Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1134/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1134/24 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району, Департамента праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання рішення, дій, бездіяльність протиправними, стягнення моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: В лютому 2024 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просила визнати протиправними рішення, дії, бездіяльність посадових осіб Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району департаменту праці; - стягнути за рахунок держаного бюджету на користь позивача відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має статус вдови учасника бойових дій інваліда 1 групи, а також статус ветерана праці. Відповідно до медичного висновку ВЛК №329 від 18.09.2023 р. у позивачки є необхідність в придбанні наколінників та корсету-бандажу на поясницю у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до Управління соціальних виплаті і компенсацій Корабельного району департаменту праці з заявою щодо отримання компенсації за придбані наколінники та корсет-бандаж на поясницю як особа, на яку поширюється чинність Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. На звернення Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району надали письмову відмову з тих підстав, що позивач на даний час не являється особою з інвалідністю. Прийняте рішення відповідача про відмову позивачка вважає необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує її конституційне права, у зв`язку з чим звернулась до суду з позовом. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту" сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни (стаття 10) та сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1) мають право на безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів, отже в чинному Законі не зазначено що особа має бути особою з інвалідністю. Нового закону України про відміну діючої частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту" не прийнято. Апелянт зазначає, що особи забезпечуються засобами реабілітації або отримують компенсацію за самостійно придбані засоби, визначені додатком 1 до Постанови КМУ від 05.04.2012 №321. В чинному Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затверджений затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 05 квітня 2012 року зазначено: інші особи мають право на безоплатне забезпечення засобами реабілітації. Пунктом 1.1.5 Порядку визначено-особи похилого віку. Апелянт вказує, що судом не взято до уваги причини завдання апелянту моральної шкоди, а саме нервові потрясіння на протязі півроку негативно вплинули на хронічні захворювання -гіпертонічна хвороба 2 стадії, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет 2 ст., миготлива аритмія серця, двобічний остеохондроз 2 ст., остеохондроз поперекового відділу хребта. Зазначає, що все це вплинуло на нервово - психічний стан. 03 липня 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги. Відзиву на апеляційну скаргу другим відповідачем до суду не надано. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , 1940 р.н. проживає у Корабельному районі м. Миколаєва. З 16.10.2020 ОСОБА_1 має статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. З 23.12.2003 ОСОБА_1 має статус ветерана праці. 18.09.2023 рішенням ЛКК №329, ОСОБА_1 визначена необхідність у придбанні наколінника та корсету-бандажу на поперековий відділ з ребрами. 23.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району Департаменту праці та соціального захисту населення з заявою про отримання компенсації за придбані наколінники та корсет-бандаж на поясницю. 30.10.2023 Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району Департаменту праці та соціального захисту населення листом за №Н-11/09.02-14 відмовило ОСОБА_1 у безоплатному забезпеченні допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації), оскільки вона не є особою з інвалідністю (а.с. 5). Одночасно з цим, Управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району Департаменту праці та соціального захисту було ініційовано виділення ОСОБА_1 матеріальної допомоги за кошти місцевого бюджету. 22.11.2023 п.2 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1369, вирішено надати ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у сумі 3800 гривень (а.с. 24). Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив 30.10.2023 р. позивачці у безоплатному забезпеченні допоміжними засобами реабілітації, оскільки на момент розгляду звернення законодавство не передбачало такого забезпечення для осіб похилого віку, які не є особами з інвалідністю. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. Відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сім`ям загиблих (померлих) ветеранів війни (стаття 10) та сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1) надаються такі пільги: 1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів; 2) безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів); 3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Відповідно до ст.7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» ветеранам праці надаються такі пільги: 2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів), за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України; 4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів; 5) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 05 квітня 2012 року затверджено Порядок забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби (далі Порядок № 321). Оскільки позивачка звернулась за компенсацією у жовтні 2023 року, колегія суддів для вирішення спору застосовує редакцію Порядку, чинну на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до п.1 Порядку №321 цей Порядок визначає механізм: безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення засобами реабілітації; виплати особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та іншим окремим категоріям населення грошової компенсації вартості за самостійно придбані засоби реабілітації (далі - компенсація); безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали індивідуальні заявки осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення на виготовлення засобів реабілітації, надання послуг з їх ремонту. Згідно з п. 2 Порядку № 321 до допоміжних засобів реабілітації (технічних та інших засобів реабілітації) (далі - засоби реабілітації), якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення, належать: протезно-ортопедичні вироби, у тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією. Перелік засобів реабілітації, за які виплачується компенсація особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, іншим особам або їх законним представникам, затверджується Мінсоцполітики та опубліковується на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики. Особи з інвалідністю та діти з інвалідністю забезпечуються відповідними засобами реабілітації, отримують за бажанням компенсацію за відповідні самостійно придбані засоби реабілітації в порядку черговості згідно з індивідуальною програмою реабілітації (далі - індивідуальна програма), якщо інше не передбачено цим Порядком. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату (далі - діти віком до 18 років) та особи, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист забезпечуються протезно-ортопедичними виробами (за винятком ортопедичного взуття). Жінки, дівчата після мастектомії, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії та з порушеннями розвитку молочних залоз забезпечуються протезами молочних залоз та ліфами для їх кріплення, післяопераційними протезами та ліфами для їх кріплення, спеціальними ліфами для кріплення протезів молочної залози для занять фізичною культурою і плаванням (купальником), ортезами на верхні кінцівки, зокрема компресійними рукавами. Особи похилого віку забезпечуються протезами верхніх та нижніх кінцівок, спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, які є обов`язковими для застосування у разі забезпечення такими протезами, а також за згодою - засобами реабілітації, що повернуті відповідно до абзацу першого пункту 22 цього Порядку, на підставі заяви особи похилого віку. Видача зазначених засобів реабілітації здійснюється на підставі акта прийманні-передачі. Військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовці військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДПС, Держмитслужби, поліцейські, особи рядового та начальницького складу, військовослужбовці МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної пенітенціарної служби, інших утворених відповідно до законів військових формувань, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, особи, які в період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях під час служби, трудової та іншої діяльності, перебуваючи безпосередньо в районах та у період проведення воєнних (бойових) дій, отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - учасники бойових дій), а також мирні громадяни, які у період воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях проживали безпосередньо в районах та у період проведення воєнних (бойових) дій або районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, і отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, проживали в районах проведення антитерористичної операції, районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, за умови, що такими особами не вчинено кримінальних правопорушень (далі - постраждалі), забезпечуються засобами реабілітації на підставі висновків лікарсько-консультативних комісій державних і комунальних закладів охорони здоров`я (далі - ЛКК) чи рішень військово-лікарських комісій (далі - ВЛК) незалежно від встановлення їм інвалідності. Відповідно до п.3 Порядку № 321 особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, а також інші окремі категорії населення (діти віком до 18 років, а також особи, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, особи похилого віку, жінки, дівчата після мастектомії та з порушеннями розвитку молочних залоз, учасники бойових дій, постраждалі) (далі - інші особи) мають право на безоплатне забезпечення засобами реабілітації відповідно до Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, Про охорону дитинства, Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні і Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні. Згідно з п.4 Порядку №321 особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, інші особи забезпечуються засобами реабілітації, зокрема шляхом виплати компенсації, без права їх продажу, дарування і передачі протягом строку, на який видаються такі засоби. Як вірно встановлено судом з матеріалів справи ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, а є: 1) особою похилого віку; 2) ветераном праці; 3) членом сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. Для ветеранів праці та членів сім`ї загиблого (померлого) ветерана праці, безоплатне забезпечення засобами реабілітації, Порядком №321 (у редакції на жовтень 2023 р.) не передбачено взагалі. Пункт 2 Порядку №321 (у редакції на жовтень 2023 р.) передбачає для осіб похилого віку, лише забезпечення їх на безоплатній основі протезами верхніх та нижніх кінцівок, спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, які є обов`язковими для застосування у разі забезпечення такими протезами. Таким чином, станом на жовтень 2023 р. Порядок №321 не передбачав можливості безоплатного забезпечення ОСОБА_1 засобами реабілітації, окрім протезів верхніх та нижніх кінцівок, спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, які є обов`язковими для застосування у разі забезпечення такими протезами. За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач правомірно відмовив 30.10.2023 позивачці у безоплатному забезпеченні допоміжними засобами реабілітації, оскільки на той час законодавство не передбачало такого забезпечення для осіб похилого віку, які не є особами з інвалідністю. Одночасним з цим, колегія суддів звертає увагу, що вже після розгляду звернення позивачки, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №1306 від 07.12.2023, яка набрала чинності 15.12.2023 року, якою Порядок №321 викладений у новій редакції, та зокрема передбачено, що на безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) (далі - засоби реабілітації), мають у тому числі право особи похилого віку (абз.6 п.п.1 п.1 Порядку), незалежно від встановлення їм інвалідності (абз.3 п.3 Порядку). Таким чином, право на безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації у позивачки виникло лише 15.12.2023, а тому ця обставина не впливає на вирішення цієї справи. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для стягнення за рахунок держаного бюджету на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,00 гривень. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик