Постанова 4857 № 380/28612/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28612/23 пров. № А/857/12924/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, головуючий суддя Желік О.М., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати мені індексації грошового забезпечення за період з 02 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період з 02 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що не нарахування та невиплата відповідачем йому індексації грошового забезпечення є протиправною. Наголошував, що відсутність фінансування не може бути підставою для обмеження виплати грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 02 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року; у задоволенні інших вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду з позовом. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України. Наказом ВЧ НОМЕР_1 №249 від 06.09.2023 року позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. 08.09.2023 позивач звертався із заявою про надання інформації щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 25 серпня 2017 року по день виключення з особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до відповіді від 21.09.2023 року №6774 в період з 25 серпня 2017 по 28 лютого 2018 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація грошового забезпечення. 11.10.2023 року позивач звертався до відповідача із заявою з проханням нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. У відповідь отримав лист від 31.10.2023 року №7947 відповідно до якого у виплаті відмовлено та зазначено, що у зв`язку з тим. що позивач не перебуває у трудових відносинах (виключений зі списків частини) відповідач немає права самостійно проводити нарахування та здійснювати виплати грошових коштів. Також вказано на відсутність механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Також повідомлено, що виплата індексації грошового забезпечення в таких випадках буде здійснюватися на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили. Крім того відповідач повідомив, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснювалось у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у мажах коштів передбачених на ці цілі, тобто фінансування на виплату індексацію не здійснювалось. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. В пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст. 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати. Отже, строки звернення до суду із позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення та його складових частин до 19 липня 2022 року не застосовувалися. Законом України № 2352-IX від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX) внесені зміни до норм КЗпП України. Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1). Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2). Закон №2352-IX набрав чинності 19 липня 2022 року. З матеріалів справи слідує, що наказом ВЧ НОМЕР_1 №249 від 06.09.2023 року позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. З даним адміністративним позовом позивач звернувся 05.11.2023 року, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП. Таким чином, безпідставними є доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення із даним адміністративним позовом. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду попередньої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №380/28612/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич