Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/4375/21

ПОСТАНОВА Іменем України 04 липня 2024 року м. Кропивницький справа № 398/4375/21 провадження № 22-ц/4809/636/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2023 року у складі судді Нероди Л.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 01.02.2021 року між ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 , було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5039855, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням, та розпорядження транспортним засобом Chevrolet Lacetti , державний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настанні страхового випадку сплати на користь страхувальника страхове відшкодування. 22.05.2021 в м. Олександрія по вул. Шевченка, 132, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобілем Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . В наслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу Chevrolet Lacetti було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується Актом (протоколом) огляду транспортного засобу заява на виплату від 25.05.2021, відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку. Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - Європротокол, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2 . Згідно розрахунку №УКК3017799/0000041070 від 26.05.2021 загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобі Chevrolet Lacetti, склала 10664,37 грн. Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору страхування, на підставі страхового акту №2134823-1 від 28.05.2021, ПрАТ «СК «ВУСО» виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 10664,37 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Toyota Camry була застрахована за Полісом АР/8593018 в АТ «СГ «ТАС», керуючись ст.ст. 6,9,22,29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993, ст.1191 ЦК України, ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до АТ «СГ «ТАС» з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. АТ «СГ «ТАС» відшкодувало ПрАТ «СК «ВУСО» частину завданих ОСОБА_2 збитків у розмірі 5788,58 грн., різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 4 875,79 грн. 02.08.2021, між ПрАТ «СК ВУСО» та фізичною особою-підприємцем позивачем, укладено договір №02/08/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор(позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді сплаченого страхового відшкодування за Договором № 5039855 від 01.02.2021. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь завдані збитки в порядку регресу в розмірі 4 875,79 грн. та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2023 року позов задоволено. З урахуванням ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2024 року про виправлення описки в рішенні суду, стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завданні збитки в порядку зворотної вимоги (регресу) в розмірі: 4875,79 грн., судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн. 00 коп. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Апеляційна скарга подана представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 , який вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Зазначав, що відповідно до полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/8593018, ліміт відповідальності АТ «СГ «ТАС» у 2021 році складав: до 160 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих; до 320 000 гривень на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров?ю потерпілих. Однак, АТ «СГ «ТАС» частково виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 5788,58 грн., а не в тому розмірі, що був оцінений у результаті ДТП та відповідає лімітам страхування. Посилаючись на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, вказував, що задовольняючи вимоги позивача щодо стягнення різниці між розміром шкоди зазначеної в страховому акті ПрАТ «СК «ВУСО» № 2134823-1 від 28.05.2021 (10664,37 грн.) та фактично відкодованим АТ «СГ «ТАС» (5788,58 грн.), суд не врахував зазначених вище положень про відшкодування страховою компанією (своєму страхувальнику) шкоди в межах ліміту встановленої відповідальності страховика та безпідставно збільшив розмір відповідальності відповідача. Крім того, приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 де суд вкотре наголосив, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85). Представник відповідача вважає, що з урахуванням заявлених позовних вимог, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме відшкодування збитків в порядку регресу не є вірним, оскільки до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Зазначає, що під час розгляду справи судом не було встановлено, яке суб`єктивне цивільне право (інтерес) позивача було порушене, не визнане чи оспорене, як і сам факт виникнення права вимоги за договором про відступлення прав вимоги № 02/08/2021 від 02.08.2021. Також, зауважив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати позивачем коштів за договором про відступлення прав вимоги № 02/08/2021 від 02.08.2021 р. Посилаючись на зазначені обставини просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати по справі покласти на відповідача. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що хибним є твердження відповідача про те, що невідшкодована різниця між вартістю відновлювального ремонту застрахованого первісним кредитором автомобіля та страховою виплатою АТ «СГ «ТАС», яка полягає у розмірі фізичного зносу автомобіля, не підлягає стягненню з відповідача. Страховик (АТ «СГ «ТАС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначав, що згідно зі ст. 1194 ЦК України відповідач як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, з огляду на недостатність страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов?язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою за Полісом № АР/8593018 (страховим відшкодуванням). З огляду на той факт, що у АТ «СГ «ТАС» як страховика відповідно до норм чинного законодавства не виник обов?язок відшкодування вартості зносу транспортного засобу, однак, позивач як кредитор у зобов?язанні набув права вимоги до відповідача щодо відшкодування збитків в повному обсязі, вказана різниця має бути компенсована безпосередньо відповідачем. Звертає увагу, що спірні правовідносини є саме регресними зобов?язаннями, а не суброгацією. Також зауважив, що позивачем до суду першої інстанції було надано Лист від ПрАТ «СК «ВУСО» про підтвердження відступлення права вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Договору страхування № 5039855 від 01.02.2021 на суму 4875 грн. 79 коп., що становить різницю у вигляді фізичного зносу. Внаслідок відступлення Новий кредитор є єдиним власником права вимоги. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судом першої інстанції встановлено такі обставини 01.02.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №5039855, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Chevrolet Lacetti , державний номер НОМЕР_1 . У відповідності до умов даного Договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 22.05.2021 приблизно о 12:00 в Кіровоградській області, м. Олександрія по вул. Шевченка, 132, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобілем Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу Chevrolet Lacetti, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується Актом огляду транспортного засобу - Заява на виплату від 25.05.2021, відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку. Згідно Рахунку №УКК3017799/0000041070 від 26.05.2021 року загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобі Chevrolet Lacetti, склала 10664,37 грн. Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору страхування, на підставі страхового акту №2134823-1 від 28.05.2021року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у загальному розмірі: 10 664,37 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №20349 від 28.05.2021року. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав 10664,37 грн. При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача як водія транспортного засобу Toyota Camry, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована за Полісом АР/8593018 в АТ «СГ «ТАС», то керуючись ст.ст.6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до АТ «СГ «ТАС», з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. АТ «СГ «ТАС», відшкодувало ПрАТ «СК «ВУСО» частину завданих Відповідачем збитків в розмірі 5788,58 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала: 4875,79 грн. 02.08.2021 між ПрАТ «СК «ВУСО» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір №02/08/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором №5039855 від 01.02.2021 року. 05.08.2021 року ФОП ОСОБА_1 , як новий кредитор, направив відповідачу вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 4875,79 грн., а саме різницю між виплаченим ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_3 страховим відшкодуванням у сумі 10 664,37 грн., та виплаченим в порядку регресу страховим відшкодуванням, здійсненим АТ «СГ «ТАС», на користь ПрАТ «ВУСО» у сумі 5788,58 грн., однак до цього часу відповідач завдані ним збитки позивачу, як новому кредитору, до цього часу не відшкодував. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки страхової виплати (страхового відшкодування) АТ «СГ «ТАС» було недостатньо для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, тому первісний кредитор (ПрАТ «СК «ВУСО») отримав право звернутися безпосередньо до відповідача, як заподіювача шкоди, з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Як вбачається з ч. 1ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором. Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Також Велика Палата Верховного Суду у п. 73 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Судом встановлено, що згідно долученого до матеріалів справи рахунку №УКК3017799/0000041070 від 26.05.2021, розмір шкоди, завданої автомобілю Chevrolet Lacetti, номерний знак НОМЕР_1 складає 10664,37 грн. (а.с.20), яка згідно долученого платіжного доручення №20349 від 28.05.2021 ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодовано (а.с.23). АТ «СГ «ТАС», відшкодувало ПрАТ «СК «ВУСО» частину завданих Відповідачем збитків в розмірі 5788,58 грн. (а.с.27). Що стосується доводів позивача про те, що у страховика не виник обов`язок відшкодування різниці у вигляді фізичного зносу, а тому така різниця має бути сплачена безпосередньо відповідачем, колегія суддів вважає необґрунтованими, зважаючи на те, що у даному випадку відшкодуванню підлягає не матеріальна шкода, яка розраховується з врахуванням зносу транспортного засобу, а відшкодуванню підлягає відновлювальний ремонт, який проведено згідно рахунку ФОП ОСОБА_5 (а.с.20) і відповідно у цьому випадку страховою компанією повинна відшкодовуватися повна вартість проведеного відновлювального ремонту, при здійсненні якого були використані нові запасні частини. Зважаючи на вказане, у страховика виник обов`язок щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту у розмірі 10664,37 грн., що в межах ліміту відповідальності страховика. Крім цього, згідно долученого до матеріалів справи договору цесії №02/08/2021 про відступлення права вимоги від 02.08.2021, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. (а.с.8-10). Пунктом 3.1.3 вказаного договору визначено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту перерахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, внаслідок чого новий кредитор набуває прав нового кредитора по відношенню до боржників стосовної їх заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння боржниками збитків страхувальникам первісного кредитора, які уклали Договір страхування із первісним кредитором або третім особам (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань). Згідно п.4.1 договору ціна договору складає 121 797 грн. 81 коп. Згідно додатку №1 до договору цесії №02/08/2021 про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_2 у розмірі 4875,79 грн., ціна по якому становить 731,37 грн. (а.с.11-12). Апеляційним судом встановлено, що позивачем не надано доказів на виконання умов п. 3.1.3 договору цесії №02/08/2021 про відступлення права вимоги від 02.08.2021, а саме підтвердження перерахування ФОП ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» у якості плати за відступлення права грошової вимоги до боржників. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача ОСОБА_2 заслуговують на увагу, зважаючи на те, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Окрім цього, позивач міг подати підтвердження перерахування ним грошових коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» як плати за відступлення права грошової вимоги до боржників до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не бере до уваги подані позивачем докази в суді апеляційної інстанції, зважаючи на те, що ним не доведено, що перешкоджало йому подати доказ щодо перерахування грошових коштів на рахунок ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» до суду першої інстанції. Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пп. 1, 3-4 ч.1 та ч.2 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню з підстав передбачених ст.376 ЦПК України. Про судові витрати Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Законодавством України не встановлено спеціальних вимог щодо порядку підтвердження оплати правничої допомоги для цілей розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стороною відповідача надано договір про надання правової допомоги № 26/01 від 26.01.2024, укладений між адвокатом Фатовенко О.О. та ОСОБА_2 ; додаток до Договору про надання правової допомоги від 26 січня 2024 року; ордер серія ВА № 1071378 від 26.01.2024; детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги; акт виконаних робіт від 01.02.2024; рахунок-фактура № 01/02 від 01.02.2024 до платіжної вимоги згідно договору про надання правової допомоги 26/01 від 26.01.2024; квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 0102010047 від 02.02.2024 (а.с. 89-94). У відзиві на апеляційну скаргу позивачем не було зазначено жодних заперечень стосовно заявленої відповідачем суми витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено, ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи (вивчення матеріалів справи, підготовка та подання апеляційної скарги), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виваженості та співмірності, апеляційний суд вважає, що зазначені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є реальними та належним чином обґрунтованими, що відповідає принципу розподілу судових витрат. Цей розмір доведений, документально підтверджений та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1362,00 грн. в рахунок компенсації сплаченого відповідачем судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції (а.с.75). Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 (РОКНПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РОКНПП: НОМЕР_4 ) судові витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п?ять тисяч) гривень та 1362,00 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Головань Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний