Постанова 4870 № 914/78/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" червня 2024 р. Справа №914/78/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження розглядаючи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", м.Львів від 08.04.2024 (вх.ЗАГС 01-05/1029/24 від 09.04.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2024 (повний текст складено 19.03.2024, суддя Ділай У.І.) у справі № 914/78/24 за позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", м.Київ до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", м.Львів третя особа: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо", м.Київ про: стягнення 250579,75грн страхового відшкодування ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про стягнення сплаченого страхувальнику (власнику пошкодженого ТЗ) страхового відшкодування у сумі 76917,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 29.12.2020 трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) на автодорозі Київ-Чоп 408 км+400 м за участю наступних транспортних засобів: - автомобіля «DAF», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «FRUEHAUF TF34C», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ; - автомобіля «RENAULT PREMIUM 460 DXI», р/н НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHMITZ CARGOBULL», р/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 . На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту, на підставі страхових актів №7-15513 від 18.01.2021 та №7-15513/2 від 17.02.2021, АСК «ОМЕГА» було сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 380 579,75 грн на рахунок СТО. На підтвердження долучено платіжні доручення № 152 від 26.01.2021 та № 457 від 23.02.2021. ДТП сталась з вини водія автомобіля «DAF», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який є працівником Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18.01.2021 у справі №466/159/21). Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з полісом № 11130854 від 26.03.2020 (страхувальник - ПрАТ «Львівський холодокомбінат»). Страхова сума за договором (полісом) №111130854 становить 130000,00грн. 29.04.2021 АСК «ОМЕГА» звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування вих. №

422. Оскільки розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму за полісом №111130854, ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило на користь позивача страхову виплату в розмірі 130000,00грн, згідно із платіжним дорученням №19321 від 24.05.2021. Таким чином, відповідач має відшкодувати АСК «ОМЕГА» різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, сплаченим ПрАТ «СК «ВУСО», що становить 250579,75 грн (380 579,75 грн - 130 000,00 грн = 250 579,75грн). Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2024 у справі №914/78/24 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" 250579,75 грн страхового відшкодування та 3758,70 грн судового збору. Рішення суду обгрунтовано тим, що ПАТ "Акціонерна страхова компанія "Омега" доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. Приватним акціонерним товариством "Львівський холодокомбінат" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2024 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача на користь позивача 154 340,65 грн. На думку скаржника, суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме вартості матеріального збитку власнику КТЗ SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_4 . Скаржник вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги його заперечення із відповідним розрахунком та не зменшив суму стягнення на 96239,10 грн. Визначена вартість відновлювального ремонту н/причіпа суперечить вимогам Методики, яка розроблена згідно із Законами України "Про судову експертизу", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 N 1440. Крім того, на думку скаржника, у звіті оцінювача №10536 від 13.01.2021 відсутні відомості про те, що оцінювач попереджений про кримінальну відповідальність, а відтак даний звіт не є належним доказом вартості відновлювального ремонту напівпричепа «SCHMITZ CARGOBULL». Процесуальні дії суду у справі. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, справу №914/2091/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" №2127 УСГ від 25.03.2024 (вх.ЗАГС 01-05/950/24 від 01.04.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2024 у справі № 914/2091/23, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Обставини справи 29.12.2020 трапилась дорожньо-транспортна пригода на автодорозі Київ-Чоп 408 км+400 м за участю наступних транспортних засобів: - автомобіля «DAF», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «FRUEHAUF TF34C», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ; - автомобіля «RENAULT PREMIUM 460 DXI», р/н НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHMITZ CARGOBULL», р/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.01.2021 у справі №466/159/21 ОСОБА_1 (який є працівником Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат") визнано винним у вчиненні 29.12.2020 дорожньо-транспортної пригоди та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу. Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, щодо винуватості ОСОБА_1 , не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили. Станом на день ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «DAF», р/н НОМЕР_1 з напівпричепом «FRUEHAUF TF34C», р/н НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з полісом №111130854 від 26.03.2020 (страхувальник - ПрАТ «Львівський холодокомбінат»). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну 130000,00 грн. 30.12.2020 представник AT «Галичфарм» звернувся до АСК "Омега" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Відповідно до складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №10536 від 13 січня 2021 року, вартість відновлювального ремонту напівпричепа «SCHMITZ CARGOBULL», р/н НОМЕР_4 складала 397474,33 грн, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює з урахування ПДВ на запасні частини, але без врахування втрати товарної вартості, 278560,97грн. Фактичні витрати на ремонт напівпричепа «SCHMITZ CARGOBULL», р/н НОМЕР_4 склали 380579,75грн. На підтвердження долучено акт виконаних робіт ТОВ «Шмітц Каргобул Україна» №2100114 від 26.02.2021. На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту, на підставі страхових актів №7-15513 від 18.01.2021 та №7-15513/2 від 17.02.2021, АСК «ОМЕГА» було сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 380579,75 грн на рахунок СТО. На підтвердження долучено платіжні доручення №152 від 26.01.2021 та №457 від 23.02.2021. Позивач просив стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 250579,75 грн (380579,75грн - 130000,00грн). Спір виник внаслідок того, що відповідач добровільно не оплатив позивачу виплаченого страхового відшкодування. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За змістом ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. За змістом ст. ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Нормами ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування за договором страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування". Скаржник не заперечив обставини щодо здійснення виплати страхового відшкодування, однак, зазначив, що сума стягнення має бути зменшена на 96239,10грн, оскільки були проведені зайві роботи про проведенню капітального ремонту напівпричіпа. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування. Відповідно до п. п. 1.2 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ. Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Згідно з п. 4.3 цієї Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092. Для звіта оцінювача за результатами проведення оцінки КТЗ вимог повідомлення про кримінальну відповідальність та, що такий виконується для суду - не передбачено. Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092. Наданий позивачем звіт відповідає зазначеним вище вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування скаржником не надано як і не надано іншого звіту оцінювача або висновку експерта, які б спростовували перелік пошкоджень, наведений у звіті №10536 від 13.01.2021, та розрахунок суми збитків, завданих внаслідок ДТП напівпричепу «SCHMITZ CARGOBULL», р/н НОМЕР_4 . З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 250579,75 грн слід задовольнити. Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме вартості матеріального збитку власника пошкодженого транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду як і порушення чи неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права судом. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. З огляду на викладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", м.Львів від 08.04.2024 (вх.ЗАГС 01-05/1029/24 від 09.04.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2024 у справі №914/78/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Желік М.Б. Суддя Орищин Г.В.