Ухвала ККС ВС № 728/1614/17

УХВАЛА 10 липня 2024 року м. Київ справа № 728/1614/17 провадження № 51 - 6169 ск 21 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року щодо нього, установив: 4 липня 2024 року (як видно з відбитку штемпеля на конверті) ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року та одночасно порушив питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. В обґрунтування зазначає, що копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду він отримав 7 червня 2024 року. Перевіривши надані матеріали, колегія суддів (далі - Суд) вважає, що касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана після закінчення строку касаційного оскарження, встановленого у ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та за відсутності підстав для його поновлення. Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення. Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу. Це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов`язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити власну правову позицію. Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної норми при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця. При цьому правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою. Як убачається з матеріалів провадження, оскаржену ухвалу Чернігівського апеляційного суду було проголошено 14 березня 2024 року, однак до суду касаційної інстанції засуджений, який під вартою не перебуває, звернувся 4 липня 2024 року, тобто з пропуском трьохмісячного строку на касаційне оскарження судового рішення, що ним не заперечується з огляду на його прохання про поновлення зазначеного строку. До того ж, як убачається зі змісту цієї ухвали, засуджений та його захисник були присутніми 14 березня 2024 року у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником. В обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження засуджений вказує на те, що копію ухвали апеляційного суду отримав лише 7 червня 2024 року. Однак зазначене не може бути визнано судом касаційної інстанції поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки для особи, яка під вартою не перебуває, зазначений строк рахується з моменту проголошення оскарженого судового рішення, а не з моменту отримання його копії. Зважаючи на викладене, підстав для поновлення засудженому строку на касаційне оскарження судового рішення Верховний Суд не вбачає. До того ж, як убачається з матеріалів касаційного провадження, 4 травня 2024 року, в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 426 КПК, захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 вже звертався з касаційною скаргою на вказане судове рішення, при цьому доводи його касаційної скарги були аналогічними тим, що наведені засудженим у касаційній скарзі. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року захиснику було відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, через відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення, касаційна скарга повертається. Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд постановив: Відмовити засудженому ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року. Касаційну скаргу разом із усіма доданими до неї матеріалами повернути останньому. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3