Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/6404/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2824/22 Справа № 215/6404/21 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року про повернення позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення Дніпропетровського окружного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 215/3407/19,- В С Т А Н О В И Л А: В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення Дніпропетровського окружного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 215/3407/19 (а.с. 1-2). Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.09.2021 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали, оскільки 1) зміст позовних вимог є неповним та неконкретним, так як: - не зазначено за рахунок якого конкретно «місцевого бюджету» позивач просить відшкодувати на свою користь моральну шкоду; - не зазначено хто саме та кому саме, повинен надати «звіт про виконання»; 2) виклад обставин,яким обґрунтовуєтьсяпозов єнеповним танеконкретним,так якне вказано: - з чого виходив позивач розраховуючи розмір моральної шкоди; - яку саме скаргу (про що) було подано позивачем до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради 10.04.2019 р. вх. С-323; - коли та до якого саме суду, звертався позивач за захистом своїх прав; - внаслідок якої саме протиправної бездіяльності відповідача, позивач зазнав «моральних втрат, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації своїх звичок і бажань»; - не зазначено, що значить на думку позивача термін «моральні втрати»; - реалізації яких конкретно «звичок і бажань» позбавлений позивач бездіяльністю відповідча; - ким саме порушуються «суб`єктивні права позивача»; - які саме «суб`єктивні права позивача», порушуються протиправною поведінкою; - який розмір заробітної плати судді, та якої інстанції, спеціалізації, застосовує при розрахунках позивач; - які саме конкретно «законні інтереси позивача» порушені бездіяльністю відповідача; - яка саме «бездіяльність відповідача» призвела до порушення законних прав та інтересів позивача; - на виконання якого саме рішення суду відповідач позбавив права позивача; - права на яку саме інформацію, позбавив позивача своєю бездіяльністю відповідач; - «права на свободу пересування та швидке реагування» на що саме, позбавив позивача своєю бездіяльністю відповідач; 3) не зазначено докази, що підтверджують: - факт спричинення позивачу моральної шкоди та її розмір; - те, що позивачем 10.04.2019 р. за вх. С-323, було подано скаргу до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради; - звернення позивача до суду за захистом своїх прав та визнання судом протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради; - те, що «протиправна бездіяльність» відповідача призвела до порушень законних прав та інтересів позивача; - факт того, що протиправною бездіяльністю відповідача, позивачу «спричинено значну шкоду його здоров`ю»; - те, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивач «переносе психологічний стрес, відчуває негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, втратив душевний спокій, порушився сон»; - факт того, що розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, становить заробітну плату судді за 4 місяці; - те, що відповідач позбавив позивача можливості «отримання та реалізації права на звернення громадян, права на виконання рішення суду, на інформацію та швидкого реагування»; 4) перелік документів, що додані до позову є неповним, так як не зазначено, що до позову додано: заяву про звільнення від сплати судового збору, довідку № 5444 від 11.06.2021 р. Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг, копію рішення від 24.09.2019 р. Дніпропетровського окружного адміністративного суду; 5) не вказано про наявність у позивача або інших осіб оригіналів письмових доказів, які в копіях додано до позову; 6) до позовної заяви не додано копії всіх документів, що додаються до неї, для вручення відповідачу (а.с. 5). Також позивачу в ухвалі було роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. На виконання ухвали позивачу необхідно було надати до суду уточнену позовну заяву із зазначенням доказів. У жовтні 2021 року, на виконання вимог ухвали суду від 30 вересня 2021 року, ОСОБА_1 надав заяву про відкриття провадження по справі після усунення недоліків (а.с. 8-9), клопотання (а.с. 10-13) та заяву про відвід судді (а.с. 14) у задоволенні якої було відмовлено ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2021 року (а.с. 20). Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року вищевказану заяву визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 25). Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати (а.с. 30). В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ним були усунуті недоліки, які слугували підставою для залишення його позову без руху, проте, суд першої інстанції не звернув на це уваги, зокрема, ним, на виконання вимог ухвали суду, надано було заяву про відкриття провадження по справі після усунення недоліків. Позивач вказує на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції формує протиправну практику. При цьому, зазначає, що він використовує всі законні способи захисту порушеного права, тоді як з боку Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області йому чиняться перепони, які виражаються у небажанні розглядати по суті його позов. Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачу ОСОБА_1 позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що 25.10.2021 р. заявник надав до канцелярії Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, текст заяви про «відкриття провадження по справі після усунення недоліків», але недоліки зазначені в ухвалі від 30.09.2021 р. залишилися не виконані. Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1 статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України. У ч. ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України, позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, ухвалою суду від 30.06.2021 року вказану позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали. У жовтні 2021 року, на виконання вимог ухвали суду від 30 вересня 2021 року, ОСОБА_1 надав заяву про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, в якій позивачем, на його думку, були усунуті недоліки, які слугували підставою для залишення його позову без руху. Проте, ухвалою суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідно до рішення Дніпропетровського окружного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 215/3407/19 визнано неподаною та повернуто позивачу. Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху. За змістом вище наведених норм процесуального закону, повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. З огляду на викладене не можна вважати, що позивач ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання, у межах встановленого судом строку для усунення недоліків, ним до суду першої інстанції направлено відповідну заяву про усунення недоліків, якій судом не надано належної правової оцінки. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву. При цьому, п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а такождокази, витребувані судом чи причиниїх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Отже, питання оцінки обґрунтованості позову вирішується судом на наступних етапах судового розгляду. Тобто, суд не вправі з підстав ненадання доказів залишити позовну заяву без руху та повертати заявнику. В свою чергу, ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням матеріалів позову до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 листопада 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова