Постанова 4818 № 644/1886/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2024 року м. Харків справа № 644/1886/24 провадження № 22-ц/818/2347/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року постановлену у складі судді Клименко А.М.,- ВСТАНОВИВ: В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачки заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.03.2021 по 13.06.2024. Ухвалою суду від 21.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України і надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю у п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду, адже з позовної заяви вбачається, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: м. Ольштин, Республіка Польща. Згідно відповіді №502554 з Єдиного державного демографічного реєстру, за параметрами запиту особу ОСОБА_2 не знайдено. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Ухвала мотивована тим, що проаналізувавши доводи заяв про усунення недоліків, суд дійшов висновку, що викладені в ухвалі від 21.03.2024 вимоги позивач не виконав. В заяві про усунення недоліків зазначено можливе місце проживання відповідачки у Республіці Польща, проте доказів, що свідчили про перебування відповідачки за кордоном не надано. Крім того, в ухвалі від 21.03.2024 зазначено, що способами усунення недоліків позовної заяви є подання уточненої позовної заяви, якої позивачем ОСОБА_1 не надано. Часткове усунення недоліків не усуненням недоліків у розумінні ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в межах змісту первісної позовної заяви, а саме у заголовку/шапці та пункті 1 позивач зазначив про відсутність у нього точної інформації щодо адреси останнього місця реєстрації відповідача, але при цьому зазначив останнє відоме місце проживання відповідача: Польша, м. Ольштин. З приводу поштового індексу, назви вулиці і номера будинку/квартири інформація у Позивача також відсутня, про що він і зазначав. Він також зазначав, що відсутність вказаної інформації позбавляє можливості здійснити формування і подання для відправки до установи поштового зв?язку відповідного поштового відправлення. Апелянт зазначив, що позивач, дослухавшись до зауважень суду першої інстанції, в межах заяви про усунення недоліків та уточненої позовної заяви зазначив останнє відоме місце проживання Відповідача: АДРЕСА_1 . Вказану адресу останнього відомого місця проживання відповідач зазначив також у заголовку/шапці заяви про усунення недоліків та уточненої позовної заяви. Скаржник зауважив, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята ст. 128 ЦПК України ЦПК України). В справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи, якщо місце перебування відповідача невідоме, - суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами Національної поліції України, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду (стаття 132 ЦПК України). Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Повертаючи позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем недоліки позовної заяви не усунуті. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ордженікідзевського районного суду від 21.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України і надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю у п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду. В ухвалі суд зазначив, що позивача необхідно виправити зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання уточненої позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду. Недоліками суд зазначив те, що позивачем не вказано місце реєстрації або ж місце проживання відповідачки у Республіці Польща . Крім того, суд зазначив, що чинним законодавством України передбачено стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4, двох дітей у розмірі 1/3, трьох та більше дітей - у розмірі половини від заробітку (доходу) батька/матері дитини, які не надають допомогу на утримання дитини, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття. На виконання вимог вказаної ухвали позивачем було надано суду першої інстанції уточнену позовну заяву де уточнено позовні вимоги та зазначено ймовірне місце проживання відповідача, проте ухвалою місцевого суду від 21.03.2024 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Дійшовши вказаного висновку, суд не звернув уваги на те, що позивачем виправлено всі недоліки зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Колегія суддів наголошує на тому, що здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя, що кореспондується із положеннями статті 4 ЦПК України, з огляду на які, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Оскільки позивачем надано уточнену позовну заяву, що містить дані про останнє відоме місце проживання вдповідачки, суд дійшов до передчасного висновку про повернення заяви позивачу. Тому ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України. Керуючись статтями 374, 379, 381, 382, 384, ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року- скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді Н.П.Пилипчук Ю.М.Мальований