Постанова Київський апеляційний суд № 760/27631/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 760/27631/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15898/2024Головуючий у суді першої інстанції - Ішуніна Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2024 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, В С Т А Н О В И В: У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва, відкритого на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 26.01.2024, перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення. Також, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.07.2024 було відмовлено відповідачці у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування квартирою та стягнення витрат на ремонт, в частині вимог про стягнення витрат на ремонт. Зустрічну позовну заяву, в частині вимог про стягнення витрат на ремонт, разом із доданими матеріалами повернуто відповідачці (а.с. 133, 134). Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідачкою було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду про повернення їй зустрічної позовної заяви скасувати і постановити нову ухвалу про повернення даної цивільної справи з зустрічним позовом в частині стягнення з позивача її витрат на ремонт спірної квартири на суму 70861 грн. до Солом'янського районного суду м. Києва, роз'єднавши його з позовними вимогами в зустрічному позові про визнання за нею права користування даною спірною квартирою, виділивши в окреме провадження вимогу про стягнення витрат з позивача на її користь на ремонт квартири спірної квартири у розмірі 70861 грн. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, у порушення вимог цивільного процесуального законодавства, не роз`єднав позовні вимоги в зустрічній позовній заяві та не постановив ухвали про відкриття окремого провадження по даній позовній вимозі (а.с. 151-153). Ухвалами Київського апеляційного суду від 30.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розглядув порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 170-172). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що не апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Так, за приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. При винесенні ухвали про об`єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов`язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів. Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд першої інстанції вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову. Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в об`єднанні в одне провадження з первісним позовом зустрічного позову в частині вимог про стягнення витрат на ремонт, суд першої інстанції керувався тим, що первісний та зустрічний позови є різними за своєю правовою природою, обраним способом захисту та вказав на те, що заявлені вимоги не є однорідними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки первісний та зустрічний позови виникли з різних правовідносин, позови не пов`язані підставами, а вимоги за зустрічним та первісним позовами не можуть зараховуватися. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, задоволення зустрічного позову в частині вимог про стягнення витрат на ремонт не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, а також не доводить відсутність у позивача матеріально-правових підстав на задоволення первісного позову. З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваної ухвали не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість постановленої судом ухвали. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 28 липня 2024 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова