LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Північний апеляційний господарський суд920/132/24

від 03.07.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 у справі № 920/132/24 залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" липня 2024 р. Справа№ 920/132/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Ткаченка Б.О. Майданевича А.Г. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 920/132/24 (суддя Вдовенко Д.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» про стягнення 150 231 грн 59 коп. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 зустрічну позовну заяву б/н від 26.03.2024 (вх. № 1593 від 26.03.2024) повернуто Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи Сумигаз». Ухвала мотивована тим, що ухвалою від 27.03.2024 у справі № 920/132/24 господарський суд залишив зустрічну позовну заяву без руху; встановив АТ Оператор газорозподільної системи Сумигаз строк до 01.04.2024 включно для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, а саме подання доказів сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.; зазначення правових підстав позову про визнання недійсним пункту договору. 29.03.2024 відповідач подав зустрічну позовну заяву (вх. № 931 від 29.03.2024) з урахуванням вимоги щодо усунення недоліків, а також докази сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. (платіжна інструкція № 102 від 27.03.2024). Зі змісту зустрічної позовної заяви в редакції від 29.03.2024 суд встановив, що відповідач не усунув недоліки зустрічної позовної заяви, зокрема не зазначив правових підстав позову для визнання недійсним пункту договору. За цих обставин, оскільки відповідач не усунув всі недоліки зустрічної позовної заяви у встановлений судом строк, зустрічна позовна заява вважається неподаною та на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повертається Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Сумигаз. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу АТ «Сумигаз» на ухвалу господарського суду Сумської області від 02.04.2024р. у справі № 920/132/24 про повернення зустрічної позовної заяви. Задовольнити апеляційну скаргу АТ «Сумигаз» на ухвалу господарського суду Сумської області від 02.04.2024р. у справі № 920/132/24 про повернення зустрічної позовної заяви. Ухвалу господарського суду Сумської області від 02.04.2024р. у справі № 920/132/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник зазначає про те, що підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. На думку скаржника, господарський суд першої інстанції відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви в ухвалі від 02.04.2024 зазначив лише про відсутність правових підстав для визнання позову недійсним, надавши тим самим правову оцінку зустрічному позову вцілому і насамперед вирішивши справу по суті, водночас, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Скаржник вважає, що повертаючи зустрічну позовну заяву про визнання договору недійсним в частині, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму. Дана правова позиція покладена в основу постанови Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19. У той же час практика Великої Палати Верховного Суду визначає принцип «jura novit curit» у наступному: суд знає право, суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін, суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору. Незгода суду з правовим обґрунтуванням позову не є підставою для відмови в його задоволенні, оскільки неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільніє суд від обов`язку застосувати до вирішення спору належні правові приписи. З`ясувавши, що учасник судового процесу послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц). Скаржник зазначає про те, що Велика Палата при розгляді окремих справ робить висновок, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (постанови від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 25.60.2019 у справі № 924/1473/15). У той же час відмову в задоволенні позову через помилкове обґрунтування позовних вимог суд розцінює як перешкоду в доступі до правосуддя, а відтак - порушення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та ст. 55, 124 Конституції України. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, ТОВ «Регіональна газова компанія» у відзиві на апеляційну скаргу вказала на те, що у зустрічному позові обрано спосіб захисту - визнання недійсним п. 5.2 договору № 07/082-86/19 від 30.09.2019, разом із тим, не містить норми матеріального права, якою слід керуватись у вирішенні спору, тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що АТ «Сумигаз» не усунуті недоліки зустрічної позовної заяви: в частині зазначення правових підстав позову про визнання недійсним пункту договору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/132/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 у справі № 920/132/24. Призначено до розгляду апеляційну Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 у справі № 920/132/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. 23.04.2024 АТ «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» подано до Північного апеляційного господарського суду зустрічну позовну заяву від 26.03.2024 та зустрічну позовну заяву від 29.03.2024, з урахуванням усунутих/виправлених недоліків, які було сформовано та направлено через особистий кабінет Електронного Суду. Також повідомлено про те, що зустрічна позовна заява від 26.03.2024 та зустрічна позовна заява від 29.03.2024 не подавались окремо до Господарського суду Сумської області в паперовому вигляді. Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/132/24 розглядалась протягом розумного строку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 150 231 грн 59 коп., в тому числі 128 939 грн 03 коп. заборгованості за надані послуги в жовтні 2023 року, 17 277 грн 83 коп. пені, 1419 грн 02 коп. 3% річних, 2595 грн 71 коп. інфляційних втрат відповідно до договору № 07/082-86/19-Bil від 30.09.2019, укладеного між сторонами. 26.03.2024 відповідач подав зустрічну позовну заяву (вх. № 1593 від 26.03.2024), в якій просить суд визнати недійсним пункт 5.2. Договору № 07/082-86/19-Bil від 30.09.2019, яким встановлено, що у разі порушення Стороною-2 строків оплати, визначений розділом 3 цього Договору, Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Ухвалою від 27.03.2024 у справі № 920/132/24 господарський суд залишив зустрічну позовну заяву без руху; встановив АТ Оператор газорозподільної системи Сумигаз» строк до 01.04.2024 включно для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, а саме подання доказів сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.; зазначення правових підстав позову про визнання недійсним пункту договору. 29.03.2024 відповідач подав зустрічну позовну заяву (вх. № 931 від 29.03.2024) з урахуванням вимоги щодо усунення недоліків, а також докази сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. (платіжна інструкція № 102 від 27.03.2024). Зі змісту зустрічної позовної заяви в редакції від 29.03.2024 суд встановив, що відповідач не усунув недоліки зустрічної позовної заяви, зокрема не зазначив правових підстав позову для визнання недійсним пункту договору. Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 зустрічну позовну заяву б/н від 26.03.2024 (вх. № 1593 від 26.03.2024) повернуто Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи Сумигаз». Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» у справі № 920/132/24, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що зі змісту зустрічної позовної заяви, поданої 26.03.2024 та зустрічної позовної заяви, поданої 29.03.2024, з урахуванням вимоги щодо усунення недоліків, вбачається відсутність викладу правових підстав позову для визнання недійсним пункту договору. Тобто, АТ «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» не усунуто недоліків зустрічної позовної заяви, у строк, встановлений судом. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на встановлені обставини, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Посилання скаржника на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 не є релевантними у справі 920/132/24, оскільки у справі № 917/1739/17 вказано, що: «правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі», водночас, як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви у справі № 920/132/24 АТ «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» взагалі не було зазначено правових підстав позову для визнання недійсним пункту договору. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 у справі № 920/132/24 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду сумської області від 02.04.2024 у справі № 920/132/24 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Сумигаз» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 у справі № 920/132/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.04.2024 у справі № 920/132/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 920/132/24 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках та у строки, передбачені ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді Б.О. Ткаченко А.Г. Майданевич

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»