Постанова 4818 № 639/7548/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Харків справа № 639/7548/23 провадження № 22-ц/818/2296/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Мальований Ю.М., Пилипчук Н.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 квітня 2024 року постановлену у складі судді Труханович В.В.,- ВСТАНОВИВ: В провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. 29 березня 2024 року відповідач ОСОБА_2 , в особі свого представника адвоката Бакшеєвої А.А., звернулась з зустрічною позовною заявою про визнання частини майна особистою приватною власністю одного з подружжя та розподіл майна, набутого під час шлюбу, згідно якої просила суд: визнати 40/100 частин нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 особистою приватною власністю позивача ОСОБА_2 ; визнати рухоме майно - автомобіль: марки FORD FOKUS 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати нерухоме майно - гаражний бокс, Літ А-1, площею 24,9 кв.м., розташований в Гаражному кооперативі «Патрон», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 200 000 гривень, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; в порядку розподілу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину - гаражного боксу, Літ А-1, площею 24,9 кв.м., розташованого в Гаражному кооперативі «Патрон», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 200 000 гривень та на 1/2 частину автомобіля, марки FORD FOKUS 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідач та її представник просили поновити строк для подання зустрічної позовної заяви, прийняти зустрічний позов до розгляду та об`єднати його в одне провадження з первісним. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частини майна особистою приватною власністю одного з подружжя та розподіл майна, набутого під час шлюбу повернуто позивачу. Роз`яснено ОСОБА_2 право на звернення до суду з цим позовом в загальному порядку. Ухвала мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 лише 29 березня 2024 року надала до суду зустрічний позов. Проте пропустила встановлений ст. 193 ЦПК України строк для його подання. Посилання представника відповідача щодо причин пропуску на подання зустрічного позову, а саме: через збирання доказів, не свідчить про поважність причин пропуску строку на подання зустрічного позову, оскільки дані докази були зібрані стороною відповідача у лютому 2024 року, тоді як відповідач звернулась до суду з зустрічним позовом лише 29.03.2024, а отже суд не знаходить підстав для продовження строків на подання зустрічного позову. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на не повне з`ясування обставин справи просила ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про об?єднання основного та зустрічного позовів. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи питання щодо поновлення строку, представник відповідача посилалась на той факт, що в Україні введений воєнний стан, місто Харків розташований на території ведення бойових дій, кожного дня потерпає від обстрілів та повітряних тривог, у період яких зачиняються підприємці, сфери обслуговування. Ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку відповідачкою та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Крім того скаржник зауважив, що як вказала ОСОБА_5 та не заперечував позивач, вона не має фізичного доступу до спірних об`єктів майна, що значно утруднило збирання доказів, вчасності отримання висновків про вартість майна, проведення його технічної інвентаризації. Апелянт також наголосив, що посилання суду першої інстанції на те, що докази ОСОБА_2 були отриманні у лютому 2024 року, не відповідають дійсності, через те, що у лютому було проведено обстеження нерухомого майна, тільки після цього складений технічний паспорт, зареєстрований в реєстрі та проведено його оцінку. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає Вирішуючи питання про повернення зустрічного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач пропустив встановлений статтею 193 ЦПК України строк для подання зустрічної позовної заяви, а у заяві про поновлення процесуального строку не зазначено поважних причин його пропуску, тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку для подання зустрічного позову, а тому зустрічна позовна заява не може бути прийнята судом до розгляду з первісним позовом та підлягає поверненню заявнику. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 191 ЦПК України). Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Таким чином, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, який подається у строк для подання відзиву та заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Призначено підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (ч.1 ст. 193 ЦПК України). 29 березня 2024 року відповідач ОСОБА_2 , в особі свого представника адвоката Бакшеєвої А.А., звернулась з зустрічною позовною заявою про визнання частини майна особистою приватною власністю одного з подружжя та розподіл майна, набутого під час шлюбу Законодавством встановлено часові межі подання зустрічного позову. Питання про прийняття зустрічного позову вирішується на стадії досудового розгляду справи. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої стаття 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 січня 2024 року, відповідачем ОСОБА_2 особисто було отримано 05.02.2024, то строк для подання відзиву на позовну заяву та відповідно подання зустрічної позовної заяви до 26.02.2024 включно. Згідно зі ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Сторонами не заперечується, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Призначено підготовче судове засідання. Натомість зустрічну позовну заяву подано відповідачами лише 29 березня 2024 року, тобто з пропуском строку, визначеного судом та вимогами чинного законодавства. Апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску на подання на подання зустрічного позову є поважними, оскільки дані докази були зібрані стороною відповідача у лютому 2024 року, тоді як відповідач звернулась до суду з зустрічним позовом лише 29.03.2024. Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта з приводу неможливості вчасно подати зустрічний позов через введення в Україні воєнного стану з огляду на наступне: Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин , пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Враховуючи вищевикладене, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, посилання на існування воєнного стану без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з заявою, нехтування процесуальними строками встановленими судом та строками встановленими законом, не подання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку. Поважних причин пропуска строку на подання зустрічної позовної заяви відповідачкою не наведено. З огляду на зазначене висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічного позову ОСОБА_2 на підставі ч.3 ст. 194 ЦПК України відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої статті 193 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух. З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Повернення зустрічної позовної заяви у відповідності до ч. 3 ст. 194 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права ОСОБА_2 на звернення до суду із позовом в загальному порядку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 квітня 2024 року» -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді Ю.М.Мальований Н.П.Пилипчук