Постанова 4803 № 202/51/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3714/24 Справа № 202/51/23 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки та моральної шкоди, завданої невиконанням умов договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року, встановив: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки та моральної шкоди, завданої невиконанням умов договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 жовтня 2022 року між ним та відповідачем ФОП ОСОБА_2 був укладений договір GI 1632 на придбання та встановлення метало-пластикових вікон та захисних жалюзі. Вартість замовлення склала 28 074 гривень, яка позивачем була сплачена. Однак на момент звернення позивача до суду відповідач так і не приступила до виконання своїх зобов`язань за договором, а саме, металопластикові вікна та захисні жалюзі не встановила. Посилається, що на підставі п.3.2 Договору, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань, відповідач зобов`язана сплатити позивачу неустойку в розмірі 0,1% від вартості Договору за кожен робочий день прострочення, яка становить 1 066,81 гривень. (28074 х 0,1:100) х 38 = 1066,81), де 28074 вартість Договору; 0,1% - розмір неустойки за кожен робочий день; 38 кількість прострочених робочих днів. Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивачу було завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 8 422,20 гривень. На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на його користь неустойку в сумі 1 066,81 гривень та моральну шкоду в сумі 8 422,20 гривень, всього 9 489,01 гривень. Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильної оцінки доказів, просить рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції судом з достовірністю було встановлено, що позивач замовляв послуги на виготовлення та встановлення метало-пластикових вікон. Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що відповідач виконала свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі, оскільки Договір замовлення № GI 1632 не є договором купівлі-продажу. Посилається, що враховуючи те, що ФОП ОСОБА_2 за умовами договору несвоєчасно та частково виконала супутні послуги по встановленню захисних ролет, без виконання монтажу нових метало-пластикових вікон та регулювання фурнітури беззаперечним фактом про її відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно ч. 1, 2, та 5 ст. 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2022 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір Індивідуальний номер замовлення GI 1632. (а.с.11-12). Відповідно п. 1.1 Договору замовник ОСОБА_1 доручив, а виконавець ФОП ОСОБА_2 зобов`язалась організувати роботи по виготовленню та передачі ПВХ конструкцій. Згідно п. 1.2 Договору ОСОБА_1 зобов`язався оплатити і прийняти готові вироби і роботу відповідно до умов цього Договору. ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити вартість виробів, що становить 28 074 гривень. (п.3.1 Договору) Також, підписавши Додаток №1 до Договору ОСОБА_1 підтвердив, що йому у повному обсязі надана інформація про товар, умови оплати та доставки. (а.с.55) Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що свої зобов`язання, передбачені умовами Договору ФОП ОСОБА_2 виконала належним чином і в повному обсязі. Доводи ОСОБА_1 щодо неналежного виконання відповідачем умов Договору в частині встановлення метало-пластикових вікон та захисних жалюзі. Є необґрунтованими, оскільки Договором передбачено лише виготовлення та передача у власність позивача ПВХ конструкцій, а не їх монтаж. Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення неустойки і така вимога задоволенню не підлягає, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав і для стягнення моральної шкоди за відсутності належних та допустимих доказів завдання відповідної шкоди. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що 29 жовтня 2022 року між ним та відповідачем ФОП ОСОБА_2 був укладений договір GI 1632 на придбання та встановлення метало-пластикових вікон та захисних жалюзі. Він оплатив вартість замовлення в розмірі та строки визначені договором. Однак відповідач так і не приступила до виконання своїх зобов`язань за договором з установки метало-пластикових вікон. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1, 2 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно п. 1.1 Договору визначено, що замовник ( ОСОБА_1 ) доручає, в виконавець (ФОП ОСОБА_2 ) зобов`язується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій (далі Вироби) за максимальними розцінками виконавця. Відповідно п. 1.2 Договору замовник зобов`язується оплатити і прийняти готові вироби і роботу відповідно до умов цього Договору. Згідно п. 3.1 замовник зобов`язується оплатити вартість виробів, що становить 28 074 гривень. Згідно п. 3.2 Договору після виконання пункту 3.1 виконавець зобов`язується передати у власність замовника виготовлені вироби упродовж 21-го робочого дня. Згідно п. 4.3 Договору у разі невиконання п. 3.2 виконавець зобов`язаний виплатити неустойку в розмірі 0,1% від вартості цього Договору за кожен робочий день прострочення. Визначена Договором сума вартості виробів сплачена позивачем в повному обсязі. (а.с.13-15) Також матеріали справи містять Акт прийому-передачі ПВХ виробів від 20 грудня 2022 року, який підписаний позивачем без зауважень (а.с.56), та заяву ОСОБА_1 в якій він вказує, що роботи передбачені Договором були виконані в повному обсязі, претензій до відповідача він не має (а.с.57). З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позивача в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 неустойки за неналежне виконання зобов`язань передбачених Договором GI 1632, оскільки умовами вказаного договору не передбачалось зобов`язання відповідача щодо встановлення метало-пластикових вікон та захисних жалюзі. З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки, згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), що позивачем належними доказами також не доведено. Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, прийнявши до уваги встановлені під час розгляду справи обставини та відповідні їм правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені фактичні обставини справи та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, та обґрунтовано відмовлено у їх задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: Повний текст постанови складено 04 липня 2024 року. Головуючий О.І. Корчиста