позивач надає пояснення щодо п`яти аптечок, а саме: втрату трьох аптечок, та ще наявності двох, які в свою чергу отримані позивачем відповідно до накладної №79 від 21.06.2023, підпис на якій не заперечує позивач (а.с. 94). Натомість, під час проведення службового розслідування позивач не вказує про неотримання ним іншої частини аптечок, а саме 19 одиниць. Проте, під час розгляду справи позивач заперечує власний підпис на роздавально (здавальній) відомості №21/17, який відповідно до змісту встановлених обставин у справі не покладено в основу притягнення позивача до матеріальної відповідальності за п`ять аптечок медичних загальновійськових індивідуальних ІFАК, які надані позивачу відповідно до накладної №79 від 21.06.2023. Також, під час службового розслідування встановлено факт відсутності дизельної теплової гармати Stanley 20.5 кВт, яка видана позивачу відповідно до накладної №3 на видання (здавання) військового майна у Військовій частині НОМЕР_1 від 08.02.2023 (а.с. 100 зворот). В заперечення вказаного, позивач зазначає про знаходження вказаної теплової гармати у начальника комплексу радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , однак доказів про переду, надання вказаному військовослужбовцю військового майна суду не надано. При цьому, відповідач зазначає, що позивач, як командир взводу радіоелектронної боротьби, письмово не повідомляв про втрату зазначеного майна, ні про антидронову рушницю, ні про пристрій виявлення безпілотних літаючих апаратів та аптечки, протилежного суду не надано. Однак, позивачем не надано до суду належних доказів того, що він, перебуваючи на посаді командира взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 в період перебування на вказаній посаді проводив огляд і перевірку наявності військового майна взводу. Також, позивачем не надано до суду доказів того, що перебуваючи на посаді командира взводу радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 письмово доповідав командиру (начальнику) про факти завдання шкоди військовому майну протягом доби з моменту виявлення таких фактів. Як вірно зауважує суд першої інстанції, в силу обов`язків за посадою заявник повинен був письмового сповістити безпосереднього та прямого начальника про те, що ввірене йому по службі майно вибуло з-під контролю матеріально-відповідальної особи до іншого місця розміщення іншої особи, або пошкоджено, втрачено. За таких обставин, цілісність та наявність майна могла би бути перевірена одразу після отримання такого рапорту заявника. Відсутність факту вчинення позивачем окреслених вище діянь (тобто вчинення бездіяльності замість своєчасної письмової доповіді за командою) указує на те, що заявник належним чином не опікувався станом ввіреного по службі військового майна і тому вчинив саме дисциплінарний проступок, але заслуговує на накладення дисциплінарного стягнення. З огляду на вказане, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про застосування до нього підвищеної відповідальності за встановлений факт втрати військового майна. При цьому, в ході службового розслідування було встановлено факт втрати військового майна, за збереження якого відповідальною особою був ОСОБА_1 . Вартість майна підтверджується даними бухгалтерського обліку відповідно до складених відомостей щодо визначення залишкової вартості військового майна (довідок-розрахунків), які містяться в матеріалах службового розслідування та матеріалах даної справи. Крім того, загальні норми статті 1166 ЦК України, яким не суперечать норми спеціального Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», покладають обов`язок доведення відсутності вини на заподіювача шкоди, тобто у таких відносинах застосовується презумпція винуватості заподіювача шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем, як матеріально-відповідальною особою, не доведена відсутність вини у виникненні нестачі, оскільки ним не було забезпечено належного обліку та зберігання ввіреного майна. Також, відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення враховано службову характеристику позивача, яка містить висновок про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, у зв`язку з халатним та безвідповідальним відношенням до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 103). Як наслідок, встановлені у справі обставини у своїй сукупності свідчать про недбале ставлення позивача до своїх обов`язків в частині забезпечення збереження майна військової частини, через що відповідач дійшов вірного висновку про покладення на позивача передбаченої законом дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення суб`єкта владних повноважень про накладення на позивача суворої догани за втрату майна узгоджується із компетенцією командира військової частини, суттю, змістом та характером діяння позивача у спірних правовідносинах як військовослужбовця, тому позовні вимоги в частині оскарження пункту 2 наказу №2457 від 23.09.2023 "Про результати проведення службового розслідування" в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 876717,85 грн та п.4 вказаного наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани, задоволенню не підлягали. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки військова частина надіслала відзив не в електронний суд, а на електронну пошту апелянта, також зазначений відзив був направлений в суд з двохмісячним пропуском строку для подачі відзиву без зазначення причин пропуску такого строку, колегія суддів вважає помилковими, оскільки згідно наявної у відзиві інформації, відповідач у відзиві клопотав про поновлення строку для подання відзиву мотивуючи його в тому числі у зв`язку із виконанням бойових завдань (а.с. 71), суд правомірно визнав причини пропуску строку поважними. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 17 липня 2024 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.