Постанова Миколаївський апеляційний суд № 476/828/23

16.07.24 22-ц/812/1068/24 Справа № 476/828/23 Головуюча у 1-й інстанції Чернякова Н. В. Провадження № 22ц/812/1068/24 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О. П О С Т А Н О В А Іменем України 16 липня 2024 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючої: Ямкової О. О., суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (надалі - АТ «А-Банк») на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 8 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Чернякової Н. В. в місті Миколаєві о 16 год. 00 хв. зі складанням його повного тексту 17 травня 2024 року , по справі за позовом АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2023 року АТ «А - Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 20 667 грн 06 коп. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що 6 лютого 2020 року позичальником ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та оформлення картки підписано анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку (А-Банку), на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка. Однак, в порушення умов договору кредитування з використанням кредитної карти, позичальником у визначені строки не погашена сума основного кредиту та проценти за користування кредитом, а тому банк має право вимагати повернення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами за користування кредитом. У відзиві на позовну заяву відповідач, від імені якого діє представниця ОСОБА_2 , вважав позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки після підписання анкети-заяви отримав лише одну платіжну картку, а іншу платіжну картку зазначену в довідці банку не отримував, як не отримував і грошових коштів в обумовленому банком розмірі та ними не користувався. Вказував, що Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи не містять його підпису та не містять даних щодо їх узгодження з позичальником, внаслідок чого вважати узгодженими з ним умови нарахування відсотків банком є безпідставним. Звертав увагу суду, що рух коштів за картковим рахунком почався дещо пізніше підписання ним анкети-заяви, а саме з 30 травня 2020 року. У відповіді на відзив позивач вважав її доводи необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки підписавши анкету-заяву відповідач погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов`язався регулярно знайомитись з їх змінами на сайті банку. Вказував, що проценти за користування зазначено не лише в тарифах банку, а й у паспорті споживчого кредиту, який підписано позичальником за допомогою електронного підпису, який тотожний власноручному. У січні 2024 року відповідач звернувся з клопотанням про відшкодування витрат на правничу допомогу. Просив стягнути на його користь 9 405 грн понесених витрат. 30 січня 2024 року позивач надав заперечення щодо відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу, просив відмовити у задоволенні його клопотання та задовольнити поданий позов. Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 8 травня 2024 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково, ухвалено про стягнення на користь АТ «А-Банк» з ОСОБА_1 3 678 грн 88 коп. заборгованості за кредитним договором в сумі та судові витрати в розмірі 477 грн 77 коп. судового збору, у задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Ухвалено про стягнення з АТ «А-Банк» на користь ОСОБА_1 6 184 грн 73 коп. При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення заборгованості лише за тим тілом кредиту, яке залишилося неповернутим без стягнення відсотків, сума яких не узгоджена з позичальником належним чином. Тому задовольняючи вимоги банка частково, вважав за можливе стягнути з нього на користь позичальника частину понесених витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позову, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі. На думку представника позивача висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості, з урахуванням боргу за процентами за користування кредитом, зроблений внаслідок не встановлення судом дійсних прав та обов`язків сторін, які обумовлені кредитним договором, та спростовуються підписаними особисто відповідачем заявкою та паспортом споживчого кредиту за допомогою електронного підпису. Зазначав, що проведений розрахунок кредитної заборгованості повністю підтверджено наданою випискою по банківському рахунку відповідача, з якої вбачається, що отриманий ним кредит погашено лише частково. Крім того, вважав безпідставним посилання суду на постанову Об`єднаної Палати КЦС від 23 травня 2022 року, оскільки по даній справі позивачем в якості доказу надано паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та інше. Посилався на відповідну судову практику. При тому заперечив стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати мають бути співмірними зі складністю справи, часом витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову або значення справи для сторони. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не надано. Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 13 червня та 2 липня 2024 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 6 лютого 2020 року ОСОБА_3 особисто підписано анкету заяву про приєднання до надання АТ «А-Банк» банківських послуг без зазначення інформації про використання кредитної картки, виду послуги та бажаного розміру кредитного ліміту, із зазначенням про згоду позичальника про ознайомлення з договором про надання банківських послуг та згодою на його отримання шляхом роздруківки з сайту банку ( а.с. 9). У цей же день за платіжною карткою, що видана позичальнику на підставі підписаної анкети-заяви, встановлено кредитний ліміт в розмірі 0.00 грн, який 4 травня 2020 року збільшено до 12 900 грн та в подальшому не змінювався. Кінцевий строк дії виданих відповідачу двох платіжних карток є грудень 2023 року. При тому Тарифи, Умови та правила кредитування позичальником особисто не підписані та розміщені для ознайомлення на сайті банку (а.с. 21, 22, 23-29, 30). Враховуючи спосіб укладення сторонами договору, сам договір кредитування повинен був складатися із заяви позичальника щодо приєднання до умов та правил надання банківських послуг, тарифів користування кредитною карткою, умов і правил надання банківських послуг. Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 підписана тільки заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та не узгоджено з банком інші складові договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків, тощо, так як «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи користування кредитною карткою» ним не підписані (а.с. 23-29,30). При тому відповідачем лише надана згода на те, що він зобов`язується знайомитися з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті (а.с.9). Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозуміли усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов`язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші. Отже, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений. Але вважаючи, що такі умови між банком та позичальником узгоджені, банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, та тарифи користування двома видами кредитних карток (а.с. 23-29, 30), на яких відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, та їх узгодження. Надаючи саме такі Умови та правила, позивачем не доведені обставини, що розрахунок ним проведено виключно за їх положеннями, та на час підписання позичальником анкети-заяви ці Умови та правила не були змінені. Навпаки, наведений банком розрахунок заборгованості свідчить про зміну ним умов кредитування, зокрема із застосуванням ним, як кредитором, процентної ставки з 30 травня 2020 року в розмірі 44,4% та з 31 травня 2021 зміненої ставки в розмірі 40,8% (а.с.6-8). Це при тому, що у заяві позичальника від 6 лютого 2020 року, яка ним особисто підписана, відсоткова ставка взагалі не зазначена, більш того, ним не зазначено про бажання отримати платіжну картку або конкретну банківську послугу. За такого та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин. Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухваленій нею постанові від 3 липня 2019 року при розгляді справи №342/180/17 та є підставою для застосування до правовідносин, що виникли між учасниками даної цивільної справи, яка знаходиться на перегляді у суді апеляційної інстанції. Разом з тим, на обґрунтування проведеного розрахунку кредитної заборгованості банком до матеріалів позовної заяви надана копія інформаційної довідки, що є паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яка у день підписання анкети - заяви підписана від імені ОСОБА_1 з номеру телефону НОМЕР_1 6 лютого 2020 року о 11:41 год без зазначення одноразового цифрового ідентифікатора, та у якій перелічені фінансові умови надання платіжних карток за трьома видами кредитних карток, з отриманням для використання трьох різних розмірів кредитного ліміту коштів, різної кількості та розміру платежів та періодичності їх внесення, а також різної орієнтовної вартості кредиту для споживача, та двома процентними ставками - 3,9 % та 3,7 % на місяць. Одночасно зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та те, що ця інформація, яка надана 6 лютого 2020 року, зберігає чинність та є актуальною до 1 липня 2021 року (а.с.10-11). За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» на кредитодавця покладається відповідальність щодо інформації споживача про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах. Відповідно до висновку Об`єднаної палати ВС в складі КЦС, зробленого у постанові від 23 травня 2022 року під час розгляду справи № 393/126/20 під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Таку форму правочину потрібно розмежовувати від способу підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За наведеного, наданий банком паспорт споживчого кредитування не може вважатися погодженням позичальником ОСОБА_1 умов договору кредитування, так як лише засвідчує виконання позивачем свого обов`язку у розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, які встановлені на підставі належних доказів, що надані сторонами, судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що правові підстави для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачу в якості кредиту, відсутні. Тому підтвердження прийняття позичальником цих умов та тарифів зі сплати процентів за наданими банком витягом з Умов та витягом з Тарифів, а також паспорту споживчого кредитування, як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів. За такого позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, зокрема за рахунок нарахування процентів за користування кредитом та платежів з комісії і такі висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що ґрунтуються на сукупності доказів, досліджених по справі. В той же час судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про погашення за рахунок кредиту сплачених процентів на загальну суму 9 195 грн 71 коп., внаслідок чого ним хибно вирахувано розмір заборгованості за тілом кредиту, який стягнуто з позичальника на користь банка в розмірі 3 678 грн 88 коп. Втім, з наданої позивачем до позовної заяви виписки з карткового рахунку належного відповідачу вбачається, що ним отримано в користування від банку 24 163 грн 93 коп., але повернуто банку лише 13 293 грн 94 коп.. За такого не повернутою частиною кредитної заборгованості залишається 10 869 грн 99 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку. На зазначене місцевий суд уваги не звернув, та помилково вирахував заборгованість за тілом кредиту. Тому, виходячи із встановлених колегією суддів обставин справи, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками є законним та обґрунтованим. При тому рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає зміні у відповідності до положень пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, внаслідок чого, на користь банку з відповідача слід стягнути 10 869 грн 99 коп. боргу за тілом кредиту. Оскільки у позові заявлена загальна сума кредитної заборгованості, то і змінюючи рішення суду, слід його змінити у редакції із зазначенням суми боргу за тілом кредиту, яка і є загальною сумою кредитної заборгованості. Враховуючи часткове скасування рішення суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення тіла кредиту, виходячи з підстав, передбачених статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь банку слід стягнути 1 411 грн 67 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та 2 117 грн 50 коп. сплаченого ним судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Є підстави і для зменшення суми витрат на правову допомогу, про яку відповідачем заявлено у суді першої інстанції. Так, у відповідності до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Такі витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, в тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення цих витрат. Враховуючи наведені приписи процесуального закону та при ухвалені рішення, у відповідності до частин 1 і 2 статті 141 ЦПК України, судом першої інстанції з відповідача на користь позивача правильно частково стягнуті витрати на правову допомогу, які він сплатив на користь адвокатки, на підтвердження чого стороною відповідача надано договір між ОСОБА_1 та адвокатом, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт наданої правничої допомоги. Разом з тим, судом не враховано, що представницею відповідача надано попередній розрахунок судових витрат на суму 9 405 грн, де у змісті наданих послуг наведено декілька робіт, за які нараховані окремі витрати, але вони є такими, що охоплюються іншим видом послуг, вартість яких визначена теж окремо. Внаслідок чого слід виснувати, що підготовка та подання відзиву включає до себе консультацію та визначення з клієнтом правової позиції у справі, та вартує в загальному розмірі 3 762 грн. Послуга з надання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу окремому визначенню у вартісних показниках не підлягає. Щодо участі у судових засіданнях, то слід врахувати, що участі представниця відповідача у них не брала. За наведеного слід врахувати, що стороною понесені правові витрати при розгляді справи на суму 3 762 грн , які з огляду на часткове задоволення позову підлягають відшкодуванню в 50% та складають 1 881 грн. За наведеного та виходячи з тривалості часу розгляду справи, її складності та обсягу надання правової допомоги, змісту підготовленого відзиву та розміру задоволених позовних вимог колегія суддів вважає за можливе змінити судове рішенні і в частині розподілу витрат на правову допомогу, стягнувши з позивача на користь відповідача 1 881 грн витрат на правничу допомогу, що надана у суді першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу АТ «А-Банк» задовольнити частково. Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 8 травня 2024 року змінити та викласти його в наступній редакції. Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» 10 869 грн 99 коп. заборгованості за тілом кредиту за договором б/н від 6 лютого 2020 року та 1 411 грн 67 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент Банк» на користь ОСОБА_1 1 881 грн витрат на правничу допомогу, які понесені у суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» 2 117 грн 50 коп. за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуюча О. О. Ямкова Судді О. В. Локтіонова В. В. Коломієць