Ухвала ККС ВС № 390/1447/22

УХВАЛА Іменем України 08 липня 2024 року м. Київ справа № 390/1447/22 провадження № 51-2703 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівка Нижньосірогозького району Херсонської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 ), проживає в АДРЕСА_1 ) Короткий зміст вироку, оскарженої ухвали та встановлені обставини За вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 грудня 2023 року, залишеним без зміни ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. Вирішено питання щодо речових доказів. Суд визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, а саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за обставин, детально викладених у вироку. Як установив суд, 13 серпня 2022 року у період часу з 00:00 до 00:39 год, ОСОБА_4 перебував на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_5 . Близько 00:00 год до домоволодіння повернулась ОСОБА_5 , яка через погрози сина перебувала неподалік. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство своєї матері, з метою реалізації якого, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, цинічно та жорстоко, усвідомлюючи, що завдає своїй матері тілесні ушкодження, за допомогою невстановленого досудовим розслідуванням предмета, що має ознаки тупого, ОСОБА_4 цілеспрямовано наніс ОСОБА_5 не менше тринадцяти травматичних дій в ділянку голови та обличчя, не менше однієї в ділянку шиї, не менше двох в ділянку живота, однієї в ділянку тазу та не менше чотирьох травматичних дій в ділянку верхніх кінцівок. Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 926 від 03 жовтня 2022 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_5 настала на місці вчинення кримінального правопорушення від поєднаної травми голови, обличчя, грудної клітки, живота: багатоуламкових переломів верхньої щелепи, носа, двійного перелому нижньої щелепи, переломів ребер справа і зліва, забою тканин правої і лівої легень, пошкодження тканини селезінки, забою тканини правої частки печінки, які ускладнилися больовим шоком. В подальшому ОСОБА_4 зник з місця вчинення кримінального правопорушення. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор просить з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, не дав належної оцінки доказам, які свідчать про наявність умислу засудженого на вбивство саме із особливою жорстокістю, не усунув допущених місцевим судом порушень у частині перекваліфікації дій засудженого на ч. 1 ст. 115 КК та не навів в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. Мотиви Суду Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. Місцевий суд, дослідивши та оцінивши надані стороною обвинувачення докази, перекваліфікував дії засудженого, визнавши його винувати у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. З такою правовою оцінкою його дій погодився й суд апеляційної інстанції. У касаційній скарзі прокурор не погоджується із кваліфікацією дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК та вважає невмотивованою ухвалу апеляційного суду у цій частині. Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого. При вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину і вона охоплювалась умислом винного. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку. До особливо жорстоких можуть бути віднесені випадки, коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань. При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого. Натомість у цьому кримінальному провадженні, місцевий суд не встановив доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 , завдаючи ОСОБА_5 ударів, в тому числі, у життєво важливий орган - голову, з метою позбавити її життя, свідомо бажав не лише вбити потерпілу, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання, які не були б необхідними для настання її смерті, а сама по собі значна кількість спричинених тілесних ушкоджень, як об`єктивна ознака кримінального правопорушення, як зазначив суд, не може кваліфікуватися як вчинення вбивства з особливою жорстокістю. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження у частині поданої прокурором апеляційної скарги, доводи якої за своїм змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги, погодився з оцінкою та висновками суду першої інстанції щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК. При цьому, суд перевірив всі доводи, викладені прокурором, та вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши достатні аргументи та підстави для прийняття такого рішення. Так, апеляційний суд слушно зазначив, що питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть. При кваліфікації умисного вбивства за ознакою вчинення його з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК) слід мати на увазі, що законом особлива жорстокість пов`язується зі способом позбавлення людини життя та іншими обставинами, які свідчать про проявлення винним особливої жорстокості. Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливі страждання шляхом глумління, тортур, мордування, мучення, у т.ч. з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю тощо. До особливо жорстокого способу умисного вбивства належить також заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного завдавали потерпілому особливих страждань. При цьому для визнання наявності при вчиненні вбивства даної кваліфікуючої ознаки необхідно встановити, що винний мав намір вчинити саме вбивство з особливою жорстокістю; усвідомлював, що даний спосіб вбивства є особливо тяжким для потерпілого і свідомо йшов на це. Водночас, така жорстокість є необов`язковою для спричинення смерті людини і полягає в заподіянні потерпілому особливих додаткових фізичних або психічних страждань. Таким чином апеляційний суд зазначив, що саме спосіб і характер позбавлення потерпілого життя свідчитиме про особливу жорстокість вчинення злочину. Залишаючи без зміни вирок, суд апеляційної інстанції погодився із тим, що місцевим судом не було встановлено доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 , завдаючи ОСОБА_5 ударів свідомо бажав не лише вбити потерпілу, а й того, щоб вона відчувала додаткові страждання. Про відсутність виявлення обвинуваченим особливої жорстокості, як вказав суд, свідчить і момент настання смерті потерпілої, яка згідно з висновком експерта настала безпосередньо після спричинення їй тілесних ушкоджень. Таким чином, як зазначив суд апеляційної інстанції, у частині обґрунтування відсутності в діях ОСОБА_4 особливої жорстокості, як кваліфікуючої ознаки умисного вбивства, дослідивши та проаналізувавши всі зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив зв`язок між результатами проведених експертиз й сукупністю усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство ОСОБА_5 без кваліфікуючих ознак. На переконання апеляційного суду, такий висновок місцевим судом зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК. Підстав для сумніву в правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо правильної кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК, на переконання колегії суддів касаційної інстанції, немає. Ухвала суду апеляційної інстанції у цій частині є належно умотивованою та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, яким він керувався при постановленні рішення. В обґрунтування доводів касаційної скарги прокурор посилається на ряд рішень суду касаційної інстанції. Разом із тим, колегія суддів, наголошує, що особлива жорстокість як кваліфікуюча ознака складу кримінального правопорушення, як уже зазначалось раніше, підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. Жодна зі справ, на які посилається прокурор, не є релевантною ситуації у цій справі. З огляду на викладене й на те, що зі скарги та наданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3