Постанова 4818 № 636/3032/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2024 року м. Харків справа № 636/3032/24 провадження № 22-ц/818/2715/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів -Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 третя особа - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Новопокровської селищної ради розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 16 травня 2024 року постановлену у складі судді Гуменного З.І., - ВСТАНОВИВ: В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та сплати заборгованості по аліментам. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 направлено за підсудністю до Комінтернівського районного суду м. Харкова. Ухвала мотивована тим, що частиною 1 ст. 27 ЦПК України визначено правило загальної територіальної підсудності, згідно якого позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Як зазначено у позовній заяві, відповідач зареєстрований у м. Харків на пр-ті Гагаріна. Позивачем заявлено п`ять позовних вимог і тільки одна з них може бути пред`явлена за місцем проживання позивача, тому позовна заява підлягає розгляду за місце проживання відповідача, а тому підсудна Комінтернівському районному суду м. Харкова. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до Чугуївського міського суду Харківської області для розгляду по суті. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позови до фізичної особи за правилами ЦПК України можуть пред?являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - «ЦПКУ») Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред?являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Скаржник зауважив, що в даному випадку саме відповідач наділений правом виборчої підсудності у відповідності до ч. 1 ст. 28 ЦПК, а тому має право вибору подати позовну заяву за своїм місцем реєстрації або подати позов за місцем реєстрації відповідача по справі. Скаржник також зауважив, що відповідно до Узагальнення Верховного Суду України від 11.12.2008 щодо Практики розгляду судами справ, пов?язаних із позбавлення батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми, якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднується з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК України». Враховуючи, що в своєму позові скаржник просив позбавити відповідачку батьківських прав та стягнути аліменти з відповідача, тобто ним пред`являється кілька вимог щодо захисту прав дитини, тому даний позов апелянт подав безпосередньо за місцем свого проживання . Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, що встановленост. 5 ЦПК України. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Частиною 1 статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України). За загальним правилом, встановленим у частині 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, а тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина п`ятнадцята 28 ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 200/11563/18. Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. За змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Крім того недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України). У справі, що переглядається, позивачем заявлено такі вимоги: позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та сплати заборгованості по аліментам. Згідно матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 як позивач, використав надане йому процесуальним законодавством право обирати суд, до якого він має намір подати позов, та звернувся до суду відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України за місцем свого проживання. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом позову у даній справі є не лише позбавлення батьківських прав, а й стягнення аліментів на утримання дитини, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для направлення справи за підсудністю до суду за місцезнаходженням відповідачки. Згідно з вимогами статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 16 травня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 05 липня 2024 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді Н.П.Пилипчук Ю.М.Мальований