Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 705/661/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 705/661/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гудзенко В.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 730424. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та задовольнити позовні вимоги. Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального та матеріального законодавства, оскільки постанову складено з порушенням положень КУпАП України та виклад обставин справи про адміністративне правопорушення не відповідає дійсності, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2022 року відносно ОСОБА_1 поліцейським взводу ПП в м. Умань УПП в Черкаській області ВПП молодшим лейтенантом поліції Бордійчуком І.С. винесено постанову серії ДПО18 № 730424, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. З оскаржуваної постанови вбачається, що 02.01.2022 о 01 год. 20 хв. ОСОБА_2 по вул. Мала Садова, 11/4 м. Умань керуючи транспортним засобом «TOYOTA AVENSIS», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив вимушену зупинку на дорозі в темну пору доби та не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію та при перевірці документів не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, чим порушив п. 9.9 а) та 2.4 а) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП. Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих відповідачем доказів вбачається наявність обставин для зупинення транспортного засобу працівниками поліції, а тому вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін. Вказане узгоджується з пунктом 2.3 ПДР України за підпунктом «б» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. Відповідно до пп. «а» п.9.9 Правил дорожнього руху, попереджувальними сигналами є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою. Відповідно до пп. «а» п.2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху передбачено обов`язок водіїв механічних транспортних засобів мати при собі визначний перелік документів. Таким чином, законом передбачено відповідальність за не пред`явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія. Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції вірно вказав, що з відеозапису, який наявний в матеріалах справи, можливо встановити, що позивач після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не надавав відомості щодо його особи, вів себе зухвало, виражався нецензурною лайкою, інспектор поліції неодноразово звертався до останнього з вимогою пред`явити посвідчення водія на право користування транспортним засобом, однак позивачем на всі вказані вимоги не було надано інспектору відповідних документів, оскільки він не погоджувався з тим, що він керував транспортним засобом. Крім того, з наданих відповідачем доказів вбачається наявність підстав для зупинення транспортного засобу працівниками поліції. Зазначений відеозапис також оглянуто колегією суддів, яка погоджується з висновками суду попередньої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, а відтак останній правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, позаяк не спростовують висновків суду першої інстанцій та не доводять факт дотримання позивачем вимог ПДР України в межах спірних правовідносин. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про оскарження та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко