Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 404/10366/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 липня 2024 року м. Дніпросправа № 404/10366/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25 квітня 2024 року у справі №404/10366/23 (головуючий суддя першої інстанції - Варакіна Н.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Олізько Тетяни Сергіївни; Департаменту патрульної поліції; (третя особа Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції) про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: Позивач 30.11.2023 року звернувся до Кіровського районного суду м.Кіровограда з позовом до Інспектора батальйону №1 роти №3 УПП в Кіровоградській області ДПП сержанта поліції Олізько Т.С., Департаменту патрульної поліції; (третя особа: УПП в Кіровоградській області ДПП), в якому просив визнати дії інспектора неправомірними та скасувати постанову серії ЕАТ № 8133168 від 13.11.2023 року із закриттям провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП в розмірі 425,00 грн.. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративного порушення він не вчиняв та має усі підтверджуючі документи на автотранспорт. Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених в позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини справи та не прийнято до уваги доводи позивача. При оформленні адміністративних матеріалів інспектором не вчинено усіх передбачених законодавством дій щодо з`ясування за допомогою інформаційних баз, до яких інспектора поліції мають безпосередній доступ, про наявність у позивача підтверджуючих документів на автотранспорт та на право його керування. Також зазначено, що позивач не вчиняв порушень правил дорожнього руху, тому правових підстав для здійснення зупинки його транспортного засобу у працівників поліції не було. Третьою особою - Управлінням патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Постановою серії ЕАТ №8133168 від 13 листопада 2023 року, прийнятою інспектором батальйону №1 роти №3 УПП в Кіровоградській області ДПП сержантом поліції ОСОБА_2 , позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.6). Зі змісту постанови вбачається, що 12.11.2023 року о 18 годині 06 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21104-125-51, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул.Яновського, 50, у м.Кропивницькому, був зупинений згідно статті 35 Закону України «Про національну поліцію», не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та полісі ОСЦПВ, чим порушила пп.2.1.а, б, ґ ПДР України, чим порушив п.2.1.а ПДР України, керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, відповідальність за яке передбачена ч.1 статті 126 КУпАП. Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив таку постанови до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами. Згідно із пунктом 1.1. Правил дорожнього руху України вказані Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно із пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Інспектор батальйону №1 роти №3 УПП в Кіровоградській області ДПП Олізько Т.С. має спеціальне звання «сержант поліції» та має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення на території Кіровоградської області. Згідно із п.2.4 а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Підпунктами 2.1.а, 2.1.ґ ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтверджуючі документи (посвідчення). Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно із частиною другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, відповідачем на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора 472551, 472552, 473458, 473052 та копію повідомлення про запрошення позивача до підрозділу поліції. Крім того, про наявність вказаного відеозапису та повідомлення відповідач зазначив і в пункті 7 оскаржуваної постанови, а тому вказані докази у відповідності до вимог ст.ст.72-76 КАС України судом першої інстанції обгрунтовано прийнято до уваги. З дослідженого відеозапису вбачається, що доводи позивача на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, в повній мірі спростовуються. Поліцейський діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог закону, натомість позивач не надав на закону вимогу працівника поліції посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс ОСЦПВ. В апеляційній скарзі позивач посилається на ту обставину, що він не вчиняв порушень правил дорожнього руху, а тому правових підстав для здійснення зупинки його транспортного засобу у працівників поліції не було, а також на те, що має усі підтверджуючі документи на автотранспорт. Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання позивача, оскільки п.2.4 «а» ПДР України не має застереження щодо зупинки поліцейським транспорту лише за наявності порушення водієм правил дорожнього руху, а частина 1 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність коли водій не має при собі або не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Факт відсутності вказаних вище документів під час керування позивачем транспортним засобом в день, час та місці, вказаних у спірній постанові, та не пред`явлення таких документів для перевірки працівникам поліції, підтверджується наведеними вище відеодоказами. Вказані обставини позивачем не спростовано. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівник поліції діяв у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, а в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, розмір штрафу призначений у межах санкції вказаної статті. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2024 року в адміністративній справі №404/10366/23 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2024 року в адміністративній справі №404/10366/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко