Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/3576/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/3576/24 Суддя І інстанції Горбалінський В.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046350014696 від 11.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.З ст.114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: періоди роботи електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті на ВСП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» з 14.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 15.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року , з 17.11.2018 року по 27.11.2018 року, з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року; період навчання в Професійно-технічному училищі №41 м. Тернівка з 01.09.1993 року по 11.08.1996 року та з 31.12.1996 року по 09.01.1997 року за кваліфікацією електрослюсар підземний; період навчання в Учбово-курсовому комбінаті ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 21.02.2012 року по 28.03.2012 року; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі положень ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.01.2024 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046350014696 від 11.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті на ВСП «Шахта Тернівська» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» з 14.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 15.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року , з 17.11.2018 року по 27.11.2018 року, з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року; період навчання в Професійно-технічному училищі №41 м. Тернівка з 01.09.1993 року по 11.08.1996 року та з 31.12.1996 року по 09.01.1997 року за кваліфікацією електрослюсар підземний; період навчання в Учбово-курсовому комбінаті ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 21.02.2012 року по 28.03.2012 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю рішення №046350014696 від 11.01.2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу. Скаржник також зазначає, що навіть у випадку зарахування пенсійним органом спірних періодів роботи і навчання, у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж 25 років для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся на веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням пенсійного фонду України в Закарпатській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046350014696 від 11.01.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зазначено про таке. Страховий стаж заявника становить 25 років 01 місяць 14 дні. Підсумок по стажу з урахуванням кратності - 44 роки 01 місяць 14 днів. Результати розгляду документів доданих до заяви №54 від 04.01.2024: За доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. За доданими документами до пільгового стажу на підземних роботах не зараховано періоди роботи згідно довідки №1-483463 від 05.12.2023р. із 29.10.2004 по 06.12.2004, оскільки згідно п.20 запису трудової книжки серії НОМЕР_1 , заявник працював електрослюсарем на поверхні. До пільгового до стажу роботи за професіями згідно Постанови 202 (25) зараховано 19 років 10 місяців 22 дні; військова служба - 01 рік 05 місяців 16 днів. Всього пільгового стажу (з урахуванням військової служби), для призначення пенсії незалежно від віку - 21 рік 04 місяці 08 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, як встановлено судом та зазначено позивачем, разом із спірним рішенням позивач отримав розрахунок пільгового стажу (форма РС-право), відповідно до якого пенсійним органом не враховано: - періоди роботи електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті на ВСП «Шахта Тернівська» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» з 14.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 15.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року , з 17.11.2018 року по 27.11.2018 року, з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року; - період навчання в Професійно-технічному училищі №41 м. Тернівка з 01.09.1993 року по 11.08.1996 року та з 31.12.1996 року по 09.01.1997 року за кваліфікацією електрослюсар підземний; - період навчання в Учбово-курсовому комбінаті ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 21.02.2012 року по 28.03.2012 року. Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі Закон №1058-ІV). Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (зі змінами) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що позивач: - у періоди з 15.03.2013 року по 22.01.2019 року працював електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті під землею в шахті на ВСП «Шахта Тернівська» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля»; - у період з 01.09.1993 року по 11.08.1996 року та з 31.12.1996 року по 09.01.1997 року проходив навчання в Професійно-технічному училищі №41 м. Тернівка за кваліфікацією електрослюсар підземний; - у період з 21.02.2012 року по 28.03.2012 року проходив навчання в Учбово-курсовому комбінаті ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». При цьому, з періоду роботи позивача з 15.03.2013 року по 22.01.2019 року електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті під землею в шахті на ВСП «Шахта Тернівська» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля», відповідачем не було зараховано періоди з 14.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 15.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року , з 17.11.2018 року по 27.11.2018 року, з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року. З цього приводу, колегія суддів зазначає, наступне. Як вбачається із довідки ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 05.12.2023 року №-4/3463 про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії, у періоди з 14.08.2014 року по по 14.10.2014 року, з 15.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року , з 17.11.2018 року по 27.11.2018 року, з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року позивач брав відпустки без збереження заробітної плати. В свою чергу, відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР(далі Закон №504/96-ВР) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Відпустки без збереження заробітної плати є видом відпустки (п. 5ст. 4 Закону №504/96-ВР). Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін. Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році. Відтак, час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році. Висновок відповідає правовій позиції, наведений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а. В свою чергу, жодних доводів з приводу того, що у спірні періоди з 14.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 15.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року , з 17.11.2018 року по 27.11.2018 року, з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати було не пов`язане із виробничою необхідністю, спірне рішення не містить. Натомість, відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5), у спірні періоди страховий стаж позивача обчислений за повні місяці. Відтак, колегія суддів робить висновок, що періоди роботи позивача з 14.08.2014 року по 31.08.2014 року, з 01.10.2014 року по 14.10.2014 року, з 15.11.2016 року по 22.11.2016 року, з 01.01.2018 року по 10.01.2018 року , з 17.11.2018 року по 27.11.2018 року, з 01.01.2019 року по 22.01.2019 року, підлягають зарахуванню до спеціального стажу, що надає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Щодо не зарахування пенсійним органом до пільгового стажу позивача періодів його навчання, колегія суддів зазначає наступне. Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя. Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі. За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання. Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17. Таким чином, період навчання може бути зараховано до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу. В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що: - у період з 01.09.1993 року по 11.08.1996 року та з 31.12.1996 року по 09.01.1997 року проходив навчання в Професійно-технічному училищі №41 м. Тернівка за кваліфікацією електрослюсар підземний; - у період з 21.02.2012 року по 28.03.2012 року проходив навчання в Учбово-курсовому комбінаті ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». При цьому, з 12.08.1996 року по 30.12.1996 року позивач працював учнем електрослюсаря на шахті «Західно-Донбаська», що підтверджується довідкою від 20.01.1997 року. Також, судом встановлено, що з 30.01.1997 року по 17.07.1997 року позивач працював електрослюсарем підземним ділянки підготовчих робіт. З 29.03.2012 року по 09.05.2012 року позивач працював учнем прохідника на дільниці підготовчих робіт №1, що підтверджується довідкою від 05.12.2023 року №1-4/3463. Зважаючи на те, що позивачем належним чином підтверджено навчання за спеціальністю, між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу не минуло трьох місяців, тому ці періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача. Враховуючи вказане, спірне рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046350014696 від 11.01.2024 року, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах є необґрунтованим та безпідставним. При цьому, посилання скаржника на те, що навіть у випадку зарахування пенсійним органом спірних періодів роботи і навчання, у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж 25 років для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жодним чином не впливають на вірність висновку суду щодо протиправності спірного рішення пенсійного органу, оскільки таке рішення прийнято без належного дослідження і зарахування періодів роботи і навчання позивача. При цьому, зважаючи на те, що розрахунок стажу роботи віднесено до дискреційних повноважень Пенсійного фонду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області зарахувати до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи і навчання, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 09 липня 2024 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун