Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/6986/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6986/23 пров. № А/857/1795/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Коваля Р.Й., Носа С.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року (суддя Тимощук О.Л., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №300/6986/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, встановив: У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати дії відповідача, що здійснені в 2023 р. при призначенні пільгової пенсії позивачу, в т.ч. на виконання судового рішення в справі №300/3556/20, протиправними; 2) зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо правильного призначення пільгової пенсії позивачу з урахуванням для обчислення розміру усіх для цього складових відповідно до законодавства, а не свавілля, а саме урахувати найбільші за три роки підряд заробітки позивача, тобто за 2012 2014 р.р. (870472,08, 967285,02, 886533,68, в руб. росії) з перерахуванням їх в грн. України з розрахунку 10 руб. росії = 3,5168 грн.; 3) при призначені позивачу пільгової пенсії зобов`язати відповідача також урахувати Показник середньої зарплати в Україні за 3 роки (у 2023 р. - 12236,71 грн), який помножити на Індивідуальний коефіцієнт зарплати позивача , що помножити на Індивідуальний коефіцієнт стажу позивача, звертаючи при цьому увагу, що стосовно пенсій, призначених у попередні роки, то при їх обчисленні у 2023 році мають застосовуватися інші показники, результатом чого й встановити законний розмір пенсії позивача в місяць, яку виплачувати з 22.04.2020 з урахуванням виплачених в зменшеному розмірі сум з 22.04.2020. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 позов задоволено частково., вийшовши за межі позовних вимог. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення розрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без врахування заробітної плати (доходу) за періоди з червня 2003 року по грудень 2016 року відповідно до довідки компанії Шлюмберже Лоджелко ИНК (Панама) №186 від 18.05.2016, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №117 від 28.03.2017, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №196 від 18.05.2016 та без урахування всієї тривалості страхового стажу, який становить 432 місяці (36 років). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 22.04.2022 розрахунок та виплату ОСОБА_1 розміру пенсії за віком з врахуванням заробітної плати (доходу) за періоди з червня 2003 року по грудень 2016 року відповідно до довідки компанії Шлюмберже Лоджелко ИНК (Панама) №186 від 18.05.2016, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №117 від 28.03.2017, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №196 від 18.05.2016 та з урахуванням всієї тривалості страхового стажу, який становить 432 місяці (36 років). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 виправлено допущену судом описку в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 у справі №300/6986/23 шляхом правильного зазначення в абзаці 10 сторінки 11 (

мотивувальна частина) та в абзаці 10 сторінки 12 (резолютивна частина) рішення календарної дати, з якої слід здійснити розрахунок та виплату розміру пенсії, а саме: "... здійснити з 22.04.2020 розрахунок та виплату ОСОБА_1 розміру пенсії за віком…". З рішенням суду першої інстанції від 26.12.2023 не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що при обчисленні розміру пенсії позивача не може бути враховано заробітну плату за періоди з червня 2003 року по грудень 2016 року відповідно до довідки компанії «Шлюмберже Лоджелко ИНК» (Панама) №186 від 18.05.2016, довідки «ООО «Технологическая Компания Шлюмберже» №117 від 28.03.2017, довідки «ООО «Технологическая Компания Шлюмберже» №196 від 18.05.2016, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, а тому припинила відшкодування витрат на відшкодування витрат на виплату пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. На виконання рішення суду від 08.01.2021 у справі №300/3556/20 ОСОБА_1 04.08.2023 року здійснено призначення пенсії з 22.04.2020 року з урахування страхового стажу в районах Крайньої Півночі в одинарному розмірі, та без урахування заробітної плати, яку позивач отримував з 2003 по 2016 роки згідно довідок, виданих компаніями «Шлюмберже Лоджелко ИНК» (Панама) №186 від 18.05.2016, «ООО «Технологическая Компания Шлюмберже» №117 від 28.03.2017 та «ООО «Технологическая Компания Шлюмберже» №196 від 18.05.2016, оскільки такого зобовязання на Головне управління покладено не було. Зазначене рішення у справі виконане Головним управлінням у повному обсязі в межах покладених зобов`язань, а отже позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають. Також зазначаж апелянт, що питання про наявність підстав для призначення/перерахунку пенсії за віком відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду України. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям передбаченим частиною 3 ст. 2 КАС України, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 26.12.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 22.04.2020 отримує пенсію за віком (а.с. 22). Вказана пенсія призначена позивачу у серпні 2023 року на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.01.2021 у справі №300/3556/20, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 22.04.2020 пенсію внаслідок роботи в районах Крайньої Півночі російської федерації на підставі статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993. При розрахунку пенсії ОСОБА_1 відповідач використав його заробітну плату в розмірі 8486,46 грн та коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 0,20667 (248/100 х 12) х 1) (а.с. 100). При визначенні коефіцієнту страхового стажу 0,20667 відповідач використав страховий стаж позивача тривалістю 248 місяців. Також, визначаючи заробіток для обчислення пенсії в розмірі 8486,46 грн, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області врахувало середній заробіток в Україні за три попередні роки перед призначенням пенсії (2017-2019) в розмірі 7763,17 грн та визначило індивідуальний коефіцієнт для обчислення 1,09317 (79,80142 (сума коефіцієнтів заробітної плати після оптимізації / 73 (кількість місяців заробітної плати після оптимізації) (а.с. 99). При визначенні індивідуального коефіцієнта для обчислення враховано заробітну плату позивача за періоди з 01.06.1991 по 31.05.1996, з 01.07.2000 по 31.07.2001, з 01.03.2018 по 31.03.2020 (а.с. 98-99). Вважаючи, що відповідачем при розрахунку розміру пенсії безпідставно не враховано заробітну плату, яку позивач отримував згідно довідки компанії Шлюмберже Лоджелко ИНК (Панама) №186 від 18.05.2016, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №117 від 28.03.2017, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №196 від 18.05.2016, неправомірно визначено індивідуальний коефіцієнт зарплати позивача та індивідуальний коефіцієнт стажу позивача, внаслідок чого розмір пенсії значно зменшився, позивач звернувся з цим позовом до суду. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії. Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з пунктом 5 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Україна 13.03.1992 стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (надалі, також - Угода від 13.03.1992). Кабінет Міністрів України 29.11.2022 прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Разом з тим суд враховує, що на момент вирішення відповідачем питання про призначення позивачу пенсії зазначена угода була чинною і її норми підлягали застосуванню відповідачем. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. Згідно з частинами 2 та 3 статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж. Відповідно до частин 1 та 3 статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони. Також, згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Наведені положення міжнародних нормативно-правових актів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 40 Закону №1058-IV врегульовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Статтею 41 Закону №1058-IV визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, відповідно до пункту 2 якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Також статтею 66 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). За змістом частини 1 статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Статтею 25 Закону №1058-IV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс / 100% х12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85. Отже, розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до Закону №1058-IV залежить від тривалості страхового стажу особи, величини заробітної плати, з якої сплачено страхові внески на загальнообов`язкове пенсійне страхування, часу виходу на пенсію. Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку до заяви про призначення пенсії за віком надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Згідно з пунктом 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Суд встановив, що відповідачем розраховано розмір пенсії позивача з 22.04.2020, який становив 1753,90 грн (8486,46 грн х 0,20667). При розрахунку пенсії ОСОБА_1 відповідач використав його заробітну плату в розмірі 8486,46 грн та коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 0,20667 (248/100 х 12) х 1). При визначенні коефіцієнта страхового стажу 0,20667 відповідач використав страховий стаж позивача тривалістю 248 місяців. Також, визначаючи заробіток для обчислення пенсії в розмірі 8 486,46 грн, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області врахувало середній заробіток в Україні за три попередні роки перед призначенням пенсії (2017-2019 роки) в розмірі 7763,17 грн та визначило індивідуальний коефіцієнт для обчислення 1,09317 (79,80142 (сума коефіцієнтів заробітної плати після оптимізації / 73 (кількість місяців заробітної плати після оптимізації) (а.с. 99). При визначенні індивідуального коефіцієнта для обчислення враховано заробітну плату позивача за періоди з 01.06.1991 по 31.05.1996, з 01.07.2000 по 31.07.2001, з 01.03.2018 по 31.03.2020 (а.с. 98-99). Оцінюючи правомірність дій відповідача в частині врахування заробітної плати позивача за періоди з 01.06.1991 по 31.05.1996, з 01.07.2000 по 31.07.2001, з 01.03.2018 по 31.03.2020, суд першої інстанції вірно врахував наступне. Відповідно до розписки-повідомлення, разом із заявою від 24.04.2020 про призначення пенсії позивач подавав довідку компанії Шлюмберже Лоджелко ИНК (Панама) №186 від 18.05.2016, довідку ООО Технологическая Компания Шлюмберже №117 від 28.03.2017, довідку ООО Технологическая Компания Шлюмберже №196 від 18.05.2016 (а.с. 46-зв.). Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.01.2021 у справі №300/3556/20: вказаними довідками визначений заробіток позивача, який враховується для призначення пенсії з 2003 по 2016 роки. Також довідками передбачено, що на усі виплати нараховані і перераховані внески в ПФ РФ, компенсація за невикористану відпустку, районний коефіцієнт і північна надбавка в розрахунок заробітної плати не включена. Довідки видані на основі особового рахунку. Суд зауважує, що по всіх спірних періодах роботи позивача наявні записи в трудовій книжці, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Окрім цього, суд звертає увагу, що на теперішній момент отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату є неможливим, оскільки, з 24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти нашої держави, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. Суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, за наявності підстав для врахування заробітної плати, яку позивач отримував згідно довідок №186 від 18.05.2016, №117 від 28.03.2017, №196 від 18.05.2016, відповідач, всупереч вимогам частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, при розрахунку розміру пенсії позивача взяв до уваги лише заробітну плату, яку ОСОБА_1 отримував з 01.06.1991 по 31.05.1996, з 01.07.2000 по 31.07.2001, з 01.03.2018 по 31.03.2020. За наведеного, правильним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно не врахована заробітна плата, яку позивач отримував за всі періоди роботи згідно з довідками компанії Шлюмберже Лоджелко ИНК (Панама) №186 від 18.05.2016, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №117 від 28.03.2017, довідки ООО Технологическая Компания Шлюмберже №196 від 18.05.2016 відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, що не спростовано доводами апеляційної скарги з врахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин. Відносно способу захисту порушеного права позивача колегія суддів враховує, що згідно із ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права. На підставі статей 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення суд обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, обрав вірний спосіб захисту порушеного права позивача, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист порушеного права позивача. Відносно доводів апелянта про дискреційні повноваження пенсійного органу щодо призначення/перерахунку пенсії і суд не вправі підміняти такий орган, то колегія суддів враховує наступне. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень та яке він вважає найкращим за даних обставин. Окрім цього, згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у численних постановах, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення судом позовних вимог не буде мати наслідком втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу. Так, згідно з положеннями ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тобто, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень здійснити відповідний розрахунок та виплату пенсії, прийнявши відповідне рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Натомість, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до їхнього вчинення у судовому порядку. Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 22 липня 2020 року у справі №299/3792/17. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними. Водночас, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно приписів статті 308 КАС України не являється предметом апеляційної перевірки. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року в адміністративній справі №300/6986/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль С. П. Нос