Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/5841/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 липня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/5841/23 Головуючий у першій інстанції Соловей В. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/993/24, №22-ц/4823/992/24 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коезелецького районного суду Чернігівської області від 10 травня 2024 року (місце ухвалення смт Козелець) та на додаткове рішення цього ж суду від 27 травня 2024 року (місце ухвалення смт Козелець) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди, В С Т А Н О В И В : У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Максименко Я.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. В обгрунтування посилався на те, що 16.12.2022 на АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , і транспортного засобу Lexus RX 330, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Вказує, що відповідач ОСОБА_2 не врахував дорожньої обстановки, на слизькій ділянці дороги не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ-33022, що рухався в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 11.3 і 11.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у зв`язку з чим зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а позивач ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров`я. Як зазначає позивач, відповідно до постанови Козелецького районного суду Чернігівської області у справі № 734/2907/22 від 04.01.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення. За доводами позову, на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_2 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, тому позивач ОСОБА_1 звернувся 20.12.2022 до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду і МТСБУ була проведена регламентна виплата у сумі 51534,65 грн за пошкоджений транспортний засіб позивачеві ОСОБА_1 , а оскільки транспортний засіб вважається знищеним, тому власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Посилається також, що згідно висновку № 6 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 01.02.2023 вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження. У висновку зазначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді 16.12.2022, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед ДТП і складає 66838,45 грн. Як зазначає, позивач поніс додаткові витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 3850,00 гривень, а також внаслідок ДТП ОСОБА_1 вимушений був звернутися за медичною допомогою, у зв`язку з чим були витрачені грошові кошти в сумі 4782,10 грн на лікування. Крім того, позивач стверджує, що з огляду на положення ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та те, що ОСОБА_1 не має офіційного доходу, є особою з інвалідністю 3 групи та отримує пенсію, тому розмір не отриманих доходів підлягає обчисленню, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час ушкодження здоров`я, який відповідно до приписів ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» і Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» складав 6700,00 грн і складає 9745,45 грн. Також позивач наголошує, що внаслідок ДТП йому була завдана моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку ушкодженням здоров`я і тривалим лікуванням, а сам по собі факт отримання тілесних ушкоджень є стресовою ситуацією і тягне моральні страждання. Крім того, на переконання заявника, моральна шкода полягає і в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з перенесеним страхом за своє життя, хвилюванням через пошкодження автомобіля, а також те, що він є єдиним годувальником в сім`ї, на утриманні якого перебуває дружина, якій встановлена інвалідність, і син, який є студентом, тому після ДТП протягом всього часу лікування і непрацездатності позивач мав переживання щодо фінансового стану сім`ї та подальшої можливості забезпечувати свою сім`ю. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 50000,00 грн. У позові представник ОСОБА_1 адвокат Максименко Я.О. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 19153,80 грн; майнову шкоду, завдану здоров`ю та суму неотриманих доходів за час тимчасової втрати працездатності у розмірі 14527,55 грн; моральну шкоду у розмірі 50000 грн та судові витрати. Рішенням Козелецького районного суду від 10.05.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 3850,00 грн, як понесені витрати за послуги із транспортування (евакуації) транспортного засобу. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 20000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення обґрунтовано тим, що вимога позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 15303,80 грн задоволенню не підлягає, оскільки залишки пошкодженого транспортного засобу ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , залишаються у позивача, який не позбавлений можливості реалізувати фізично знищений транспортний засіб шляхом продажу технічно справних деталей і металобрухту. Разом із цим, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення майнової шкоди в розмірі 3850,00 грн у відшкодування витрат за послуги із транспортуванням (евакуації) автомобіля ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , із м. Остра до м. Чернігова підлягають задоволенню. Також за висновком суду, відсутні підстави для застосування положень ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи, що ні позивачем, ні його представником клопотання про призначення судової медичної експертизи не заявлені, відповідний висновок МСЕК із визначенням відсотка втрати працездатності не наданий, а тому вимоги про стягнення майнової шкоди, завданої здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та неотриманих доходів за час тимчасової втрати працездатності в розмірі 14527,55 грн не підлягають задоволенню. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер страждань, які зазнав позивач, перенесені ним душевні страждання і переживання і, враховуючи принципи розумності, справедливості та співмірності, дійшов висновку, що про стягнення на користь позивача 20000 грн у відшкодування моральної шкоди. Додатковим рішенням Козелецького районного суду від 27.05.2024 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 грн судових витрат витрат на правову допомогу. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, представник ОСОБА_2 адвокат Чернецька Г.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 10.05.2024 про стягнення матеріальної, моральної шкоди і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також просить скасувати додаткове рішення Козелецького районного суду від 27.05.2024 про стягнення витрат на професійну правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити. За доводами скарги, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_2 шкоди, завданої транспортному засобу у сумі 19153,88 грн; шкоди, завданої здоров`ю позивача та неотриманий дохід в загальній у сумі 14527,55 грн та моральної шкоди в сумі 50 000 грн, тобто заявлено три вимоги і кожна вимога майнового характеру повинна була оплачена судовим збором. Проте, як зазначає заявник, позивачем на час подання позову не оплачені судовим збором дві позовні вимоги, в тому числі і позовні вимоги немайнового характеру стягнення моральної шкоди. Також заявник посилається, що оскільки судом було частково задоволено позовні вимоги, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір повинен бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, проте в порушення положень ст. 141 ЦПК України судом було стягнуто судовий збір у сумі 1073,60 грн, а не у відсоткову відношенні до частини задоволених вимог, а позовні вимоги про стягнення втраченого заробітку та витрат на лікування, моральної шкоди, не були оплачені судовим збором, тому вважає, що суд першої інстанції не мав розглядати зазначені вимоги. В обгрунтування незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що при ухваленні рішення судом не було взято до уваги, що в акті виконаних робіт з евакуації транспортного засобу позивача з м. Остер у м. Чернігів вказана відстань у 140 км, проте з даних, що містяться у відкритих інтеренет джерелах, максимальна відстань складає 85 км. За доводами скарги, в матеріалах справи відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та зверненням позивача до лікарів після 16.12.2022, а медична документація, надана позивачем, мала бути оцінена судом критично, оскільки до пенсійного посвідчення позивачем не надано довідки МСЕК із зазначенням підстав встановлення інвалідності, висновок сімейного лікаря від 28.12.2022 не є належним доказом, враховуючи характер травм, а також відсутність направлення до невролога, ортопеда, травматолога для призначення лікування. Також заявник не погоджується із розміром стягнутої судом моральної шкоди у сумі 20000 грн та вважає, що позивачем не доведено та не надано жодних підтверджень щодо підстав для виплати моральної шкоди, не доведено ні причинно-наслідкового зв`язку щодо ДТП, ні підстав для виплати моральної шкоди. Вказує, що суд в оскаржуваному рішенні навів виключно посилання на норми закону, зокрема Цивільного кодексу України, однак якими саме обставинами справи суд обгрунтував саме суму в 20000 грн в оскаржуваному рішенні суду не зазначено. Крім того, заявник не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу та вказує, що у розрахунку адвокатом зазначена участь у трьох судових засіданнях, проте третє судове засідання відбулось через ненадання представником позивача належним чином оформленої медичної документації (не були завірені). Також посилається, що позовні вимоги були задоволені на 28,5% (23850 грн від 83681,35 грн), проте витрати на правову допомогу судом були стягнуті у розмірі 15000 грн, тобто 50% від заявленого розміру (30000 грн), чим поршив положення ст. 141 ЦПК України. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Максименко Я.О. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а рішення Козелецького районного суду від 10.05.2024 та додаткове рішення цього ж суду від 27.05.2024 без змін, а також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 9000 грн. В обґрунтування посилається, що помилковими є доводи скарги щодо сплати судового збору за кожну вимогу майнового характеру, оскільки Закон України «Про судовий збір» не містит вимогу сплати судового збору за кожну вимогу майнового характеру, а зазначена апелянтом ставка судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди справляється у разі подання такої вимоги відокремлено в силу положень ч. 2 ст. 4 Закону. Щодо доводів скарги про стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу, заявник вказує, що апелянт неправильно трактує текст рахунку та/або акту виконаних робіт, оскільки 140 км - це відстань транспортування, а не відстань між містами, тобто відстань виїзду евакуатора з м. Чернігів до м. Остер до місця ДТП та транспортування автомобіля в зворотньому напрямку в м. Чернігів. Також посилається, що автомобіль позивача не обладнаний подушками безпеки, а тому внаслідок зіткнення з автомобілем відповідача отримав сильний удар, відчув біль в районі грудної клітини та ускладнене дихання, у зв`язку з чим вимушений був звернутися за медичною допомогою, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21.02.2024. Вважає необґрунтованими доводи скарги про залишення позивачем місця ДТП, оскільки працівники патрульної поліції викликали швидку медичну допомогу і в їх супроводі позивач поїхав до Козелецької центральної районної лікарні, де був також присутній працівник кримінальної поліції. Наголошує, що інвалідність позивача виникла не внаслідок ДТП, про що було неодноразово зазначено. Як вказує заявник, 17.12.2022 потерпілий по приїзду в Чернігів звернувся до Чернігівської міської лікарні № 2 до лікаря-травматолога ОСОБА_3 , який підтвердив діагноз забій грудини, 19.12.2022 позивач звернувся до лікаря-травматолога, яким був встановлений діагноз забій грудної клітини та призначено лікування, 28.12.2022 позивач звернувся до сімейного лікаря та лікаря-травматолога, який продовжив лікування. Оскільки стан позивача був незадовільний та підвищений артеріальний тиск, 16.01.2023 він звернувся до лікаря-кардіолога, який призначив лікування на 2 місяці з діагнозом артеріальна гіпертензія 1-2 ступеню. У період з 19.12.2022 по 31.01.2023 позивач звертався до сімейного лікаря, травматолога, невропатолога, кардіолога та офтальмолога, які призначали лікування, докази чого містяться в матеріалах справи. Також вважає необґрунтованими доводи скарги щодо відсутності підстав для виплати моральної шкоди та відсутність причинно-наслідокового зв`язку, оскільки моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку ушкодженням здоров`я та тривалим лікуванням, відновленням внаслідок ДТП, а також в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з перенесеним страхом за своє життя, хвилюванням через пошкодження автомобіля. Крім того, зазначає, що позивач є єдиним годувальником в сім`ї, на утриманні якого перебуває дружина-інвалід та син-студент, а тому після ДТП протягом всього часу лікування і непрацездатності позивач мав переживання щодо фінансового стану сім`ї та подальшої можливості забезпечувати свою сім`ю, а спричинені моральні страждання призвели до негативних змін у житті позивача. Вважає, що судом першої інстанції у рішенні обґрунтовано розмір завданої позивачу моральної шкоди. За доводами відзиву, твердження апелянта про порушення судом положень ст. 137 ЦПК України при ухваленні додаткового рішення у справі є необґрунтованими. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Пунктом 3 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Судом встановлено, що 16.12.2022 року на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Lexus RX 330, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, на слизькій ділянці дороги не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався в зустрічному напрямку, яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого транспорті засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Козелецького районного суду від 04.01.2023, що набрала законної сили, ОСОБА_2 , який порушив вимоги п.п. 11.3 і 11.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 850,00 грн (а.с. 20 т. 1). З матеріалів справи убачається та не заперечується відповідачем, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована. Згідно висновку № 6 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 01.02.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля вантажного ГАЗ-33022 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 16.12.2022, з урахуванням суми ПДВ у вартості робіт та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 16.12.2022, складає 111005,27 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля вантажного ГАЗ-33022 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 16.12.2022, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, із урахуванням суми ПДВ у вартості робіт та ремонтних матеріалів, станом на дату оцінки 16.12.2022, складає 67408,17 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля вантажного ГАЗ-33022 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 16.12.2022, прийнята рівною його ринковій вартості на момент перед ДТП, та складає 66838,45 грн (а.с. 27-53 т. 1). За матеріалами справи, Моторним (транспортним) страховим бюро України 20.02.2023 позивачеві ОСОБА_1 була виплачена регламентна виплата за пошкоджений транспортний засіб у розмірі 51534,65 грн, що підтверджується листом від 08.03.2023 (а.с. 171 т. 1). Судом також встановлено, що позивачем ОСОБА_1 понесені витрати у розмірі 3850,00 грн, пов`язані з наданням ФОП ОСОБА_4 послуг із транспортуванням автомобіля ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , із м. Остра до м. Чернігова (відстань транспортування 140 км), що підтверджується копією рахунку № 51/22 від 17.12.2022, акту виконаних робіт № 51/22 від 17.12.2022 та платіжною інструкцією № 0.0.3313010250.1 (а.с. 54, 55, 56 т. 1). У результаті ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки від травми, отриманої 16.12.2022, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого (а.с. 201-202 т. 1). Матеріалами справи також підтверджується, що позивач ОСОБА_1 у період із 19.12.2022 до 31.01.2023 проходив амбулаторне лікування у різних спеціалістів через травми, отримані в результаті ДТП 16.12.2022 (а.с. 57-72 т. 1) та містять копії квитанцій, якими позивач ОСОБА_5 підтверджує витрати на лікування на загальну суму 4782,10 грн (а.с. 73-77 т.1). Крім того, вбачається, що позивачеві ОСОБА_1 з 08.07.2022 встановлена 3 група інвалідності та виплачується пенсія по інвалідності за загальним захворюванням (а.с. 90 т. 1). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 15303,80 грн задоволенню не підлягає, оскільки залишки пошкодженого транспортного засобу ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , залишаються у позивача, який не позбавлений можливості реалізувати фізично знищений транспортний засіб шляхом продажу технічно справних деталей і металобрухту. Разом із цим, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення майнової шкоди в розмірі 3850,00 грн у відшкодування витрат за послуги із транспортуванням (евакуації) автомобіля ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , із м. Остра до м. Чернігова підлягають задоволенню. Також за висновком суду, відсутні підстави для застосування положень ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи, що ні позивачем, ні його представником клопотання про призначення судової медичної експертизи не заявлені, відповідний висновок МСЕК із визначенням відсотка втрати працездатності не наданий, а тому вимоги про стягнення майнової шкоди, завданої здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та неотриманих доходів за час тимчасової втрати працездатності в розмірі 14527,55 грн не підлягають задоволенню. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер страждань, які зазнав позивач, перенесені ним душевні страждання і переживання і, враховуючи принципи розумності, справедливості та співмірності, дійшов висновку, що про стягнення на користь позивача 20000 грн у відшкодування моральної шкоди. Рішення суду першої інстанції в частині не задоволених вимог про стягнення майнової шкоди у розмірі 15303,80 грн за пошкоджений транспортний засіб та про стягнення неотриманих доходів за час тимчасової непрацездатності у розмірі 14527,55 грн учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3850 грн за послуги транспортування (евакуації) транспортного засобу та моральної шкоди у розмірі 20000 грн. З висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, враховуючи наступне. Перевіряючи доводи скарги, апеляційний суд враховує, що вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 16.12.2022, встановлена постановою Козелецького районного суду від 04.01.2023, яка набрала законної сили і не оскаржувалась відповідачем у встановленому законом порядку. Згідно з частиною 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч. 1,2 ст. 1187 цього Кодексу, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини заподіювача шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №203/5198/15-ц(провадження № 61-4589св18). За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, пов`язаних з пошкодженням внаслідок неправомірних дій відповідача належного позивачу майна, ушкодження здоров`я, їх тривалість та наслідки, істотність вимушених змін у його житті, час та зусилля, які були необхідні позивачу для відновлення попереднього стану, та пов`язані з цим його моральні переживання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу дійсно була завдана моральна шкода, тому заявлені позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Наведені в апеляційній скарзі доводи в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, та, переважно, спрямовані на переоцінку доказів у справі, не спростовують висновків суду в цій частині. Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався положеннями статті 23 ЦК України, в рішенні навів мотиви, із чого він виходив, вважаючи наявною моральну шкоду та визначаючи її розмір,який підлягає відшкодуванню. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягала стягненню, судом першої інстанції правильно враховано характер правопорушення, глибину душевних страждань та ступінь вини відповідача в спричиненні моральної шкоди. Доводи про те, що позивачем належних доказів шкоди, заподіяної здоров`ю не надано, тобто розмір моральної шкоди недоведено, є безпідставними, оскільки відповідачем, винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та як наслідок у пошкодженні автомобіля позивача, погіршенні його здоров`я від отриманих травм, була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку ушкодженням здоров`я і тривалим лікуванням, а сам по собі факт отримання тілесних ушкоджень є стресовою ситуацією і тягне моральні страждання, а також в душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з перенесеним страхом за своє життя, хвилюванням через пошкодження автомобіля, а також те, що він є єдиним годувальником в сім`ї, на утриманні якого перебуває дружина, якій встановлена інвалідність, і син, який є студентом, тому після ДТП протягом всього часу лікування і непрацездатності позивач мав переживання щодо фінансового стану сім`ї та подальшої можливості забезпечувати свою сім`ю. Визначена місцевим судом сума компенсації завданої моральної шкоди відповідає засадам справедливості та розумності та не призводить до безпідставного збагачення у такий спосіб. Крім того, відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортнихз засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Як убачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 понесені витрати у розмірі 3850,00 грн, пов`язані з наданням ФОП ОСОБА_4 послуг із транспортуванням автомобіля ГАЗ-33022, д.н.з. НОМЕР_1 , із м. Остра до м. Чернігова (відстань транспортування 140 км), що підтверджується копією рахунку «№ 51/22 від 17.12.2022, акту виконаних робіт № 51/22 від 17.12.2022 та платіжною інструкцією № 0.0.3313010250.1 (а.с. 54, 55, 56 т. 1). Твердження заявника в апеляційній скарзі проте, що в акті виконаних робіт з евакуації транспортного засобу позивача з м. Остер у м. Чернігів вказана відстань у 140 км, проте з даних, що містяться у відкритих інтеренет джерелах, максимальна відстань складає 85 км, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відстань у 140 км, яка зазначена в акті виконаних робіт, це відстань транспортування, а не відстань між містами, тобто відстань виїзду евакуатора з м. Чернігів до м. Остер (до місця ДТП) та транспортування автомобіля в зворотньому напрямку в м. Чернігів. З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача витрат у відшкодування транспортування (евакуації) транспортного засобу з місця ДТП та 20000 грн компенсації за завдану моральну шкоду. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам в оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині та не впливають на їх правильність. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення в цій частині. Не ґрунтуються на нормах права доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно був обрахований розмір судового збору, зокрема про те, що позивачем було заявлено три вимоги і кожна вимога майнового характеру повинна була оплачена судовим збором, проте позивачем на час подання позову не оплачені судовим збором дві позовні вимоги, в тому числі і позовні вимоги немайнового характеру стягнення моральної шкоди; позовні вимоги про стягнення втраченого заробітку та витрат на лікування, моральної шкоди, не були оплачені судовим збором, тому вважає, що суд першої інстанції не мав розглядати зазначені вимоги, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною встановлюється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд враховує, що позивачем були заявлені три позовні вимоги, а саме стягнення з ОСОБА_2 : шкоди, завданої транспортному засобу у сумі 19153,88 грн; шкоди, завданої здоров`ю позивача та неотриманий дохід в загальній у сумі 14527,55 грн та моральної шкоди в сумі 50 000 грн загальна ціна позову позивачем була визначена у сумі 83681,35 грн. Крім того, вимогу про відшкодування моральної шкоди позивачем ОСОБА_1 визначено у грошовому вимірі 50000 грн. Моральна шкода є втратою немайнового характеру, однак відшкодування моральної шкоди може відбуватися в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи). Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, стає майновою вимогою, отже, судовий збір за таку вимогу підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц. Закон України «Про судовий збір» не містить положень (вимог) про сплату судового збору за кожну заявлену вимогу у разі наявності кількох вимог майнового характеру. Враховуючи викладене, позивачем був обрахований та сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн на підставі положень п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи із загальної суми ціни позову, а судом першої інстанції з огляду на положення ст. 141 ЦПК України здійснено розподіл судових витрат. Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судового збору, поза увагою суду першої інстанції залишено, що позовні вимоги було задоволено частково. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір повинен бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, проте в порушення положень ст. 141 ЦПК України судом було стягнуто судовий збір у сумі 1073,60 грн, а не пропорційно задоволених вимог. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі частково задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як убачається з матеріалів справи, у позові ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну і моральну шкоду на загальну суму 83681,25 грн, проте, рішення суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково і стягнуто лише 23850 грн. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на суму 23850 грн (23850 грн від 83681,35 грн становить 28,5 %), слід змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору, зменшивши суму з 1073 грн до 305,80 грн (1073 грн х 28,5%). Переглядаючи додаткове рішення Козелецького районного суду від 27.05.2024 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Чернецької Г.М., апеляційний суд враховує наступне. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Як вбачається з матеріалів справи, у поданому позові представником ОСОБА_1 адвокатом Максименком Я.О. повідомлено про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідно у сумі 28348,60 грн. До позову також був доданий Договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 20.12.2022 (а.с. 11-15 т. 1), розрахунок вартості правової допомоги (а.с. 16 т. 1) та ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Максименком Я.О. (а.с. 17 т. 1). 15.05.2024 згідно конверту (а.с. 258 т. 1) представник ОСОБА_1 адвокат Максименко Я.О. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 30000 грн. До заяви про ухвалення додаткового рішення представником ОСОБА_1 адвокатом Максименком Я.О. у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, додано копію договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 20.12.2022 (а.с. 243-247 т. 1), розрахунок вартості правової допомоги (а.с. 248 т. 1), акт прийому-передачі наданих послуг № 3 від 14.05.20204 (а.с. 249 т. 1), звіт по виконаних роботах за період з 01.12.2023 по 10.05.2024 (а.с. 250 т. 1), розрахунок вартості правової допомоги за період з 01.12.2023 до 10.05.2024 (а.с. 251 т. 1), копію ордера на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Максименком Я.О. (а.с. 252 т. 1), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Максименком Я.О. (а.с. 253 т. 1). Також представником ОСОБА_1 адвокатом Максименком Я.О. до вказаної заяви долучено докази відправлення такої заяви із вказаними додатками позивачу ОСОБА_2 (а.с. 254, 255 т. 1). Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 14.05.2024 адвокатським об`єднанням надана правова допомога загальною тривалістю 15.00 годин (відповідно до Звіту по виконаних роботах за період із 01.12.2023 до 10.05.2024 в Додатку № 1), на загальну вартість 30000,00 грн відповідно до Розрахунку вартості правової допомоги за період із 01.12.2023 до 10.05. 2024 в Додатку №

1. Згідно п. 5 Акта прийому-передачі наданих послуг № 3 за Договором про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) № б/н від 20.12.2022 сторони погодили, що клієнт має право здійснити оплату наданих йому послуг із правової допомоги адвоката у справі № 734/5841/23 протягом тридцяти днів із моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Сторони також погодили, що розмір опалти за годину адвоката з надавання правової допомоги становить 2000 грн, а у разі розгляду справи в спрощеному провадженні вартість правової допомоги встановлюється у фіксованій сумі у розмірі 6000 грн. Відповідно до Звіту по виконаних роботах за період з 01.12.2023 по 10.05.2024 адвокатом надано клієнту, ОСОБА_1 , послуги відповідно до умов Договору з детальним описом переліку робіт та послуг, а також часу, який був витрачений на надання послуг та виконання робіт. Загальний обсяг витраченого адвокатом часу склав 15 годин вартістю 30000 грн. Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_1 адвоката Максименка Я.О. про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції, враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 15000,00 грн на професійну правничу допомогу, надану адвокатським об`єднанням «Максименко і Партнери», що є співмірним із наданим обсягом послуг, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може, враховуючи наступне. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно із ч. 6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19). Відповідачем ОСОБА_2 та його представником не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів на підтвердження не співмірності стягнутих судом на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу. Заперечення представника ОСОБА_2 адвоката Чернецької Г.М. щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу були враховані судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення у справі. Проте, апеляційний суд враховує, що у розрахунку вартості правової допомоги, який є Додатковм № 1 до Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 20.12.2022 (а.с. 248 т. 1) сторони погодили, що розмір оплати за годину адвоката з надавання правової допомоги становить 2000 грн, а у разі розгляду справи в спрощеному провадженні вартість правової допомоги встановлюється у фіксованій сумі у розмірі 6000 грн. Як убачається з матеріалів справи, справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди була призначена до розгляду та розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, що підтверджується ухвалою Козелецького районного суду від 09.01.2024 про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду (а.с. 110 т. 1). Враховуючи викладене, з урахуванням визначеного у розрахунку розміру витрат на правову допомогу під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, слід змінити додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, зменшивши суму з 15000 грн до 1710 грн (6000 грн х 28,5%) пропорційно задоволеним позовним вимогам. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Максименко Я.О. просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн за апеляційний розгляд справи. Відповідно до пунктів першого та другого частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. На підтвердження витрат на правову допомогу заявником у порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України, до відзиву на апеляційну скаргу надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Максименком Я.О. в Чернігівському апеляційному суді (а.с. 57 т. 2), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Максименко Я.О. (а.с. 58 т. 2), копію Договору про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 20.12.2022 (а.с. 59-63 т. 2), розрахунок вартості правової допомоги (а.са. 64 т. 2), акт прийому-передачі наданих послуг № 4 від 03.07.2020 (а.с. 65 т. 2), звіт по виконаних роботах за період з 29.06.2024 по 03.07.2024 (а.с. 66 т. 2), розрахунок вартості правової допомоги за період 29.06.2024 по 03.07.2024 (а.с. 67 т. 2) та докази направлення відзиву ОСОБА_2 (а.с. 68 т. 2). Згідно Акту виконаних робіт від 03.07.2024 адвокатом були надані такі послуги: ознайомлення зі змістом апеляційної скарги, консультація клієнта витрачений чавс 30 хв. вартістю 1000 грн; дослідження практики Верховного Суду щодо компенсації моральної шкоди 01 год. 30 хв. вартістю 3000 грн; написання відзиву на апеляційну скаргу - 04 год. 30 хв. вартістю 5000 грн. Заперечень щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу від ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6 не надходило. ОСОБА_1 та адвокатом Максименком Я.О. у передбаченому законом порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. Проте, такий розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів апеляційного суду вважає завищеним. Таким чином, урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності і справедливості, апеляційний суд приходить висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 3000 грн. Сплачений ОСОБА_2 судовий збір за апеляційний розгляд справи відшкодуванню не підлягає, оскільки апеляційна скарга обгрунтовна лише в частині неправильного розподілу судових витрат. Керуючись ст. 141, 270, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 травня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 27 травня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат. Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 травня 2024 судового збору з 1073,00 грн до 305,80 грн та додатковим рішення цього ж суду від 27 травня 2024 року витрат на професійну правничу допомогу - з 15000,00 до 1710,00 грн у суді першої інстанції. В іншій частині рішення та додаткове рішення цього суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати за надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у сумі 3000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 10.07.2024. Головуючий Судді :