Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/15798/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4538/24 Справа № 185/15798/23 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Шавкун Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що є дружиною загиблого на підприємстві ОСОБА_3 з яким у них народилася дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання, аварії, за формою Н-1/П від 30 жовтня 2023 року, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині 30 хвилин з машиністом гірничих виїмкових машин в розрізній печі 1067 лави, дільниці монтажно-демонтажних робіт шахти «Дніпровська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_3 , визнано таким, що пов`язаним з виробництвом. Причиною настання нещасного випадку встановлено - порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо. ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок отриманих трав на виробництві ОСОБА_3 помер. Вказує, що внаслідок втрати батька, дитині завдана моральна шкода, яка полягає в стражданнях, які перенесе дитина у зв`язку з втратою близької та дорогої для неї людини, він наразі позбавлений можливості відчути батьківську підтримку та отримати його турботу. Оскільки, саме з боку відповідача не було забезпечено належних та безпечних умов праці, ОСОБА_3 загинув, у зв`язку з чим вона, як представник малолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі 600000,00 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 200000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 2000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки не створення відповідачем належних та безпечних умов праці та смерті ОСОБА_3 , призвело до того, що малолітня дитина страждає, така втрата є невідворотною, бо жодна людина не може замінити рідного батька, його любов та турботу, смертю останнього дитині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад життя дитини й беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дитини, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_3 , визнано серед інших також і останнього, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду змінити, стягнувши з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 600000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає обставинам справи та є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача у зв`язку з чим дане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню. Вказує, що вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачу шкоди, оскільки внаслідок смерті батька дитини, останньому завдана незгладима моральна шкода на подальше життя, яка полягає в тих стражданнях, які він переніс та переносить у зв`язку з втратою близької та дорогої для нього людини - його батька, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача. Окрім того, вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового вискову про стягнення моральної шкоди з відрахуванням податків, оскільки грошові кошти, які підлягають стягненню з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті батька на виробництві, мають бути стягнуті без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Не погодившись з таким рішення суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши розмір моральної шкоди до 150000,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди, є завищеним. Посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв`язку між отриманими травмами та діями відповідача. Вказує, що позивачем не доведено розмір моральної шкоди саме у зазначеному розмірі, оскільки при визначені розміру моральної шкоди мають бути враховані засади розумності, виваженості та справедливості, що судом першої інстанції виконано не було. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , у яких від спільного життя народилася дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 06 вересня 2023 року. Відповідно до акта спеціального розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання, аварії, за формою Н-1/Пвід 30 жовтня 2023 року, із ОСОБА_3 під час виконання трудових обов`язків, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 годині 30 хвилин стався нещасний випадок в розрізній печі 1067 лави, дільниці монтажно-демонтажних робіт шахти «Дніпровська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Нещасний випадок визнаний пов`язаним з виробництвом та причиною настання нещасного випадку встановлено - порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо. Комісією встановлено серед винних осіб, та осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, померлого ОСОБА_3 . Отже, між сторонами склалися трудові правовідносини, смерть ОСОБА_3 настала в результаті нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим підстави для відшкодування моральної шкоди. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно частини 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статті 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та статті 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого отриманими травмами під час виробництва, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності отриманих травм на виробництві і причинного зв`язку між смертю і отриманими травмами на виробництві, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що малолітньому сину померлого ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування на підставі положень частини 2 статті 1168 ЦК України. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як встановлено судом, внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, ОСОБА_2 втратив свого батька. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому його душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив із того, що втрата батька завдає ОСОБА_2 фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь дитини, який визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Судом першої інстанції враховано, що сином померлого пережиті довготривалі явища негативного характеру, такі як: душевні страждання, які зазнала дитина у зв`язку із смертю батька, значний душевний біль від втрати найріднішої людини, який він відчуває усе своє життя, позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки, така втрата є невідворотною, бо жодна людина не може замінити рідного батька, його любов та турботу, смертю останнього дитині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад його життя. Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дитини, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_3 , визнано серед інших також і останнього, дійшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення з відповідача моральної шкоди, завдану внаслідок смерті батька на виробництві у розмірі 200000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення моральної шкоди, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів, враховуючи наступне. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (статті 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (статті 165 ПК України). Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 п. 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України. Відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філії, відділень, інших відокремлених підрозділів), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України. Таким чином, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті батька, а отже, заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих внаслідок смерті його батька на виробництві. За таких обставин, визначена судом сума моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві з якою погоджується колегія суддів, підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу визначеного судом розміру моральної шкоди, оскільки вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходив із принципу розумності, виваженості та справедливості, конкретних обставини у справі. Доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що в їх діях відсутні ознаки протиправності, які призвели до смерті ОСОБА_3 , а тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 працював у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля», отримані травми відбулись під час виконання ним трудових обов`язків, які в подальшому призвели до смерті останнього, що свідчить про незабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці саме відповідачем, яка є особою, що несе відповідальність за порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці». Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що підприємство в повному обсязі виконало обов`язки, передбачені законодавством України щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Інші доводи апеляційних скарг щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2024 року - змінити зазначивши, що сума моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві підлягає стягненню без відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна