Постанова 4852 № 160/1937/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/1937/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 ( суддя першої інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/1937/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення на службі, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення на службі, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення зі служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 11.12.2023 року за №2220к про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Кам`янського РУП ГУНП в частині п. 3 у відношенні майора поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 22.12.2023 року за №919 о/с по особовому складу, яким майора поліції ОСОБА_1 (0070494) начальника відділу кримінальної поліції Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, звільнено зі служби з 22.12.2023 року. Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної поліції Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 22.12.2023 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 22.12.2023 року в розмірі 34 106, 00 грн. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/1937/24 задоволено. Стягнутоза рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), понесені витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн. Доповнено резолютивну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 160/1937/24 абзацом наступного змісту: «Рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної поліції Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 22.12.2023 року та стягнення на користь майора поліції ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця підлягає негайному виконанню, з відрахуванням при її виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів». Додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яке в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване додаткове рішення суду винесене з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 160/1937/24; доповнення резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №160/1937/24 абзацом наступного змісту «Рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної поліції Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 22.12.2023 року та стягнення на користь майора поліції ОСОБА_1 заробітної плати в межах одного місяця підлягає негайному виконанню, з відрахуванням при її виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів»- відмовити. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Статтею 252 КАС України визначено, що саме суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу додано копії таких наявних документів: договір про надання правової допомоги; додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги; акт №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги; квитанція до прибуткового касового ордера №1. Копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи. Відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги, сторонами було погоджено, що вартість правової допомоги складає 15 000, 00 грн. На підтвердження факту надання та отримання визначеної правової допомоги сторонами було підписано акт №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги, де в п.4 зазначено, що розмір винагороди (гонорару) адвоката за надану правову допомогу склав 15000 грн. Отже, ОСОБА_1 за договором від 10.01.2024 про надання правової допомоги від сплатив 15000,00 грн та отримав виконані послуги. З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на предмет спору, заявлені позовні вимоги, зміст позовної заяви, значення справи для сторони, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., що є співмірним зі складністю справи та відповідає принципу справедливості. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач в прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати додаткове рішення в частині доповнення резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №160/1937/24 абзацом наступного змісту «Рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу кримінальної поліції Кам`янського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 22.12.2023 року та стягнення на користь майора поліції ОСОБА_1 заробітної плати в межах одного місяця підлягає негайному виконанню, з відрахуванням при її виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів», проте апеляційна скарга не містить підстав та обґрунтувань вимог у цій частині, а тому додаткове рішення суду в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 в адміністративній справі №160/1937/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили 09 липня 2023 року, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова